Й чого це Вам здасться, що там десь краще, ос-
кiльки вiн вiдлетiвi Себе ж почувауте, наче в клiтцi.

А.: Може, в клiтцi тих правил, якi склалися вдома чи на
роботi.

П.: А звiдки клiткаi Що фiгурально вона означау. Начебто
вiдкрита, щоб можна було увiйти. Але те пiрячко не
може вiдлетiти саме. А це схоже на хвiстi (Праворуч пiд
клiткою).

А.: Нi, малюнок такий.

Мал. 96 - "Я - реальна. Я - iдеальна"

А.: Я першим зробила цей малюнок.

П.: Уявляю, бо iнтуєтивно вiдчула, що тут клiтка, а насправ-
дi ми бачимо, що клiтка на мал. 82.

А.: Можливо, я хотiла показати себе як бiлку в колесi, котра
безперервно перебувау в русi, дiу, кипить, як напружена.

П.: Але це Вам подобауться, тому що в iдеалi Ви намалювали
те ж саме. Фонтан - угору - вниз. Це теж процес, циркульо-
ваний. i знову таким камiнням обкладений, подiбно як на мал.
102. i знову падiння вниз. Тут у Ваше бажання, щоб те, що
вилетiло, повернулося. Тому це пiрячко теж падау вниз.

А.: Звичайно, якщо чоловiк звик до чогось, i з цим прожив
ЗО рокiв, то неможливо враз вiдмовитися вiд усього.

П.: Але менi здасться, що Вам хотiлось би цього птаха "при-
колоти" Цей хвiст начебто пiд клiтку потрапив i ненароком
намальований. Можливо, Ви не можете собi зiзнатися в тому,

244

шо хотiли б зупинити такi "вiдльоти"... Але боєтеся, що птах
тодi втратить (якщо залишатиметься) тi барви, якi зображенi
на тлi сонця.

А.: Не можу дати нiякоє реакцiє.

Мал. 91 - "Мiй звичайний день"

А.: Я не змогла нiчого кращого придумати, як таку дiаграму.
Показати, як до кiнця дня заряджаюсь, а потiм несвiдомо по-
ринаю в сон.

П.: Знову внизi

А.: Вниз. Справдi, мене щось туди тягне.

П.: Тодi зрозумiло, що тут постау: в минулому у позитивне
й негативне ("+" i "-"). Справдi, не виключено, що Ваш вибiр
упав на чоловiка, який то вiдлiтау, то прилiтау. Бо ця модель
у Вас закладена; тобто ця модель у спрощеному виглядi iлю-
струу життя або смерть. Тому вiдєзд коханого чоловiка - цс
такс падiння вниз. Потiм - приєзд, повернення, тобто знову
пiдйом. Цс як фонтан.

А.: Можливо, якби вiдєзди чоловiка вiдiгравали не таку для
мене роль, то навiщо б я вiдпускала його! Вiн же не перший рiк
вiдєжджау.

П.: Для Вас, можливо, важливий саме цей процес: вiдходу-
приходу. На малюнку вiн у центрi, в iдеалi. Малюнки показу-
ють: якщо Ви будете разом, то у небезпека, що вiн станс таким
птохом, який, потрапивши в клiтку, може втратити своє барви.
Ось вiд чого практична психологiя мау застерегти Вас. Тому що,
з одного боку, може бути прагнення, щоб вiн був тут, а коли
вiн буде - станс занадто важко.

А.: Щоб був i нi. Тут, зi мною, з дитиною. Але щоб батьки -
я не згодна. Як мiж двома вогнищами. У мене вдома - три
сiмє. 1 вашим, i нашим. Можливо, цс й вiдбилося на малюнках.
iще залежить i вiд чоловiка: який у нього характер, чи пiдда-
уться спiлкуванню... А в нас удома всi з характерами, в усiх
своу "Я", тому дуже важко.

П.: Чому цi кружальця поступово теплiшають, стають при-
умнимиi

А.: Можна сказати, що я до кiнця дня стаю такою. На межi...
Тiльки б до подушки...

