Країни Європейського співтовариства вико"
ристовують спільне <плавання>, яке передбачає два ва-
лютних режими: один - для операцій усередині співто-
вариства, другий - для відносин з іншими партнерами.
Деякі слаборозвинуті країни встановлюють курс своєї ва-
люти відповідно до валютного курсу будь-якої розвинутої
країни. Так, до американського долара <привязано> ва-
люти 40 країн, до французького франка - 13 країн.
Деякі країни <привязують> вартість своїх валют до <ко-
шика> або групи інших валют - так званий кошиковий
валютний курс (Австрія, Фінляндія, Швеція, Кіпр, Iзра-
їль, Угорщина та ін.). Як бачимо, існуюча валютна си-
стема досить складна.
5. Важливе місце в новій валютній системі займають
спеціальні права запозичення (5ресіа1 Огауіпе Кіепія) -
СДР. СДР - це колективна міжнародна одиниця МВФ.
СДР утворено у 1969 р. Саме на Ямайці (у КінтстонЇ)
було заплановано перетворити СДР у головний резервний
та міжнародний розрахунковий і платіжний засіб, тобто
СДР розглядалась як альтернатива долару в ролі світових
грошей.
СДР випускається Міжнародним валютиим фондом
(МВФ). Це безготівкові гроші у вигляд? запису яа спеціаль-
них рахунках країни в МВФ. СДР - наднаціональна валю-
та, яка діє тільки в межах Міжнародної валютної системи і на
рівні міждержавних економічних відносин країн - членів
МВФ. СДР використовується для: I) регулювання сальдо
платіжних балансів, тобто ліквідації дефіциту платіжного
балансу країни за допомогою СДР; 2) міжнародних плате-
жів; 3) придбання вільно конвертованої валюти.
Iншим проявом міжнародних штучних грошей є ЕКЮ
(Еигореп Сиггепі ипії) - валюта, шр функціонує в межах
Європейського співтовариства. Для її створення центральні
банки європейських країн виділили 20 % своїх золотих
запасів і 20 % доларових активів. У обмін на це вени
одержали спеціальні рахунки в ЕКЮ. Золото і доларові.
2Є5

активи лише наполовину покривають емісію ЕКЮ. Друга
половина покривається за рахунок внесків країн-учасниць
у їх національній валюті.
ЕКЮ має багато спільного з СДР, але є й істотні
відмінності в її функціонуванні. Насамперед, ЕКЮ вико-
ристовується як засіб кредитування не тільки країнами
Європейського співтовариства, а й США, Японією, Кана-
дою, країнами СНД, міжнародними організаціями. Крім
того, ЕКЮ функціонує і в приватному обігу, тобто вико-
ристовується не тільки юридичними, а й фізичними осо-
бами, які займаються приватним бізнесом.
Важливий елемент валютної системи - встановлен-
ня валютних курсів; воно відбувається двома шляхами:
1) через гаучкі, або плаваючі, валютні курси, коли про-
порція обміну національних валют визначається під впли-
вом попиту і пропозиції; 2) через фіксовані валютні курси,
які офіційно встановлюються державою.
Розглянемо фактори, під впливом яких змінюються по-
пит і пропозиція на валютному рийку:
1. Зміни в смаках споживачів на користь виробів іншої
країни підвищують попит на валюту цієї країни. Отже,
змінюється валютний курс. Наприклад, якщо британці ста-
нуть віддавати перевагу американським автомобілям, то,
купуючи їх, вони постачатимуть більше фунтів стерлінгів
на валютні ринки, і курс долара щодо фунта стерлінгів
зросте. Ї навпаки, якщо англійський твід стане популяр-
нішим у США, то попит на фунт зросте, а курс долара
впаде.
2. Зростання національного доходу (а відповідно й до-
ходів населення) даної країни порівняно з іншими країнами
призводить до зниження курсу її валюти. Наприклад, якщо
економіка США розвивається швидше, ніж британська, то
американський імпорт британських товарів, отже, і попит
у США на фунт стерлінгів зростатимуть. Ціна британського
фунта стерлінгів у доларах підвищуватиметься, тобто долар
знецінюватиметься.
3. Зміна внутрішніх цін у країні впливає на курс валюти.
Якщо рівень внутрішніх цін у Великобританії швидко зро-
стає, а в США залишається незмінним, то британський
споживач купуватиме відносно дешеві американські товари,
підвищуючи цим попит на долари. 1 навпаки, американці
менше купуватимуть британські товари, знижуючи пропо-
зицію доларів, що викличе знецінення фунту стерлінгів.
4. Якщо країна, з мстою подолання інфляції, проводи-
тиме політику <дорогих> грошей, підвищуючи процентні
206

ставки, то це призведе до притоку іноземного капіталу в
країну і підвищить курс національної валюти.
ПIДСУМКИ
1. Міжнародна валютна система - це форма організації
міжнародних валютних (грошових) відносин, затверджена
міждержавними домовленостями. Вона включає: міжна-
родні ліквідні ресурси, валютний курс, валютні ринки,
міжнародні валютні організації.
2. Міжнародна валютна система у своєму розвитку про-
йшла три етапи й існувала в таких формах: система
золотого стандарту, система золотовалютного стандарту
(Бреттон-Вудська система), система плаваючих курсів
(Ямайська система).
3. Золотий стандарт забезпечував стабільність валютних
курсів завдяки визначенню золотого вмісту національних
валют. В умовах Бреттон-Вудської системи країни-учасниці
підтримували валютні курси за рахунок стабілізаційних фон-
дів, золота або позичок, одержаних від МВФ. Великі де-
фіцити платіжних балансів скасовувалися за рахунок де-
вальвацій валют з дозволу МВФ. Ямайська система
грунтується на регулюванні плаваючих курсів. Валютні курси,
як правило, визначаються ринковими силами, хоча уряди
періодично втручаються в цей процес. Кожна країна сама
вибирає варіант встановлення валютного курсу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80