Функції підприємств
Отже, діяльність кожного підприємства підпорядкована
реалізації його основної виробничої функції - створенню
максимуму товарів чи послуг дл-я задоволення потреб сус-
пільства при найменших витратах виробництва. Для здійс-
нення цієї функції підприємство розгортає діяльність у ;
різних сферах, виконуючи у кожній специфічні функції. ;
Виробничо-технологічні функції підприємства <
повязані із забезпеченням процесу виробництва необхід-
ними засобами та їх використанням, впровадженням но-
вітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і
винахідництвом.
Економічними функціями підлркємства (фірми)
є: управління процесами вирсбниц-за та збуту товарів;
укладання контрактів, найняття працівників і раціональна
організація їхньої праці, розподіл доходів (заробітної плат>
та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціно-
утворення, вивчення ринку.
Соціальні функції фірми такі: поліпшення умов.
праці та відпочинку співробітників, створення сприятливого
психологічного клімату в колективі, надання допомоги та
пільг працівникам і членам їхніх сімей, благодійна діяль-
ність. ]
Крім зазначених функцій, які виконує підприємство в ;
межах національної економіки, є зовнішньоекономічні -
функції. Підприємство бере участь у міжнародному обміні і
товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, !
будівництві, науково-технічному співробітництві.
В економіці кожної країни існує велика кількість під-
приємств. Причому чим розвинутіша країна, чим різно-
манітніші потреби її населення, тим більше й підприємств.
Наприклад, у Сполучених Штатах Америки їх налічується
близько 20 мільйонів і називаються вони там одиницями
98

бізнесу. В колишньому Радянському Союзі підприємств
було значно менше - близько 750 тисяч, у тому числі у
промисловості - 45 тисяч. Невелика кількість підприємств
властива адміністративній економіці, оскільки це спрощує
для центру управління низовими ланками.
Хоча підприємства і є самостійними ланками економіки,
діють вони не ізольовано. Всі вони перебувають у спільному
економічному просторі. Ті з них, що виробляють однорідну
продукцію, обєднуються в галузі. Між галузями існують
тісні звязки з поділу праці та обміну продукцією. На-
приклад, машинобудівна галузь забезпечує текстильну вер-
статами, деревообробна постачає сировину для меблевої
промисловості тощо. Такі звязки свідчать про те, що галузі
утворюють єдиний господарський організм - національну
економіку. Якщо розглядати національну економіку як
єдине ціле, то її складові елементи матимуть приблизно
такий вигляд, як на малюнку 31.
Підприємства утворюють найбільш численні ланки еко-
номіки. Підприємства, що випускають однорідну продук-
цію, групуються в галузі. Завдяки існуючим міцним звяз-
кам між галузями, вони обєднуються у національну
економіку, яку ще називають макроекономікою. Певне
співвідношення галузей утворює галузеву структуру еко-
номіки.
Місце та роль підприємства в національній економіці
країни багато в чому залежать від типу господарської
системи. Одна справа, коли підприємство функціонує в
межах адміністративно-командної системи, зовсім інша -
коли воно потрапляє в ринкове середовище. Підприємство
в ринковому середовищі діє за принципами економічної
свободи та конкуренції. Тут господарська діяльність набуває
характеру підприємництва.
Підприємництво. Термін <підприємець> увів французь-
кий. економіст Р. Кантіллон, який жив наприкінці XVII -
на початку XVIII ст. Він визначав підприємця як людину,
яка бере на себе ризик, повязаний з організацією нового
підприємства, реалізацією нової ідеї чи випуском нової
продукції.
Підприємництво не є зовсім незнаним явищем і для
нашої України. У XVIII ст. тільки на Лівобережжі прово-
дилось близько 400 ярмарків. Дрібніша торгівля велась на
700 місцевих базарах. Великі ярмарки, що тривали тиж-
нями і, безумовно, впливали на ціни європейського ринку,
відбувались у Ніжині, Ромнах, Києві, Переяславі, Полтаві.
Прізвища українських підприємців Терещенків, Симирен-
99


Малюнок 31. Складові національної економіки
ків, Яхненків були відомі не лише в Україні, а й за її
межами.
Нинішні українські підприємці ще не досягли світового
рівня. Більш того, підприємництвом часто називають ді-
яльність, далеку від підприємництва, таку, що повязана
з шахрайством, протизаконними діями. Такі хибні уявлен-
ня потрібно долати.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна діяль-
ність, яка спрямована на виробництво товарів та надання
послуг з метою одержання прибутку і передбачає здійс-
нення нововведень, використання власних коштів, а також
готовність ризикувати.
Характер підприємницької діяльності висуває певні ви-
моги до особистості підприємця. Американська фірма <Мак-
бер енд компані>, досліджуючи <профіль підприємця>, ви-
значила такі його основні характеристики:
готовність до пошуку нових можливостей та ініціативність;
наполегливість у подоланні перешкод;
готовність до ризику, до ситуації <виклику>;
орієнтація на ефективність виробництва та якість про-
дукції;
рішучість і відповідальність;
цілеспрямованість;
прагнення бути поінформованим;
чіткість, планомірність у роботі;
здатність переконувати людей та налагоджувати кон-
такти;
незалежність і впевненість у собі.
В економіці є три типи підприємців: підприємець-влас-
ник, підприємець-орендар, підприємець-менеджер.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80