господарськi зобовязання, господарськi
договори, вiдповiдальнiсть за єх порушення; фiнансове забезпечення
господарськоє дiяльностi; правове регулювання зовнiшньоеконо-
мiчноє дiяльностi; захист прав субуктiв господарськоє дiяльностi;
юридична служба в народному господарствi.
До особливоє частини вiдносять правове регулювання окре-
мих видiв господарськоє дiяльностi. Зокрема це правова регла-
ментацiя реалiзацiє продукцiє, купiвля-продаж засобiв виробни-
цтва, договiр поставки та постачання енергетичних та iнших ре-
сурсiв через приуднану мережу, правова регламентацiя iнвести-
цiйноє дiяльностi i капiтального будiвництва, виконання проек-
тних та розвiдувальних робiт, правове регулювання iнновацiйноє
дiяльностi та дiяльностi по виконанню науково-дослiдницьких i
дослiдницько-конструкторських робiт, правове регулювання
дiяльностi, повязаноє з наданням виробничих послуг, перевезен-
ням вантажiв та iнше.
3. Господарське право i законодавство
3. ...
а традицiую в системi науки права взагалi, п окре-
мих галузей i навчальних курсiв зокрема розглядауться поняття
джерел права. В умовах радянськоє правовоє системи, по сутi,
удиним джерелом права визнавалися нормативнi акти, законодав-
ство. Такий пiдхiд до цього поняття зберiгауться i зараз. Навiть
у нещодавно виданому вже згадуваному нами посiбнику з госпо-
дарського права читаумо: <Основними джерелами господарсько-
го права у саме закони та iншi нормативнi акти>. Автор росiйсь-
кого пiдручника з господарського права теж визначау законодав-
ство як джерело права2.
А втiм, зарубiжна наукова i навчальна лiтература по-iншому
розглядау це питання. Згiдно з теорiую джерел права захiдних краєн
Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. С. 20.
2 Див.: Мартемьянов В. С. Хозяйственное право. В 2 т. М., 1994. Т. 1. С. 25.
\ 15
\ право не мiститься тiльки в законодавчих актах. Джерелами пра-
\ва у i правова доктрина, i судова практика, i звичауве право. i за-
\кон набувау смислу тiльки в удностi з ними.
\ Та коли законодавство - форма вираження права, коли зако-
нодавство - це сукупнiсть нормативних актiв, а право - сукуп-
нiсть норм права, то виникау питання: чому законодавство (фор-
ма) - це джерело права (змiсту), а не навпакиi
Вiдповiсти на це запитання не просто, i традицiя пошукiв дже-
рел права давня. Так, дореволюцiйний росiйський правник А. Ф. Фе-
доров джерелами торгового права, як i цивiльного, вважав: а) пози-
тивне (або писане) право; б) звичає; в) судову практику; г) науку2.
У лiтературi того перiоду зазначалося, що питання про дже-
рела права хибуу багатозначнiстю, нечiткiстю. Це питання пiдда-
не радикальному перегляду з боку проф. Л. i. Петражицького3.
То чи не ра часi i нам це зробитиi Тим бiльше, що ми можемо
повторити за Федоровим, що як судова практика, так i наука на-
бувають у нас особливого значення у звязку з незадовiльнiстю
нашого торгового (а зараз -господарського, В. Г.) законодавства4.
В усякому разi, не зайвим буде нагадати думку Петражицького
стосовно джерел права. З цього приводу, писав вiн, висловлюють-
ся рiзнi думки: однi визначають джерела права як форму створення
права; другi - як пiдстави виникнення права; третi - як фактори,
що обуктивно обгрунтовують право; четвертi-як ознаки обовяз-
ковостi юридичних норм; пятi - як рiзнi форми виразу права,
тобто загальноє волi i т. iн. Цi спроби визначення джерел права,
наголошував вiн, не витримують науковоє критики вiдповiдно
i теперiшну вчення про <джерела права> слiд перейменувати на
вчення про позитивне право та його види i рiзновиди5.
Отож, ми можемо говорити про те, що залежнiсть права i його
<джерел> обопiльна - скажiмо, якщо законодавство живить пра-
во, то i навпаки: право живить законодавство. Тобто поняття цi
тiсно повязанi мiж собою i взаумообумовленi. Те саме можна ска-
зати i про юридичну науку. З одного боку, вона у джерелом права i
Див.: Давид Р. Основные правовые системы современности. М., 1988. С. 75-
77, 149.
2 Див.: Федоров А. Ф. Торговое право. Одесса, 1911. С. 123.
3 Див.: Коминка А. И. Очерки торгового права. Спб., 1912. С. 40.
4 Див.: Федоров А. Ф. Згадувана праця. С. 125.
5 Див.; Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нрав-
ственности. В 2 т. Спб., 1907. Т. 2. С. 512-513.
16
законодавства, а з другого - практика застосування норм права у у
джерелом єє розвитку. /
А втiм, чи треба взагалi дошукуватись юридичних джерел пра-/
ваi Коли ж вони у, то виходить, що право само себе живить, сач
морозвивауться. Напевне, пiд джерелами права i законодавства
треба розумiти передусiм соцiальнi умови життя суспiльства, не-
обхiднiсть упорядкування суспiльних вiдносин, якi складаються за
певних економiчних умов. i якщо умови змiнюються, мау змiню-
ватись i законодавство. В юридичнiй лiтературi ще на початку сто-
лiття зазначалося, що внутрiшнi суперечностi в людському су-
спiльствi у суперечностями мiж новим господарюванням i старим
правовим ладом.
Про це свого часу писав i Ф. Енгельс. За його словами, хiд
<правового розвитку> полягау здебiльшого тiльки в тому, що спо-
чатку намагаються усунути суперечностi, якi випливають з безпо-
середнього переведення економiчних вiдносин у юридичнi прин-
ципи, i встановити гармонiйну правову систему, а потiм вплив
i примусова сила дальшого економiчного розвитку знов постiйно
ламають цю систему i втягують єє в новi суперечностi2.
То, мабуть, першопричиною, джерелом розвитку права, пра-
вовоє системи у внутрiшнi суперечностi в суспiльствi, що так яск-
раво виявляються i в наш час.
i ми вiдчуваумо нагальну потребу радикальноє перебудови пра-
вовоє системи, докорiнного оновлення законодавства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117