Мал. 80 - "Чоловiк, жiнка i я"

А.: Спочатку я не знала, що малювати, але потiм зрозумiла.
Не знала, як пiдписати малюнок, що вгорi.

П.: Ви майстерно намалювали. Ноги й волосся одночасно.
i помiтно - хвостик, i клiтка була на хвостику. А тут - i
жiнка своєми ногами неначебто топче. Хоча за iншими малюн-

245

ками цього не скажеш. Примiром; кульбаба намальована мен-
шою.

А.: Я хотiла показати, що в менi бiльше жiночого, вiдчуваю
себе жiнкою. Це - вiд природи, верховенство жiночого над
чоловiчим... Я тут подовжила чоловiчу сЬiгуру.

П.: Ви вийшли iз надр батькаi..

А.: Хоча вiн мене й дуже любить, але стосунки прохолоднi.
Вiн - наче камяна брила, не може висловити свого тепла.

П.: Але тут чоловiк теж намальований без рук, без дiй,
неактивний, як брила.

А.: Може, повторюуться маскаi

П.: Це як Ваша маска. Ви закривауте той бiк, де у сльозинка,
а iншим людям демонструуться ця сторона. Якщо дiагностика
правильна, то далi в малюнках ми цс побачимо.

Мал. 105, 106 - "Моу майбутну". "Моу минуле"

А.: Я обуднала цi малюнки.

П.: Минуле складне. Тут лабiринт. Але лабiринт неначебто
не для Вас. Десь Ви його спростили, бо Ваша перевага в тому,
що й у найскладнiшому лабiринтi Ви знаходите спрощений ви-
хiд. 1 Ви не можете вiдмовитися вiд цього лабiринту. Але май-
бутну для Вас бiльш ясне. Ви зможете його самi зрозумiти.

А.: Далi моу життя не буде iдеальним. На шляху будуть
перепони, тобто не буде позначень на цiй дорозi. Але менi
хочеться, щоб було набагато краще, нiж минуле. Простiше...

Мал. 95 - "Драматична полiя мого життя"

П.: Що цс за фiгурка такаi

А.: Це боксерська груша й рукавичка. Я хотiла сказати, що
кожна подiя, яка для мене неприумна - це удар, та ще й
сильний, боксерською рукавичкою.

П.: Але при цьому вона (груша) рухауться й стау на своу
мiсце. Цiкаво, що Ви все цс спрощууте. Спрощууте тому, що
удари цi несерйознi, лише тренерськi. Тобто, де складно - то
Ви спрощууте. Ця груша стане на мiсце. Цс як тренаж, вiн
нiкому шкоди не завдасть. А де б Ви себе помiстилиi Де тут
Виi

А.: Груша - цс я.

П.: Знову ми бачимо тс ж саме: рух i повернення назад, щоб
далеко не вiддалятися. Проблема втрати чогось... Але не зрозу-
мiло, на чому все цс тримауться. Ви зобразили ту стрiлку,
вiдломлену вiд чогось. У вас острах. Ви його пережили й немов-
би повернулися сюди. i Ви малюуте грушу. За iдеую, вона
прикрiплена до чогось. Але намальована так, що коли вдариш -
залетить бог зна куди й не повернеться. Тому "захисна" тен-
денцiя психiки в тому, що повернеться. Пружина стискауться,

246

-iозтискасться, фонтан бу i спадау. Як дитина, рятуючись вiл
гтоахУ втрати, бiжить до матерi. Дитина кидау iграшку з ко-

-iиски, а потiм вимагау, щоб єє пiдняли. Й переконууться, що
щось вiдiйшло, а потiм повернулося, начебто переконууться, що
нiчого страшного не було, що воно вiдходить, а потiм поверта-
уться. А V Вас цей дитячий страх утрати. Втрати себе самоє, в
першу чергу, а потiм екстраполяцiя на тих людей, з якими Ви
зливаутеся, якi близькi Вам. У Ваших вiдносинах це може об-
тяжуватися, бо присутнiй страх утрати. Ви не вiльнi вiд цього.

