3. Ринок кредитів характеризується двома важливими
факторами: попитом на гроші та пропозицією грошей. У
свою чергу, попит на гроші формується під впливом:
рівня економічної активності, потреб у інвестиціях, балансу
державного бюджету;
4.Пропозиція грошей визначається: емісійною політикою
держави, активністю комерційних банків, купівлею-про-
дажем цінних паперів центральним банком, рухом валюти
з країни в країну.
5. Iнструментом кредитної та грошової політики є бан-
ківська система - сукупність фінансово-кредитних уста-
нов із специфічною підпорядкованістю та розподілом
функцій між ними.
6. Грошова політика може здійснюватись або за кейнсі-
анським, або за монетаристським підходом.
Кейнсіанство обурунтовує політику регулювання через
процентну ставку. Процентна ставка, за кейнсіанською
теорією, змінюється завдяки зростанню (скороченню) про-
позиції грошей. Збільшення пропозиції грошей назива-
ється політикою <дешевих> грошей, скорочення пропо-
зиції - політикою <дорогих> грошей.
Монетаризм обурунтовує необхідність регулювання дер-
жавою кількості грошей і через них - можливість впли-
вати на сукупний попит і обсяги національного продукту.
Прихильники цього напряму визначають граничний обсяг
збільшення кількості грошей.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1. Виберіть правильну відповідь, яким чином у ринковій економіці держава
впливає на норму процента за кредит:
а) Уряд видає письмове розпорядження комерційним банкам, вказуючи
в ньому норму процента.
б) Центральний банк збільшує обовязкові кредитні резерви ко-
мерційних банків.
184

в) Центральний банк починає скуповувати в населення облігації дер-
жавного боргу.
г) Уряд своєю постановою забороняє комерційним банкам надавати
кредити.
2. Розкрийте зміст політики <дешевих> грошей.
3. Поясніть, як політика <дорогих> грошей може вплинути на курс наці-
ональної валюти й експортні можливості держави.
4. За даними Світового банку, в обігу в Україні було: в 1991 р.-
199 479 млрд крб., у 1992 р.- 2 658 845 млрд крб. Визначте, у скільки
разів збільшилася грошова маса. Чи відповідає така практика рекомендаціям
монетаристської теорії?

V
Розділ

У попередньому розділі йшлося про закономірності функці-
онування окремої національної економіки. Розглянемо те-
пер, як країни взаємодіють у світовій економічній системі,
як торгують, у якій валюті розраховуються, як спільно
виробляють продукцію.
Світова система господарювання склалася наприкінці
XIX - на початку XX ст. Саме в цей час виникають
міжнародні монополії, завершується економічний поділ
світу, остаточно формується світовий ринок. З того
часу світове господарство безупинно розвивається під
впливом багатьох факторів, і цей процес ще далекий від
завершення.
У світі нині існує близько 230 держав, у яких проживає
понад 5,5 млрд чоловік, і є до 300 найменувань національ-
ний грошей. Держави значно різняться між собою за
рівнем економічного розвитку, приналежністю до певних
соціальних, політичних систем, особливостями віроспо-
відань. Критеріями (показниками) рівня економічного роз-
витку країни є обсяг валового національного продукту
(ВНП), що припадає на одного громадянина; обсяг ВНП
на одного працюючого (продуктивність праці); розмір
доходів на одного громадянина та ін.
За економічними критеріями розрізняють: а) індустрі-
альна розвинуті країни (США, Канада, Австралія, Нова
Зеландія, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція,
Iталія, Швеція, Данія, Люксембург, Норвегія, Iсландія,
Швейцарія, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія, Австрія);
б) країни, які не пройшли стадії індустріалізації і в
економіці яких переважає сільське господарство (в основ-
ному це країни Африки, Азії та Латинської Америки);
186

в) країни середнього рівня розвитку (Венесуела, Бразилія,
Греція, Португалія та ін.).
Слід також виділити групу країн, які переходять від адмі-
ністративно-командної системи до ринкової економіки. Це
всі постсоціалістичні країни Східної Європи і країни СНД. До
останніх належить і Україна. Ці країни мають різні рівні еко-
номічного розвитку. В 1991 р. за показником ВНП на одного
громадянина постсоціалістичні країни посідали серед країн
Європи такі місця: Словенія - 16-те, Естонія - 19-те,
Латвія - 21-ше, Литва - 23-тє, Угорщина - 25-те, Ро-
сія - 26-те, Білорусь - 27-ме, Польща - 30-те, Україна -
31-ше, Молдова - 33-тє. Розрив, як бачимо, значний. Зокре-
ма, обсяг ВНП на одного громадянина у Словенії перевищував
аналогічний показник в Україні у 2,3 раза.
Незважаючи на відмінності в рівнях розвитку, країни
залежать одна від одної. На сучасному етапі розвитку
людства ізоляція країни від світових процесів неможлива.
Тому на основі інтернаціоналізації виробництва форму-
ється і функціонує сучасне світове господарство.
Світове господарство - це сукупність національних
економік, які беруть участь у міжнародному поділі праці
і повязані між собою системою міжнародних економічних
відносин.
Після вивчення розділу ви
знатимете:
у яких формах здійснюється торгівля між країнами;
що таке міжнародна валютна система;
які міжнародні фінансово-кредитні організації створе-
но у світі.
Тема 1. Міжнародний поділ праці
та світова торгівля
Iстотним фактором розвитку світового господарства виступає
міжнародний поділ праці, що передбачає випереджаючий
розвиток у певних країнах окремих галузей економіки, в
яких (чи в якій) дана країна має відносні переваги, тобто
вищу продуктивність праці і нижчі витрати виробництва,
порівняно з іншими країнами.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80