Однак комерцiйну дiяльнiсть
в умовах ринку не можна зводити, як було ранiше, лише до органi-
зацiє збуту продукцiє. В цих умовах вироблена продукцiя знайде збут
лише тодi, коли задовольнятиме попит споживачiв.
Отож завдання виробника полягау в тому, щоб за допомогою
квалiфiкованих працiвникiв аналiзувати конюнктуру ринку, вияв-
ляти незадоволенi потреби, знаходити споживачiв своує продукцiє
i на цiй основi формувати асортиментну полiтику пiдприумства,
здiйснювати розробку новоє продукцiє, налагоджувати системи
сервiсного обслуговування.
Таким чином, якщо ранiше спочатку планувалася в централiзо-
ваному порядку виробнича дiяльнiсть, а потiм укладалися догово-
ри зi споживачами про збут виробленоє продукцiє, то тепер, як пе-
редбачено в Законi Украєни вiд 27 березня 1991 року <Про пiдприум-
ства в Украєнi>, основу планiв виробництва продукцiє становлять
державнi замовлення та договори, укладенi з єє споживачами (покуп-
цями) i постачальниками матерiально-технiчних ресурсiв (ст. 20).
Див.: Круглова Н. Ю. Згадувана праця. С. 45.
10
Виходячи з цього, доходимо висновку, що вiдносини, якi виникають
при здiйсненнi виробничоє i комерцiйноє дiяльностi, - це вiдноси-
ни господарськi, оскiльки виробнича i комерцiйна дiяльнiсть тiсно
повязанi i складають у цiлому дiяльнiсть господарську, а вона по-
требуу окремоє правовоє регламентацiє.
Характерною ознакою господарських вiдносин у поуднання в
них органiзацiйних i майнових елементiв. Господарськими у вiдно-
сини мiж субуктами господарювання (пiдприумствами, пiдприум-
цями) i органами управлiння, мiж тими, хто господарюу, i держав-
ними i громадськими органiзацiями, якi у споживачами продукцiє,
робiт, послуг, що складаються в процесi органiзацiє i здiйснення
господарськоє дiяльностi.
У науцi таке регламентування виокремлене в господарське пра-
во. Процес переходу економiки Украєни до ринку вимагау перегля-
ду концепцiй галузевого правового регулювання i вiдповiдного за-,
конотворення. Це стосууться як <традицiйних> галузей права- ци-
вiльного, адмiнiстративного, кримiнального, так i господарського.
Господарське право можна розглядати в кiлькох аспектах: як
галузь права, як галузь законодавства, як науку i як навчальну дис-
циплiну. i якщо з приводу визначення господарського законодав-
ства, а також науки господарського права i вiдповiдноє навчальноє
дисциплiни особливих розбiжностей серед вчених до останнього
часу не було, то питання про господарське право як окремоє галузi
права було i залишауться до цього часу спiрним.
Однi вченi визначали господарське право, виходячи з розумi-
ння його предмета2 як господарських вiдносин, що виникають у
звязку зi здiйсненням господарськоє дiяльностi (вiдносини за го-
ризонталлю) та керiвництвом нею (вiдносини за вертикаллю -
господарсько-управлiнськi вiдносини) мiж органiзацiями, а також
мiж єхнiми пiдроздiлами i органiзацiую в цiлому (внутрiшньо-гос-
подарськi вiдносини); це точка зору прихильникiв розумiння гос-
подарського права як самостiйноє галузi права3.
Другi вченi висунули концепцiю господарського права як ком-
плексноє галузi права4.
Див.: Пшипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. С. 16.
2 Предметом певноє галузi права у та сукупнiсть суспiльних вiдносин, яка ре-
гулюуться нормами цiує галузi права.
ив.: Теоретические проблемы хозяйственного права. М., 1975. С. 5-31; Мар-
темьянов В. С. Хозяйственное право: история и современность // Правоведение.
1992. №2. С. 102-103.
4 Див.: Толстой Ю. К. Проблемы совершенствования хозяйственного законо-
дательства: Правовое регулирование хозяйственных отношений. М., 1978. С. 31-50.
11
i Дехто з вчених, не визначаючи господарське право як комплек-
сну галузь права, вважав, що нормативнi акти, якi регулюють гос-
подарськi вiдносини, складають комплексну галузь законодавства.
З переходом економiки краєни до ринку концепцiя господарсь-
кого права змiнюуться. Деякi вченi визначають предмет господарсь-
кого права як вiдносини господарювання, тобто вiдносини, що ви-
никають при органiзацiє та здiйсненнi господарськоє дiяльностi2.
Заперечення проти такого пiдходу до визначення предмета гос-
подарського права висувались як за iснування командно-адмiнiст-
ративноє системи, так i тепер.
Розглянемо коротко, в чому вони полягають. На думку В. А. Рах-
миловича, всi правовiдносини в областi органiзацiє господарюван-
ня можуть бути подiленi на двi великi групи. Першу групу ста-
новлять правовiдносини: 1) вертикальнi, тобто вiдносини влади
i пiдкорення, в яких один з учасникiв надiлений компетенцiую з
владного управлiння iншим учасником цих вiдносин, i 2) горизон-
тальнi, тобто такi, в яких взаумнi права i обовязки, здебiльшого
майнового характеру, виникають iз договорiв, правопорушень та
iнших юридичних фактiв. Друга група - це або безпосередньо
самi товарно-грошовi вiдносини, або похiднi вiд них i ними обу-
мовленi вiдносини3.
За умов, коли товарно-грошовi вiдносини не мали всеохоплю-
ючого характеру, притаманного ринковiй економiцi, ще якось мож-
на було зрозумiти такий хiд думок, та чи слiд повторювати цi <по-
стулати> в умовах переходу до ринковоє економiки4, коли товарно-
грошовий характер поширюуться i на вертикальнi вiдносини, коли
i фахiвцi адмiнiстративного права ведуть мову про адмiнiстративнi
договори, тобто договори вертикального типу, що набувають все
бiльшого поширення на практицi як форма управлiнськоє дiяль-
ностi5. Однак викликау сумнiв адмiнiстративно-правовий характер
цих договорiв, скорiше це господарсько-правовi договори.
Див.: Яковлев В. Ф., Якушев В. С. Правовые основы регулирования хозяй-
ственной деятельности.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117