iз двох цих припущень А. Менегеттi схильний виснува-
ти, що механiзм вiдхилень свiдомостi втiлено в людей iз кос-
мосу.



За всiх перелiчених розходжень
нашого психодинамiчного пiдходу
з онтопсихологiчним ми можемо
констатувати спiльнi висновки стосовно цiлiсного розумiння людини
з єє свiдомою й несвiдомою сферами, запрограмованостi ЄЄ поведiн-
ки, що не дау Єй змоги прожити
власне життя й сповна реалiзувати
свiй потенцiал: iнстанцiя психiки,
яка зумовлюу викривлення свiдомостi й дезадаптацiю субукта (у
нас - цу логiка несвiдомого; у Ме-
негеттi - "гратка", чи "монiтор
вiдхилення" .

Значущiсть збiгу наших вис-
новкiв посилюуться тим, що ми Єх одержали, працюючи iз пси-
хiчно здоровими людьми (якi не зверталися по психотерапев-
тичну допомогу), а Менегеттi онтопсихологiю винайшов у
клiнiчних умовах i користувався ЄЄ прийомами для лiкування
неврозiв, шизофренiє.

2.2.2. iНТЕГРАЛЬНИЙ ПСИХОАНАЛiЗ
(АНАЛiТИЧНА ТРИЛОГiЯ)

Проблема викривлення соцiально-перцсптивноє реальностi по-
трапляу в поле зору теорiє iнтегрального психоаналiзу, який ще
називають аналiтичною трилогiую. Розробляуться цей напрям те-
рапiє в Бразилiє Норберто Р. Кеппе та його послiдовницею
Клаудiа Б. Пачеко . Представникiв даного напряму уднау пе-
реконання, що джерелом психiчних захворювань у психологiчна
iнверсiя, котра зумовлюу розумiння всього у вну-
трiшньому свiтi в оберненому до реальностi
порядку. При цьому фантазiя розглядауться субуктом "як
щось чудове, реальнiсть же як щось хворобливе, любов як погане,
а ненависть як добре, терпiння як страх (полохливiсть i т. д.)" .

iнтегральний психоаналiз, на вiдмiну вiд 3. Фрсйда, не виз-
нау деструктивноє ролi несвiдомого, iгноруу його iснування.
Причину деструкцiй вiн знаходить у прагненнi
субукта приховати свiдоме; оскiльки несвi-
домiсть у голосом реальностi, голосом Бога, ми нехтуумо свiдо-
мим . Вiн вважау, що небезпека полягау в нашому небажаннi
бачити iснуюче у пiдмiнi його власними фантазiями.

В психоаналiтичнiй трилогiє iгнорууться iстотна роль "лiбiдо"
у спонтанному саморозвитку. "Нас веде до саморозвитку не
вiльне використання лiбiдо, а саме незалежнiсть вiд нього" .

42

Наступним руйнiвним моментом iнтегральний аналiз вважау
заздрiсть i теоманiю. Зокрема, заздрiсть до Бога, що Кеппе
вважау унiверсальною тенденцiую. З цим повязана тенденцiя
м е г а л о м а н i Є - вiдчуття величi, пихатостi, коли особистiсть
бачить себе бiльшою, нiж вона у.

Те о манiя - цс iдея, за якою нам нiбито притаманна
могутнiсть богiв й буцiмто в кожний момент, коли б ми лише
цього схотiли, зможемо поставити все на своє мiсця або ж змi-
нитися. Важливо забезпечити в терапiє усвiдомлення iнверсiє:

вiдхилення, iгнорування та викривлення реальностi, яка висту-
пау неначебто покаранням, що накладауться на нас життям.
Руйнуу психiку почуття заздростi до Бога та вiдчуття себе Бо-
гом.

Вважаумо, що важливим моментом у дослiдженнях Н. Р. Кеп-
пе у його увага до деструктивноє ролi викривлень у формуваннi
невротичних проявiв. Згiдно з нашими переконаннями, на цьо-
му тримауться вся система психологiчних захистiв, для якоє
вiдступ вiд реальностi у необхiдним компонентом (перехiд у
сферу фантазiє, пропуск даних i т. п.). Багатолiтнiй досвiд гру-
повоє психокорекцiє переконуу, шо наслiдком дiє "психологiчних
захистiв" у тенденцiє до психологiчноє iмпотенцiє та
психологiчноє смертi. Дослiдження Кеппе пiдтверджу-
ють цю тезу, але не в планi глибинноє психологiє, а на пове-
дiнковому рiвнi. Особливо це розкривау феномен заздрощiв,
iнтроверсiє, теоманiє, мегаломанiє та алiснацiє (витiснення усвi-
домлення), що призводить до неприязнi, страху, ревнощiв.
Проте психоаналiтична трилогiя не пояснюу походження цих
деструкцiй. Такi деструктивнi прояви психiки ми пояснюумо
функцiонуванням базових форм захисту, на пiзнання яких зо-
рiунтована вся робота в групах АСПН.

На якi ж механiзми психологiчних змiн робить ставку iнте-
гральний психоаналiзi На переборення алiснацiє - ви-
тiснення процесу усвiдомлення. iншими словами: людина не
бажау усвiдомлювати помилки, якi вчиняу, й цьому сприяу
теоманiя. Тобто людина вiрить у власну досконалiсть i всемо-
гутнiсть, доступнi лише Боговi, а психотерапевт повинен зму-
сити єє усвiдомити власнi вiдхилення вiд реальностi.

Слабкою стороною iнтегрального психоаналiзу, в нашому
баченнi, у тс, що психiка не розглядауться цiлiсно, з урахуван-
ням несвiдомого. Несвiдоме Кеппе вiдносить до неiснуючого, а
тому й стверджуу: "не можна вивчати неiснуючу психiку". З
цим аж нiяк не можна погодитися, бо неiснуючим несвiдоме у
лише для самого його носiя (субукта), а не для стороннього
спостерiгача. i хоч Ксппс, позитивно ставлячись до спонтанностi,
зазначау: "тдиний шлях пiзнати кого-небудь краще лежить через
дiалектичний процес, процес, що вiдбувауться спонтанно" ,



проте вiн не використовуу можливостi пiзнання психiки iз єє
допомогою, бо iгноруу феномен несвiдомого.

Вiдкидаючи психоаналiз з усiма його здобутками в пiзнаннi
глибинних структур психiки, iнтегральний психоаналiз особли-
вого значення надау волi . У звязку з цим недiючими стали
концептуальнi положення психоаналiзу: витiснення, опори, за-
хисти й iн. Феномен витiснення пiдмiнюуться небажанням
усвiдомлювати (алiенацiсю). Якщо в психоаналiзi, та й в
наших дослiдженнях, елемент спонукання до усвiдомлення вiд-
сутнiй , то в iнтегральному психоаналiзi вважауться необхiдним
"застосовувати глибинний аналiз, за якого психоаналiтик не
дозволяу пацiунтовi уникнути усвiдомлення".
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88