Таким чином законодавець обовязковою вимогою банкрут-
ства визнау лише нестачу в пiдприумства активiв в лiквiднiй формi
i не повязуу неспроможнiсть юридичноє особи задовольнити вiд-
повiднi вимоги з вартiстю загальноє маси майна боржника i сумою
вимог кредиторiв, що властиво законодавству про банкрутство в
деяких iнших краєнах.
Як бачимо, в основу визначення ознак банкрутства покладе-
ний принцип неоплатностi, а саме: якщо боржник протягом одно-
го мiсяця не розраховууться з кредиторами за зобовязаннями, не
вносить обовязковi платежi до бюджету та позабюджетних фон-
дiв, то мауться на увазi, що вiн не в змозi це зробити, тобто у не-;
платоспроможним.
Однак нездатнiсть боржника задовольнити в установлений |
строк предявленi до нього з боку кредиторiв вимоги i виконати i
зобовязання перед бюджетом ще не у неспроможнiстю (а тю
паче - банкрутством), а у тiльки зовнiшньою єє ознакою.
Призупинення поточних платежiв ще не означау перевищена
заборгованостi над майном боржника. Згадуваний ранiше Г. Ф. Шер
шеневич свого часу писав, що для наявностi неспроможностi мож
на визнати одну з двох засад: недостатнiсть майна, тобто встановi
пене перевищення пасиву над активом, або платiжну неспромож|
нiсть, тобто перевищення пасиву над активом, що припускауться
У першому випадку ми маумо справу з безсумнiвною неспромож
нiстю задовольнити повнiстю кожного кредитора, в другому -
з невиконанням зобовязань, яка свiдчить про вiрогiднiсть не
можливостi задовольнити повнiстю кредиторiв. У першому випа
ку перед нами встановлений факт, у другому - припущення2.
В Украєнi у 1992 р. було розглянуто близько 20 справ, у 1993 р.- 144 справи,!
1994 р.- 400, у 1995 р. - понад 2 тисячi, а у 1998 р. тiльки до арбiтражного суду|
Харкiвськоє областi надiйшло понад 800 справ.
2 Див. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. В 4 т. М., 1912. Т. 4. С. 148.
165
Але й неспроможнiсть субукта господарювання не означау,
що вiн банкрут. Вiн стау ним за рiшенням арбiтражного суду, а
до цього моменту в нього ще може зявитися можливiсть вийти
з цього стану.
Суб уктами банкрутства можуть виступати лише юридичнi
особи, якi у встановленому законом порядку зареустрованi в Укра-
єнi як субукти пiдприумницькоє дiяльностi, в тому числi державнi
пiдприумства, пiдприумства, якi мають в уставному фондi частку
державноє власностi, виробничi кооперативи, пiдприумства з iно-
земними iнвестицiями, а також пiдприумства, обукти яких вiдпо-
вiдно до чинного законодавства не пiдлягають приватизацiє (на-
приклад, пiдприумства вiйськово-промислового комплексу, систе-
ми Академiє Наук Украєни та iншi).
Не у субуктами банкрутства вiдособленi пiдроздiли юридич-
ноє особи - субукта пiдприумницькоє дiяльностi (фiлiє, представ-
ництва, вiддiлення), сiльськогосподарськi обслуговуючi коопера-
тиви, а також iноземнi юридичнi особи та мiжнароднi органiзацiє
з постiйним мiсцезнаходженням поза межами Украєни. Не може
бути субуктом банкрутства також i казенне пiдприумство, оскiль-
ки в разi його фiнансовоє неспроможностi за зобовязаннями та-
кого пiдприумства вiдповiдау власник, тобто держава2.
Учасниками процедури банкрутства у: боржник, кредитори, -
сторони в справi, а також санатори, банки, якi обслуговують борж-
ника, розпорядник майна, лiквiдатори, лiквiдацiйна комiсiя. Участь
третiх та iнших осiб у судочинствi у справах про банкрутство не
передбачена.
Боржниками виступають тiльки пiдприумства, вiднесенi до
субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi. Пiсля встановлення єхньоє
неплатоспроможностi рiшенням суду вони визнаються банкрута-
ми. Боржники можуть i самi виступати iнiцiаторами в порушеннi
справи про банкрутство у разi власноє неплатоспроможностi або
в разi єє загрози.
В дореволюцiйному росiйському законодавствi ця теза була викладена до-
сить чiтко: "Нiхто не може бути визнаний неспроможним, перш нiж неспроможнiсть
не буде оголошена в судi" (див.: Устав торгового судопроизводства. Ст. 408).
2 До субуктiв банкрутства за законом не належать також i фiзичнi особи -
субукти пiдприумницькоє дiяльностi, що властиво законодавству Росiє та краєн да-
лекого зарубiжжя. Виключення пiдприумцiв - фiзичних осiб з кола субуктiв бан-
крутства у, на наш погляд, одним з недолiкiв чинного закону, оскiльки вони е учас-
никами господарських правовiдносин i беруть на себе ризик пiдприумця.
166 . i
Кредиторами можуть виступати юридичнi i фiзичнi особи (в |
тому числi iноземнi), якi мають пiдтвердженi вiдповiдними доку-1
ментами майновi вимоги до боржника (окрiм кредиторiв, майновi
вимоги яких повнiстю забезпеченi заставою).
До кредиторiв, - по сутi, чинного закону, - належать також
органи державноє податковоє адмiнiстрацiє, контрольно-ревiзiй-
ноє служби, якi мають повноваження щодо представництва iнте-
ресiв державного i мiсцевих бюджетiв, а також Пенсiйного фонду
Украєни та iнших фондiв, платежi до яких у обовязковими2.
Кредиторам надано право звертатися до арбiтражного суду iз
заявою про визнання боржника банкрутом та задоволення єхнiх
майнових вимог за рахунок майна боржника. Крiм того, вони на-
дiленi цiлою низкою специфiчних повноважень. Так, тiльки за
узгодженням з кредиторами арбiтражний суд може затвердити про-
граму санацiє боржника, а лiквiдацiйна комiсiя прийняти рiшення
про продаж майна боржника. Представник зборiв (комiтету) кре-
диторiв обовязково повинен входити до складу лiквiдаторiв i
лiквiдацiйноє комiсiє i т. iн.
Кредитори, чиє майновi вимоги визнанi арбiтражним судом, усi
рiшення приймають на своєх зборах. Рiшення визнауться прийня-
тим, якщо за нього проголосували кредитори, майновi вимоги яких
складають не менше двох третин загальновизнаноє судом суми.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117