Перший може витратити на нього 100 грошових одиниць,
другий - 250, третій - 375. В результаті подорожчання
ресурсів ринкова ціна продукту зросла зі 100 до 125
грошових одиниць. Через це перший споживач вибуває
із числа покупців даного продукту. Другий і третій спо-
живачі, що мають вищі доходи, зберігають обсяги спо-
живання.
Отже, в цьому випадку на питання для кого виробляти?
ринок відповів скороченням кола споживачів.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що в умовах
ринку вибір того чи іншого варіанта використання ресурсів,
тобто спрямованості виробництва, а отже, відповіді на
питання що виробляти! як виробляти? і для кого ви-
робляти? визначається самими споживачами, які взаємо-
діють з виробниками як покупці і продавці. Роль еконо-
мічних орієнтирів для підприємств і фірм виконують ціни,
витрати виробництва, розміри доходів та прибутку.
Здавалося б, оскільки рішення приймаються виробни-
ками і споживачами самостійно, то в економіці будуть
хаос, анархія, диспропорції, великі втрати ресурсів. Проте,
як свідчить історичний досвід, цього не буває. Незважаючи
на певні недоліки, розвинута ринкова система в цілому
забезпечує внутрішній порядок і стабільність. А розвязання
найскладніших економічних проблем вона здатна здійсню-
вати набагато краще, ніж адміністративно-командна систе-
ма, бо опирається на економічні інтереси як споживачів,
так і виробників.
47

Постає ще одне важливе питяння, яке тісно повязане
із свособом розвязання ринком основних економічних про-
блем: чи має ринкова система кеобкідні вяутришн мсха-
шзми для свого вдосконалення, розвитку? Відповідь: так,
має. Постіяио орієнтуючись на ривок та економічні важелі
(ціни, витрати виробництва, доходи, прибуток), перебува-
ючи у відносинах конкуренції, виробники (підафиємства,
фірми) змушені систематично шукати адьтериатиюгі варі-
анти викорастаяяя ресурсів. Саме тому воші впроваджують
нову техніку, прогресивні технології, передові форми ор-
ганізації праці тощо.
Розвязаная основних економніших проблем у будь-якій
ежономїчшй сжтемі передбачає чсямиии мехашзм контролю.
В адмішстратявво-командній системі ці фую-цй виконують
державні управлінські органи. Контроль тут має нееконо-
мічний характер. В економічній системі ринкового типу
головні контро-аьиі фушщі виконує сам ринок. Через си-
стему пін, доходи, прибуток виробники (вддаряемства, фір-
ми) одержують інформацію вро те, що виробляти, як
виробляти, для кого виробляти, і відповідно регу.лоють
використання ресурсів, усі питання організації і структури
виробництва, його технічного оновлення тощо. Якщо з
жихось причин виробники <не послухалися> ринку, це
обернеться для них <покаранням> - нереалізованою щю-
дукцією, зниженням доходів чи навіть збитками, втратами
ресурсів, послабленням конку реятосироможяості.
Наведемо приклад. Ціна на взуття моделі А на ринку
знизилась із 100 до 50 грошових оданидь. Якщо якість
продукції і смаки ікжушцв залинвілися незмінними, то
цей сигнал свідчитиме, що вадбулося оевве теренасиченик
ринку взуттям цієї моделі (припустимо, що зідвснвеиня
попиту до пропозиції становить лише 70 %). Як мають
на це зреагувати проаавці-ввробиики? Очевидно, скорочу-
ючи до відповідної потреби виробництво і проповввію.
Якщо ж вони цей свгнал не сярнимуть і вироблятимуть
взуття в тому ж обсязі, це призведе до ще більшого
перенасичення ринку цією моделлю. Може тралитися, що
відношення ринкового попиту хо репозиції знизиться до
60 %, а ціна взуття - до 40 грошових одиниць. Втрати
продавців-виробників на одній вірі взуття становитимуть
60 грошових гздиниць. Будуть втрачені також ресурси, що
їх використали на нереалізовану частішу взуття.
Важливо усвідомити, шо ривок здіисвює свої контрольні
функції в економіді особливим свособом, поєднуючи при-
ватні і суспільні інтереси. Виробники і постачальники ре-
48

сурсів, покуиці товарів зявляються на ринку,:
свої власні інтереси: реалізувати продукцію й одержати
прибуток або купити товари. Оаяак усі вони діють у таких
умовах взаємне залежності, що їхні індивідуальні інтереси
можуть бути реалізовані лише в межах загальних потреб,
тобто суспільних иггересів.
Реалізація індивідуального інтересу можлива лише в ре-
зультаті взаємодії з іншими людьми. В цьому проявляється
контроль ривку, який спрямовує дії окремих ін/іртидів (ви-
робіяків, покупців). Це - контроль невидимий, без кон-
тр люючих органа, же самоконтроль. Це явище А. Сміт
на-зав <прихованою рукою> ривку.
У ринвовому механізмі контролю особлива роль від-
водиться конкуренції. Яклво рийок сигналізує виробникам
товарів і власникам ресурсів про бажання споживачів,
то конкуренція сприяє тому, щоб це бажання викону-
валося найефектирніше. Конкуренція змудіус виробників
знаходити прогресивніший спосіб організації виробницт-
ва, можливості впровадження передової техніки і нових
технологій, альтернативні варіанти використання ресур-
сів тощо. Бажання дістати особисту вигоду підштовхує
виробника якомога швидше реагувати на зміни в потребах
суспільства. Конкуренція стимулює збільшення масшта-
бів виробництва, зниження витрат, поліпшення якості
продукції.
Вище йшлося про <досконалу>, <чисту> конкуренцію,
коли в русі цін, ресурсів, формуванні доходів відсутні
гальмівні фактори і панує принцип вільного ціноутворення.
Насправді ж, конкуренція завжди відхиляється вад доско-
налої, особливо з виникненням моногхиий, які можуть
впливати на ціни в неконку рентний спосіб.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80