iндивiдуальна психологiя А. Адлера обмежувалася бiогра-
фiчним рiвнем аналiзу. Якщо Фрсйд вивчав iсторичний i при-
чинно-наслiдковии аспект походження неврозiв, то Адлера
цiкавили Єхнiй результат i кiнцева мета. На його думку, основ-
ним принципом будь-якого неврозу у iлюзорна мета стати "дос-
коналим мужчиною". Такс прагнення до переваги над iншими
вказуу на приховане почуття неповноцiнностi й неадекватностi,
що потребуу компенсацiє. Висунута Адлером концепцiя непов-


164

ноцiнностi ширша, нiж здасться на перший погляд, вона вклю-
чау в себе невпевненiсть i острах стосовно довколишнього свiту.
Бiльш прихованими почуттями, що живлять комплекс непов-
ноцiнностi, у почуття, повязанi з дитячою безпораднiстю й
безсиллям перед неминучiстю смертi. Дiя механiзму гiперком-
пенсацiє неповноцiнностi може породжувати розвиток вiдмiнних
виконавчих рис, а в крайнiх випадках навiть обдарованiсть.
Примiром, у Демосфсн, який страждав заєканням, проте став
самим знаменитим оратором усiх часiв.

Прагнення до гiпсркомпснсацiє може також викликати й
невроз, якщо не буде належноє соцiальноє реалiзацiє. Концепцiя
Адлера зображуу цiлiсну, органiчну особистiсть, мета якоє по-
лягау в самореалiзацiє й виживаннi в жорстокому свiтi. Потреба
людини вписатися в соцiальне середовище й видiлитися в ньому
утворюу паттерн активноє "адаптацiє". Минуле людини посту-
пово формуу логiчно обгрунтований стиль життя. Адлер розви-
вау концепцiю нормального розвитку, яка включау сублiмацiю,
послiдовний, активний i соцiальне прийнятний спосiб життя без
напруженого прагнення до переваг над iншими.

Схильнiсть до неврозу створюуться в дитинствi за надто
сильних турбот про неє, або, навпаки, в разi емоцiйноє занед-
баностi дитини (або ж у випадку суперечностей мiж тим i iн-
шим). Адлер розглянув рiзноманiтнi форми логiки людей, якi
страждають неврозами. Вони, на його думку, не можуть упора-
тися зi своєми проблемами й мати задоволення вiд соцiального
спiлкування, бо на основi досвiду, набутого в дитинствi, у них
сформувався приватний (власний) план, в основi якого лежить
захисна функцiя. Цей план стау удиною формою адаптацiє, за
межi якоє людина боється виходити. Вiн, ясна рiч, пiдтримууться
викривленнями в психiцi, якi "оберiгають" iндивiда вiд зiткнен-
ня з новим досвiдом, здатним спонукати до особистiсних змiн.
Субукт тримауться за своє хибнi уявлення про людей i довко-
лишнiй свiт, маючи Єх за непогрiшнi.

Однiую з найпоширенiших фiктивних цiлей, якi органiзову-
ють життудiяльнiсть iндивiда, у прагнення переваги над iнши-
ми. Якщо людина живе з почуттям своує "переваги, тодi вона
мимохiть щось робить, щоб пiдпорядкувати..." собi iнших, при-
низити єх i дискредитувати. Цс породжуу негативнi риси харак-
теру - нетерпеливiсть, незговiрливiсть, заздрiснiсть, хизуван-
ня, самовихваляння, пiдозрiливiсть, жадiбнiсть, мегаломанiю,
тсоманiю, iнверсiю, що стають супутниками невтомноє боротьби
за перевагу свого "Я".

Дослiдження А. Адлера висвiтлили дуже важливi аспекти
психiки, якi не лише досить поширенi, а й пiдтверджуються
нашим досвiдом груповоє психокорекцiє АСПН. Це, в першу
РО, ного висновки про "життувий план", який iмперативне,

165

хоч i непомiтно для субукта, впливау на поведiнку, а цим самим
- i на його долю.

Емпiричний матерiал груп АСПН, особливо психоаналiтич-
ний аналiз комплексу психомалюнкiв, дау змогу виявити iнди-
вiдуально неповторну логiку несвiдомого, яка базууться на
викривленнях, породжуваних "психологiчними захистами". Ми
переконуумося, що перший досвiд боротьби за перевагу над
iншими iндивiд одержуу в сiмє, як i, навпаки, почуття пригноб-
леностi, неповноцiнностi в змаганнi за переваги над батьком чи
матiрю.

Ми переконуумося, що iнтеграцiйний механiзм "психологiч-
них захистiв" ("вiд слабкостi до сили") трохи ширший, нiж
боротьба за владу, яка особливо опукло проявляуться в
тих випадках, коли вона входить в умовнi цiнностi iндивiда,
перейнятi вiд батька.

Головний iнтегруючий механiзм "захистiв" ("вiд слабкостi до
сили") у провiдним у здiйсненнi субуктивноє iнтеграцiє, зорiун-
тованоє на iлюзорне, уявне пiдтримання гiдностей "Я" (поваги
та самоповаги). Субуктивна iнтеграцiя, зумовлена механiзмом
"психологiчних захистiв", незмiнне здiйснюуться шляхом вiд-
ступу вiд реальностi з мстою нiвелювання промахiв, слабких
сторiн "Я" й т.п. Все це призводить до обуктивноє дезiнтеграцiє,
якiй властиве розходження намiрiв "Я", його потягiв, устремлiнь
i засобiв досягнення. Ця суперечнiсть нiвелюуться найрiзнома-
нiтнiшими способами викривлення реальностi. Проте потрiбно
памятати, що цс не просто децснтрованi викривлення (в будь-
яких напрямах) - вони здiйснюються в одному напрямi "вiд
слабкостi - до сили". Останну виражау генеральну тенденцiю
розвитку психiки, обтяженоє "захистами". Вважаумо, що понят-
тя "психологiчноє сили" й поняття "здобуття переваги над iн-
шими" - не у тотожними. Саме це й рiзнить нас з А. Адлером.

Поняття "психологiчна сила" визначау лише напрям iнтере-
сiв "Я", а не самi якiснi характеристики поведiнки, на якi вказуу
А. Адлер. Визначаються цi характеристики "умовними цiнно-
стями", до числа яких може, звичайно, входити й така цiннiсть
для когось, як пра гнен н я до переваги над iншими,
абсолютизована А. Адлером. Це повязано з потребами iдеалi-

Щоб було зрозумiлiше, розглянемо такий приклад.

Мати принесла донi єсти в кiмнату. Дитина каже батьковi: "Принеси хлiба".
Коли ж вiн принiс хлiб, мати вiдштовхнула його з криком: "Нащоi Тут будуть
крихти!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88