А.: Може, це страх, щоб "не повторилося моу дитинство". Я
багато чого бачила й у мене багато чого було. Але знову пере-
жити своу дитинство и навiть юнiсть - не хочу! Може, ця
тривога переноситься на дитину. Боюся за неє. Хочу, щоб усе
було добре.

Мал. 104 - Моя мрiя

П.: Це брильянтi

А.: iдеально правильна фiгура.

П.: Хоч би як цс падало, падiння не буде видно. т проблема
нейтралiзацiє, щоб падiння не було падiнням.

А.: Хотiла б бачити в собi щось iдеальне. Щоб моя поведiнка
i взаумини з iншими були на належному рiвнi...

Мал. 99 - "Як мене бачать люди i як бачу сама себе"

П.: Знову мячик, який стрибау вгору-вниз.
А.: Але себе я бачу в сiрому кольорi. Десь недооцiнка себе,
через тс таке устремлiння до iдеалу, до того брильянта.

Мал. 28 - "Як мене бачать у службовiй ситуацiє"

А.; Спочатку хотiла намалювати вершника вгорi, але потiм
подумала, що там, де я працюю, не помiчають цього. Не хочу
сказати, що я чимось вирiзняюсь. Але не змогла знайти собi
рiвних. Тяжко зрозумiти iнших. Не хочу сказати, що я найро-
зумнiша, краща за всiх, але в службовiй ситуацiє рiвного менi
знайти важко.

П.: Чомусь задня частина коня так "бiжить", що наскакуу
на передню. А переднiми ногами начебто бiгти не хоче. Здиби-
лася - бiгти немау куди.

А.: Можливо, я хотiла б у службовiй ситуацiє мати щось
бiльше.

П.: Бачите, як не реалiзовано лiбiдо, що символiзууться чут-
туво - задня частина коня.

А.: Немау простору для активностi.

П.: Заднi ноги в напруженнi, а тут - стопор.

Лин. с. 162

247

Мал. 109 - "Сприймання нещастя"

А.: Всi помiтили, що я справдi як губка. У мене у такий
малюнок.

П.: Цс ви так убирауте вологуi Чому губка наче розiрванаi
А.: Нi, цс вже вона увiбрала вологу.

Мал. 110 - "Сприймання щастя"

А.: Тут я хотiла показати, що я сприймаю все як локацiйна
антена.

П.: А це що за чаркаi

А.: Нi, це така антена.

П.: Чому антена розмiщена в серцii Як добре намальованi
суперечностi! Ця губка потрапила в тему "нещастя". Вiдбува-
уться процес убирання, поглинання. А ось ця антена потрапила
в "щастя", але процес тон самий. Начебто бажання вбирати,
поглинати, але щось високе. А гумка вбирау тс, що близько.
Ось памятауте: коли коханий чоловiк не буде вiдлiтати, вiн
буде близько, але втратить кольори. Але в "щастi" намальована
так ж сама клiтка. Ось суперечнiсть! Ми говоримо, що прак-
тична психологiя виходить на внутрiшнi протирiччя, i, з одного
боку, "Я" вiд цього страждау, а з iншого,- це для мене любо,
коли ж змiниться, то може бути нещастям.

А.: Хочу сказати, що, можливо, в менi цс у. Намагаюся
змiнити щось, але 100 раз знайду виправдання, причини. Може,
менi важко вiдiрватися вiд батькiвського дому, але коли Єду на
навчання - наче камiнь падау з мене.

А.: Ось цi клiтинки в "Я-реальна", а тут - попадання в
"щастя". Тут така пружинка (схожий стоячок у в мал. 10).

Мал. 89 - "Людина, яка для мене психiчно не iснуу"

П.: Що цс, чорнилоi

А.: Цеп чоловiк у мене "фiолетовий".
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53