В цей момент ми подушки зіставляємо ціну
дааого товару з иошляк та з власними доходами і робимо
пянпий вибір. Ця функція реалізується і шд час торгу між
продавцем і окунцем на вільному ринку, а також у
визначенні ціни за певні послуги, що надаватимуться в
мйЙуткьому.
У фуіяаої міри вартості гроші роблять велику послугу
як окремим особам, так і суспільству в цілому. Без деї
було б неможливим арявняття раціональних рішень щодо
роаподілу ресурсів і доходів, здансневня перспективних
розрахунків, визначення узагальнюючих аокдзників тощо.
Зокрема, не вдалося б розрахувати загалмгі обсяги вироб-
ництва, адже не можна додати центнери зерна, метри
тканин, кіловат-години виробленої енергії тощо, користу-
ючись натуральними воказииками. Оцінка всіх цих про-
дуктів у грошах дає змогу не даше визначити, зростає
виробвицтво чи скорочується, а й встановити частку окре-
мих сфер та галузей у створеному щюяукті.
Функцію засобу нагромадження гроии виконують
як особливий іяструмент зберігання та примноження ба-
гатства. Цз відбувається тоді, коли домаогаі господарства,
скорочуючи иоточне сгюжавания, роблять заощадження
або кояїї підприємці відкладають частину виручки від ре-
алізації товарів на оаовлеиня засобів виробництва чи збиоі-
віенкя кашталу. Зберігати багатство можна не лише у
грошовій формі. Наприклад, формами багатства є нерухо-
мість, цінні папери, твори мистецтва. На відміну від інших
форм багатства, його грошова форма дає змогу власникові
миттєво використати гроші для будь-яких розрахунків.
Зокрема, власники інших форм нагромадженого багатства
не можуть беавосередиьо скористатися ннмм для покриття
боргів, здайсиевня поточних розрахунків тощо.
Завдяки фуикцй грошей як засобу нагромадження існує
спадкоємність різних етапів розвитку виробництва та спо-і
64

живання. Нагромадивши кошти у поточному періоді, можна
забезпечити зростання виробництва і споживання у май-
бутньому.
Цікавим і важливим є питання про види грошей Гро-
шима у їх сучасному розумінні є монети, паперові гроші,
засоби, що замінюють гроші (чеки, векселі, кредитні карт-
ки), банківські рахунки, міжнародні гроші.
Грошам у вигляді монет передував тривалий історичний
відрізок часу існування недосконалих або недовершених
грошей. Такими своєрідними грошима на певних територіях
і в певних народів ставали найпоширеніші продукти: у
стародавніх греків - худоба, у праукраїнців - хутро,
збіжжя, в ісландців і народів тихоокеанських островів -
риба, у монголів - чай, у китайців - сіль. Пізніше роль
загального еквівалента починають виконувати дорогоцінні
метали. Але не одразу і не скрізь металеві гроші існували
у вигляді монет. Зокрема, ще в ХII-ХIII ст. у Київській
Русі функції грошей виконували зливки срібла видовженої
форми і певної ваги, що називалися гривнями,
Монети. Слово походить від латинського тоиео, що
означає <раджу, даю поради>. У Стародавньому Римі бо-
гинею-радницею вважалася Юнона. На території храму
Юнони стали карбувати гроші й назвали їх монетами.
В Україні перші монети було викарбувано за часів
Володимира Великого наприкінці Х ст. Їх робили із золота
тому " ч-явали злотниками; на монеті було зображено
тризубець.
У стародавні часи, в середні віки і навіть частково
наприкінці XIX - на початку XX ст. в обігу були так
звані справжні монети - зливки дорогоцінних металів з
державним посвідченням їх вартості. У XX ст. монети
стали символічними грошима, бо їх карбують з малоцінних
металів, вартість металу, що містить монета, менша, ніж
зазначена на ній вартість. Монети використовуються для
розмінювання паперових грошей.
Монети як гроші мають певні недоліки: а) їх можуть
вилучити з обігу, переплавивши, якщо вони карбовані з
дорогоцінних металів; б) вони зношуються, стираються,
Що зменшує їх масу і створює невідповідність між реальною
вартістю металу (якщо це дорогоцінний метал) і тією
вартістю, яка на монеті зазначена; в) їх можна фальси-
фікувати, тобто зменшувати вміст дорогоцінного металу в
знеті з метою збагачення держави.
Паперові гроші. Ними є банкноти, або банківські білети.
Банкнотом у середні віки називали посвідчення, видане
З I. Радіовова ,- ,-
00

банкіром, про те, що він одержав на зберігання певну
кількість золота і зобовязується повернути його на вимогу
власника. Ці банківські розписки починали самостійний
рух: їх приймали при розрахунках. Надалі право випуску
банкнотів дістають найбільші (центральні) банки. Оскільки
вони з часом стають державними банками, то право випуску
банкнотів бере на себе держава. Спочатку банкноти обмі-
нювались на золото, і їх випуск повязувався із золотим
запасом країни. На початку XX ет. більшість країн світу
припиняє обмін банкнотів на золото, і їх випуск підпо-
рядковується іншим вимогам, про що йтиметься далі.
До паперових грошей належать також казначейські бі-
лети. їх випуском займається міністерство фінансів для
покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи
не обмінювались на золото. До того часу, поки такий обмін
здійснювався стосовно банкнотів, між ними і казначей-
ськими білетами існувала відмінність. Після того як обмін
банкнотів на золото було припинено, ця відмінність зникла.
Засоби, що замінюють гроші. До замінників грошей
належать чеки, векселі, кредитні картки. Вони використо-
вуються у розрахунках, але за умови, що за кожним з
них є або рахунки у банках, або готівкові гроші.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80