Фактично податок сплачує
покупець у момент придбання товару, а субєкти підпри-
ємницької діяльності є посередниками між ним і державою.
Мито є податком на товари, що імпортуються, експорту-
ються та перевозяться по території країни транзитом. Збіль-
шення мита на імпортовані товари забезпечує захист влас-
них ринків, зменшення - створює зацікавленість імпортерів
у ввезенні товарів. У розвинутих країнах значення мита як
джерела державних надходжень постійно зменшується. Це є
природним, адже в світі активно здійснюються інтеграційні
процеси: від політики протекціонізму (захисту власного під-
приємництва) держави переходять до вільної торгівлі. Част-
ка мита в загальному обсязі податкових надходжень США у
80-ті роки становила лише 0,1 %.
В Україні уряд намагається використати мите для за-
побігання вивозу товарів. Зокрема, в 1993 р. було вста-
новлено митне оподаткування експорту за 81 товарною
позицією з коливанням податкової ставки від 10 до ЗО %
митної вартості.
Податки, як ми вже знаємо, є засобом формування
державного бюджету. Державний бюджет країни склада-
ється з доходів (надходжень) і видатків. Важливою макро-
економічною проблемою є відповідність видатків доходам
держави. Якщо видатки більші, ніж доходи, то виникає
дефіцит бюджету.
Кожна країна має свою структуру доходів і видатків.
Це залежить від багатьох факторів: державного устрою,
рівня економічного розвитку, втілюваної у конкретних умо-
вах політики (стримування бізнесової активності або її
стимулювання, лібералізації економіки або активного со-
ціального захисту населення тощо). Попри всю різнома-
нітність державних підходів до формування і використання
бюджету у них є спільні риси.
173

Доходна частина бюджету складається в основному з
податкових надходжень, менша частина - це неподаткові
надходження. У складі державних видатків розрізняють
витрати на утримання соціальної сфери, на соціальний
захист населення (соціальні трансферти), на оборону,
державні капіталовкладення тощо. Проілюструємо струк-
туру бюджету на прикладі державного бюджету України
на 1993 р. (див. таблицю 10).
Таблиця ю

Державний бюджет України на 1993 р.
Видатки
Доходи

Видатки

УуііЛгл
/ .ииі й
IЛЛ Ї/
ти /о
Усього
IПД Ї/
ЦЯ> /о
Податок на додану
НЯАТIРТН
Млуч\/Ч>
49 7 Ї/
>> /о
Соціальний захист насе-
лення
10 Ї/
I7>ї /о
Податок на доходи (при-
бутки) підприємств та ор-
ганізацій
24.6 %
Фінансування соціально-
культурних закладів та
УРТЯИт
Ш
уїлнии
|В і о/
10,/ /о
Акцизний збір
Прибутковий податок
з громадян
6,7 %
6.5 %
Фінансування науки
Державні капіталовкладен-
ня у розвиток галузей і
1.3 %


струкіурну перебудову



ртипмі V и
ск.ип имік. т
4,0%
Надходження вія
зовнішньоекономічної

Народне господарство
35,5 %
діяльності
л. і Ї/
" /о


Iнші податкові надход-
ження і доходи
25,2 %
Фінансування оборони
5,7 %


Iнші видатки
15,8 %

У формуванні доходів бюджету головну роль в Україні,
як видно з таблиці, відіграють непрямі податки: податок
на додану вартість та акцизи становлять 39,2 %. Прямі
ж податки: податок на доходи (прибутки) підприємств та
організацій і прибутковий податок з громадян - станов-
лять лише 31,1 %. Таке співвідношення прямих та не-
прямих податків можна пояснити тим, що в умовах спаду
виробництва і зниження ділової активності держава не
може забезпечити бюджетні надходження за допомогою
прямого оподаткування прибутків підприємств та органі-
зацій і доходів громадян. У такому випадку застосовується
непряме оподаткування, що є формою вилучення доходів
споживачів.
174

У структурі видатків велика частка припадає на народне
господарство (35,5 %). Така частка витрат неможлива для
країни з ринковою економікою, але цілком пояснюється в
умовах, коли головною частиною нашої економіки є дер-
жавний сектор, який перебуває у кризовому стані і по-
требує державних інвестицій.
Державний бюджет України вже кілька років є дефі-
цитним. Так, у 1993 р. перевищення витрат над доходами
становило суму, що приблизно дорівнювала 18 % валового
внутрішнього продукту. Це означало, що держава живе
не за своїми доходами, витрачає більше коштів, ніж одер-
жує. Нестача надходжень у державний бюджет призводить
до затримки виплат пенсій, зарплат працівникам бюджет-
них установ, а також до додаткового випуску грошей (емі-
сії), не забезпечених товарами і послугами. Здавалося б,
до дефіциту державного бюджету має бути однозначно
негативне ставлення. Однак СIЛА, найбагатша країна світу,
має дефіцит державного бюджету.
Економічна наука стверджує, що державний бюджет
не обовязково повинен бути збалансованим за доходами
і витратами щорічно. Якщо йдеться про ринкову економіку,
то дефіцит бюджету може бути корисним тоді, коли під
час спаду виробництва держава, витрачаючи більше гро-
шей, ніж одержує, забезпечує збільшення попиту, в тому
числі через зростання купівельної спроможності громадян.
Споживачі починають більше купувати, підприємці - біль-
ше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги вироб-
ництва і скорочується безробіття. Водночас у період під-
несення економіки держава не може дозволити собі дефіцит
бюджету, бо інакше вона стимулюватиме інфляцію. Отже,
бюджет, у якому збалансовано доходи і витрати, потрібен
не щороку, а для певного періоду. В окремі, роки з метою
регулювання економічної активності держава може допус-
кати дефіцит бюджету.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80