Якщо ж цього не
трапиться, то ситуативна (емоцiйна) дезiнтеграцiя швидко пе-
реросте в iнтеграцiю групи на платформi глибинного взаумопiз-
нання. Груповi iнтеграцiйнi процеси не у для нас самоцiллю, а
виступають лише передумовою психологiчноє безпеки в глибин-
ному самопiзнаннi, яка передбачау дiю механiзмiв позитивноє
дезiнтеграцiє та вторинноє iнтеграцiє.

Процес вивчення логiки несвiдомого не простий, хоч i мож-
ливий. Враховуючи симультанне уднання в поведiнцi свiдомого
й несвiдомого, Єх можна "розвести" лише шляхом повздовжнього
аналiзу групового матерiалу. Проблема для дослiдника й про-
фесiонала-практика полягау в його психоаналiтичних (iнстру-
ментальних) можливостях вичленення неповторного характеру
логiки несвiдомого.

Важливим у специфiчний характер iндивiдуальноє поведiн-
ки. Потрiбно розумiти, що логiка несвiдомого у iррацiональним,
позадосвiдним феноменом у психiцi субукта, який краще обук-
тивууться в образах, нiж у словах. Тому численнi прийоми
АСiЄН розрахованi на такс цiлiсне й невербальне вiдображення
змiсту психiки.

Свiдоме значною мiрою обслуговуу деструктивнi тенденцiє



захисноє системи, що виражауться в певних його викривленнях,
iлюзiях, специфiчних для кожного iндивiда. Ми швидше схильнi
констатувати одностороннiй вплив несвiдомого на свiдоме, нiж
навпаки.

Односторонну вiдображення ситуацiє в повному єє обсязi не-
свiдомим робить його функцiювання (та iнформування) незрiв-
нянно обумнiшим i мудрiшим (за типом компютера) порiвняно
зi свiдомим. У тiй мiрi, в якiй функцiє свiдомого у вузькими,
обмеженими й деформованими несвiдомим, свiдоме обтяжене
вiдступом вiд реальностi. Тому дослiдження вiдсту-
пiв вiд соцiально-перцептивноє реальностi у
центральним у психокорекцiйнiи роботi, бо
саме в них криуться змiст особистiсноє про-
блеми субукта, породжуваноє його "захис-
ною системою". А цс повязане з логiкою несвiдомого, яка
вступау в суперечнiсть iз логiкою свiдомого. Потрiбно розумiти,
що обусктивуванни логiки несвiдомого - це один iз найважли-
вiших способiв надання допомоги субуктовi з метою самостiй-
ного розвязання ним власних особистiсних проблем. В резуль-
татi зростау психологiчна сила субукта за рахунок розширення
поля його свiдомостi та вивiльнення енергiє, яку поглинали ви-
тiснення. Тим самим розум звiльняуться вiд деформацiй, що
мали мiсце у власнiй рефлексiє та сприйманнi ситуацiє спiлку-
вання. Розвязання субуктом особистiсноє проблеми сприяу нi-
велюванню внутрiшньоє суперечностi психiки шляхом на-
лагодження звязкiв мiж свiдомим i несвiдо-
мим. Саме це, за нашим переконанням, i е центральним за-
вданням психологiчноє практики.

Пiдводячи пiдсумок, можна стверджувати: "психiчнi захи-
сти" - це внутрiшньо зумовлене структурне утворення психiки,
якому властива системнiсть функцiйних проявiв, що виража-
уться в логiцi несвiдомого. "Захисти", якi Єє реалiзують, ми вiд-
носимо до базових. Периферiйнi ж, або ситуативнi "захисти",
хоч i повязанi з базовими, в бiльшiй мiрi слугують адаптацiє
до ситуацiє "тут i тепер", анiж завершенню тенденцiй, пород-
жуваних потягами дитинства.

У контекстi наших наукових гiпотез найцiкавiшим рiзнови-
дом "захистiв" для практичноє психологiє у базовi (особистiснi).
Для Єх вивчення в психокорекцiйнiи групi створюуться така
тепла атмосфера взаумин, яка б усвятковувала периферiйнi
"захисти", а дизiнтеграцiя такоє атмосфери й здiйснюуться за
рахунок сили проявiв внутрiшньо детермiнованих "психологiч-
них захистiв". Тому метод активного соцiально-психологiчного
навчання може застосовуватися з мстою дослiдження такого
феномена, як "психологiчнi захисти", що досi залишауться май-
же зовсiм не дослiдженим.

ОРГАНiЗАЦiЙНО-МЕТОДИЧНi АСПЕКТИ
АКТИВНОГО СОЦiАЛЬНО-ПСИХОЛОГiЧНОГО
НАВЧАННЯ

Групова психокорекцiя iстотно вiдрiзняуться вiд занять з ака-
демiчноє психологiє не лише методичною своурiднiстю, а й спе-
цифiчною органiзацiую. Всi види груповоє корекцiє найбiльше
уднау пiдготовча, органiзацiйна частина. В АСПН, як i в будь-
якому рiзновидi тренiнгу, звичним у розмiщення членiв групи
по колу. Кiмната мас бути затишною, iзольованою вiд стороннiх
шумiв.

Практично-навчальна робота груп дiстала найбiльш поши-
рену назву - соцiально-психологiчний тренiнг
(СПТ). Л. А. Петровська витлумачуу цей термiн як своурiдну
форму впливу, спрямованого на пiдвищення психологiчноє ком-
петенцiє учасникiв спiлкування. Проте Г. О. Ковальов називау
цю роботу колективом активного соцiального
навчання (КАСН), а Ю. М. тмельянов - активним
соцiальним навчанням.

Малу групу, в якiй запроваджуються цi методи навчання,
вони називають навчально-тренiнговою групою
(НТГ). В єє завдання входить забезпечення спецiального пiз-
нання психологiє спiлкування, яка поуднууться з активним його
застосуванням i розвитком можливостей прогнозувати наслiдки
комунiкативних подiй.

Трснiнгова практика мау кiлька рiзновидiв, зокрема вiдео-
тренiнг (X. Мiккiн або Балiнтовськi групи (С. Петербург,
Б. А. Бараш).

Особливоє уваги заслуговуу тренiнг, розроблений В. А. Кан-
Калiком з використанням системи К. С. Станiславського.

Характерною рисою АСПН у тс, що воно не спрямоване на
тренаж комунiкативних умiнь i навичок чи на психотерапiю, а
у способом навчання. .

Передбачауться, що керiвник АСПН чiтко знау основнi на-
прями, якими мас реалiзуватися розвиток групи й самопiзнання
кожного єє учасника, вiдкриття ними важливих, але несповна
усвiдомлених аспектiв своує особистостi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88