Ї, навпаки, коли
яисокий попит зустрічається з недостатньою пропозицією,
т" ціна (заробітна плата) зростає. Але чому попит і про-
позиція є різними на різних ринках праці? Фактори ди-
ференціації заробітної плати залежать від умов праці,
конкуренції, мобільності робочої сили (див. мал. 27).
Працівники відрізняються один від одного природними
юностями, рівнем освіти, кваліфікацією. Водії таксі не
можуть конкурувати з бухгалтерами, а ті - з оперними
Ліваками. Це перешкоджає вирівнюванню заробітної пла-

8889

Фактори лиференпіапії заробітної плаїв
Наявність

Різні

Обмеження
неконкуруючих

умови

мобільності
груп

праці

робочої сили

Малюнок 27. Фактори диференціації заробітної плати
ти, зберігаючи професійні відмінності. Унікальні здібності
людини оплачуються вище і в межах однієї професії, роб-
лячи талановитого працівника незамінним: соліст опери
оплачується вище, ніж той, хто співає в хорі.
На рівень заробітної плати впливають умови праці.
Щоб утримати людей на роботі у шкідливих для здоровя
умовах, треба доплачувати їм, компенсуючи негативний
вплив шумових ефектів, забрудненості, вібрації тощо.
Конкурентному встановленню рівноважної заробітної
плати перешкоджають і обмеження мобільності робочої си-
ли. Людина привязана до місця своєї роботи місцем прожи-
вання. Iноді не можна змінити роботу через обмеження з бо-
ку профспілок. Обмеження конкуренції на ринку праці
повязані і з соціальними факторами. Так, жінки, як прави-
ло, одержують нижчу заробітну плату: багато підприємців,
наймаючи працівників, надають перевагу чоловікам.
Позичковий процент є винагородою, яку дістає власник
грошей за те, що надав їх підприємцям або приватним
особам для користування. Гроші самі по собі не є продук-
тивним ресурсом, тобто не можуть виробляти товари чи I
послуги. Але за гроші підприємці купують засоби вироб-,
ництва, наймають робочу силу, орендують землю і як
наслідок одержують готову продукцію. Оскільки частину
готової продукції одержано завдяки використанню позиче-
них грошей, підприємець має не лише повернути борг, а ї
й заплатити за користування грошима. Ціна, яку сплачують I
за користування грошима, називається ставкою або нор-
мою позичкового процента. Вона розраховується як про- |
цент від кількості позичених грошей. Наприклад, якщо ви |
позичили 1000 грошових одиниць, а маєте повернути через1
рік 1200, то річна ставка процента становитиме 20:

1200-1000
1000
100%

90

Ставка процента, як ви вже знаєте з попередної теми,
визначається взаємодією попиту і пропозиції на грошовому
ринку. Рівень ставки процента залежить від багатьох факто-
рів. Насамперед слід розрізняти номінальну та реальну став-
ку процента. Номінальна ставка - це кількісний вираз про-
центної ставки за поточним курсом грошової одиниці.
Реальна ставка - це номінальна ставка мінус рівень інфля-
ції.
Припустимо, банк видав позичку під 50 %, але рівень
інфляції також становить 50 %. У такій ситуації інфляція
<зїсть> приріст грошей.
Ставки процента диференціюються залежно від кількох
факторів (див. мал. 28).
Кредитор завжди ризикує, що позичальник не зможе
заплатити борг. Чим більшим є такий ризик, тим вищу
ставку процента правитиме кредитор. Довгострокові по-
зички даються під вищий процент, ніж короткострокові,
оскільки кредитори можуть мати фінансові збитки, від-
мовляючись надовго від користування своїми грошима. Кре-
дитор надасть перевагу такому розміщенню грошей, де
доход не оподатковується, навіть і за менший процент.
Якщо банк не має конкурента, він може призначити будь-
яку високу ставку процента. Розвиток конкуренції в бан-
ківській справі, усунення монополізму сприяють гнучкості
процентних ставок.
Прибуток - це винагорода, яку одержує підприємець.
У наступному розділі йтиметься про підприємство як уні-
кальне явище ринкової економіки, про те, як підприємець
обчислює свої доходи. В даній темі розглянемо прибуток
як ще одну форму ринкової винагороди.
Власник землі одержує ренту, працівник - заробітну
плату, власник грошового капіталу - процент, а підпри-
ємець винагороджується прибутком. Це є плата за те, що він
організовує виробництво, управляє ним, впроваджує іннова-


Ф
а
іктори
двферев
щ
іації процентних
с
т
гаво
к

Ризв
Е

Терміновість

Оподаткування

Кою
на ір
куренція
ютовому







Р
жнку

Малюнок 28
91

ції (нововведення), ризикує. Виконуючи свої функції, під-
приємець забезпечує перевищення виручки (доходу) від ре-1
алізації продукції фірми над витратами на виробництво. |
Джерелом підприємницького доходу є досконалість орга-і
нізації виробництва та кваліфікованість управління. Завдя-|
ки цьому підприємець може навіть без додаткових інвестицій!
скоротити витрати на виробництво, підвищити продуктив-
ність праці. Частка прибутку в ціні продукції збільшиться,
Реалізація нових ідей у процесі виробництва сприяє знижен-
ню витрат, поліпшенню якості товарів і послуг, появі на рин-
ку нової продукції, збільшенню обсягів продажу, що забезпе-
чує додатковий доход фірмі. Підприємницький доход
включає в себе плату за ризик, який бере на себе підпри-
ємець. Економічним (або підприємницьким) ризиком нази-
вається загроза того, що підприємець матиме збитки, втра-
тить ресурси чи одержить доходи менші, ніж ті, на які він
розраховував. Але винагороду підприємець отримує, зви-
чайно, не просто за те, що ризикує, а за те, що вміє передба"|
чати наслідки ризику, своєчасно запобігти можливим втра-
там, реально оцінити найкращі варіанти проведені
виробничо-торговельних операцій.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80