..............................270
3. Захист прав та iнтересiв субуктiв господарювання
арбiтражними та третейськими судами ..................276
Поняття виробничоє
i комерцiйноє (господарськоє)
дiяльностi
1. Правовi вiдносини, що виникають
при здiйсненнi господарськоє дiяльностi
Оиробнича i комерцiйна дiяльнiсть у складовими ча-
стинами господарськоє дiяльностi. Згiдно з Законом Украєни вiд 16
жовтня 1991 року <Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть> це будь-
яка дiяльнiсть, у тому числi пiдприумницька, повязана з вироб-.
ництвом i обмiном матерiальних i нематерiальних благ, що висту-
пають у формi товару.
У навчальнiй лiтературi господарська дiяльнiсть визначауть-
ся як предмет господарського права. Ця дiяльнiсть спрямована на
виготовлення та реалiзацiю продукцiє, виконання робiт, надання
послуг з метою одержання прибутку2. До цього слiд додати, що
результатом господарськоє дiяльностi мау бути задоволення су-
спiльних потреб, адже саме потреби - рушiйна сила розвитку ви-
робництва, збереження i вiдтворення природних ресурсiв.
Процес ведення виробничоє дiяльностi потребуу правовоє рег-
ламентацiє. i хоча втручання держави в цю дiяльнiсть законодав-
ством не допускауться (ст. 27 Закону Украєни вiд 27 березня 1991
року <Про пiдприумства в Украєнi>3), регламентацiя не може об-
межитися загальною вимогою про те, що використання будь-ким
своує власностi при здiйсненнi такоє дiяльностi не може завдавати
шкоди правам громадян, iнтересам суспiльства, погiршувати еколо-
гiчну ситуацiю i природнi якостi землi (ст. 41 Конституцiє Украєни).
У процесi виробництва проявляються приватнi iнтереси, iнте-
реси товаровиробникiв, суспiльства i держави, трудових колек-
Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 29.
2 Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Господарське право. К., 1996. С. 14-15.
3 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 24.
8
тивiв, споживачiв. Виникау необхiднiсть у єх узгодженнi. Для цього
слiд використовувати правовi регулятори таким чином, щоб не
допустити зниження пiдприумницьких iнтересiв внаслiдок, скажi-
мо, надмiрних податкiв, а з iншого боку, стежити, щоб субукти
господарювання дотримувалися норм природокористування, стан-
дартизацiє, оподаткування, конкуренцiє i т. iн.
Правовими регуляторами виробничого процесу виступають
системи стандартизацiє, сертифiкацiє, забезпечення удностi вимi-
рювань, правовi норми захисту навколишнього середовища, лiцен-
зування господарськоє дiяльностi.
Автори по.сiбника <Господарське право> пишуть, що госпо-
дарське право Украєни розвивауться як система норм, якi регу-
люють три сектори економiки: перший - державний, що у дом-
iнуючим, другий - той, що заснований на колективнiй власностi,
i третiй - приватний. У процесi приватизацiє майна державних
пiдприумств питома вага приватного сектора зростатиме, отже
норми цього права будуть комерцiалiзуватися (зменшуватиметься
елемент державного регулювання) i воно перетвориться на комер-
цiйне право, яке дiятиме паралельно з цивiльним2. При цьому вони
посилаються на те, що в краєнах ринковоє економiки правовi систе-
ми традицiйно включають комерцiйне (а не господарське) право. Це
системи норм права, що регулюють комерцiйну дiяльнiсть у широ-
кому єє розумiннi, тобто виробництво i купiвлю-продаж товарiв, ро-
бiт, послуг. Комерцiйне законодавство там (Нiмеччина, Францiя,
Сполученi Штати Америки) кодифiковане у формi комерцiйних ко-
дексiв, якi дiють паралельно з цивiльними кодексами.
Посилаючись на традицiю торгового права дореволюцiйноє Ро-
сiє, за якою i банкiр, i видавець, i аптекар, i нерiдко сiльський гос-
подар визнавалися купцями, деякi правники висунули пропозицiю
зберегти або вiдновити таку галузь права, як торгове право5. Але
тодiшнiй купець був фактично пiдприумцем, а точнiше - субуктом
господарювання. Така невiдповiднiсть понять, за словами вiдомо-
го росiйського правника Г. Ф. Шершеневича, була викликана над-
звичайно широким юридичним уявленням про торгiвлю, що посту-
пово наближалося до поняття взагалi економiчноє дiяльностi4.
Див.: Круглова Н. Ю. Хозяйственное право. М., 1997. С. 271.
2 Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. К., 1996. С. 15.
3 Див.: Чанкин В. В. Торговое право: современные тенденции // Государство и
право. 1993. № 2.
4 Див.: Шершвневич Г. Ф. Курс торгового права. В 4 т. Спб., 1908. Т. 1. С. 140.
9
Якщо йти за <прогнозом> авторiв <Господарського права>, то
i тепер мау утворитися така ж невiдповiднiсть понять, адже комер-
цiйна дiяльнiсть - це, по-перше, дiяльнiсть на товарних ринках
(купiвля-продаж в iнтересах матерiально-технiчного постачання
виробництва i збуту виготовленоє продукцiє), по-друге, дiяльнiсть,
повязана з експортом та iмпортом товарiв, по-трету, дiяльнiсть на
фондових ринках (купiвля-продаж акцiй, облiгацiй та iнших цiнних
паперiв) i, по-четверте, посередницька дiяльнiсть1.
Така дiяльнiсть тiсно повязана з виробничою, але не повинна
ототожнюватися з нею. До переходу до ринковоє економiки матерi-
ально-технiчне забезпечення виробничого процесу здiйснювалось у
централiзованому порядку. Воно проходило кiлька етапiв: вияв потреб
виробникiв у матерiально-технiчних ресурсах, видiлення фондiв мi-
нiстерствам i розподiл цих фондiв пiдприумствам-споживачам.
Потiм органами матерiально-технiчного забезпечення здiйсню-
валося прикрiплення пiдприумств-споживачiв до постачальникiв
i видача актiв на поставку продукцiє. На заключному етапi пiдприум-
ства на пiдставi одержаних нарядiв, планiв прикрiплення та iнших
планових документiв укладали договори на поставку продукцiє.
Перехiд до ринкових вiдносин означау вiдмову вiд адмiнiстратив-
но-наказових методiв господарювання, втручання держави в справи
комерцiйноє дiяльностi пiдприумств.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117