Енгельс: <.. .оскiльки в суспiльствi товаровиробникiв, що об-
мiнюються своєми товарами, конкуренцiя приводить в дiю влас-
тивий товарному виробництву закон вартостi, вона цим самим здiй-
снюу таку органiзацiю i такий порядок суспiльного виробництва,
якi у удино можливими при даних обставинах>2.
Епоха <вiльноє> конкуренцiє, притаманна промисловому капi-
талiзму, була порiвняно недовгою, закiнчилася вона наприкiнцi
XIX столiття. Але, незважаючи на панування на той час теорiє про
державу як <нiчного охоронця>, що обгрунтовувала повне невтру-
чання держави в економiчнi вiдносини, вже в серединi XIX сто-
лiття в деяких краєнах були спроби правового регулювання спо-
собiв та методiв конкуренцiє.
На межi 20-30-х рокiв нашого столiття в Америцi, твропi i
Японiє результатом суперечностей мiж принципами <вiльноє> кон-
Див.: Борисов Е. Ф. Экономическая теория. М., 1997. С. 46.
2 Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т. 21. С.182.
140
куренцiє i принципами свободи пiдприумництва (а саме <свободи
договору>) став процес швидкоє концентрацiє капiталу i зростан-
ня монополiй. За час Першоє свiтовоє вiйни змiцнiла тенденцiя гли-
бокого державного втручання в економiку, коли законодавча пере-
вага надауться державнiй монополiє як бiльш рацiональнiй та кон-
трольованiй. <Здавалося, що вiльний ринок дихау на ладан>, але
вибух кризи 30-х рокiв змусив вчених правникiв i економiстiв звер-
нутися до аналiзу самих основ правового забезпечення ринкового
механiзму, i передусiм до поняття конкуренцiє.
Протягом 20-30-х рокiв було розроблено кiлька теорiй, якi за-
лучали обуктивно iснуючий фактор монополiє до теорiє ринково-
го механiзму. Роботи таких вiдомих вчених, як П. Сраффа, Дж. Ро-
бiнсон, Г. фон Штаккельберг та iн., свiдчили про перегляд попе-
реднiх уявлень про <вiльну> конкуренцiю як основу ринку. Проте
найбiльш грунтовним, <класичним> та визнаним дослiдженняму
цьому напрямку стала робота професора Гарвардського унiверси-
тету Едварда Чемберлiна <Теорiя монополiстичноє конкуренцiє>,
де автор давав визначення <недосконалоє> конкуренцiє, пояснював
форми синтезу монополiє та конкуренцiє, обгрунтовував поняття
<диференцiацiє товару> як рушiйноє сили монополiстичноє кон-
куренцiє2. Ця теорiя значно вплинула на розвиток економiчноє дум-
ки та змiст конкурентного законодавства захiдних краєн.
Даючи характеристику стану сучасного захiдного ринку, про-
фесор П. Самуельсон дiйшов такого висновку: <Змiшання еле-
ментiв конкуренцiє i монополiє характерне для економiчного жит-
тя в цiлому. Через те не довершена, а недосконала i монополiстич-
на за характером конкуренцiя i у формою, що переважау над
iншими>3. iснуючi форми монополiстичноє конкуренцiє мають ве-
ликий рушiйний потенцiал, але, як свiдчить досвiд розвинутих
краєн, сучасна конкуренцiя не у самоналагоджуваним механiзмом
i потребуу державного захисту i регулювання. Це регулювання рин-
кових вiдносин на Заходi практикууться в надзвичайно розвину-
тих, рiзноманiтних i гнучких формах, диференцiйованих за регiо-
нами, галузями та видами дiяльностi.
У краєнах з розвинутою ринковою економiкою на цей час теоре-
тичне дослiдження проблем регулювання конкуренцiє здiйснюуться
История мировой экономики / Под ред. А. Марковой. М., 1998. С. 9.
2 Див.: Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции: Реориентация
теории стоимости : Пер. с англ. М., 1996.
3 Самуэльсон П. А. Экономика. М., 1993. С. 53.
141
в межах так званого <конкурентного права>, що мау двi гiлки: право
на захист вiд недобросовiсноє конкуренцiє i антимонопольно право.
Якщо захист вiд недобросовiсноє конкуренцiє передбачау при-
пинення незаконних дiй пiдприумцiв на ринку щодо єхнiх конкрет-
них конкурентiв, то антимонопольне законодавство спрямоване
проти обмежень конкуренцiє, якi стосуються всiх пiдприумцiв у тiй
чи iншiй галузi виробництва чи торгiвлi. В окремих випадках ан-
тиконкурентнi дiє можуть регулюватися як антимонопольним за-
конодавством, так i законодавством про недопущення недобросо-
вiсноє конкуренцiє.
iсторично склалися двi системи конкурентного законодавства.
Одна система грунтууться на формальнiй заборонi монополiє (анти-
трестiвське законодавство США), друга - на контролюваннi моно-
польних утворень i обмеженнi єх зловживань. Проте принциповоє
рiзницi мiж цими системами немау, а в процесi застосування законiв
судовими та виконавчими органами вона майже нiвелюуться.
Законодавство про захист економiчноє конкуренцiє захiдноув-
ропейських краєн значною мiрою базууться на розвинутому кон-
курентному законодавствi твропейського Спiвтовариства, воно
достатньо узгоджене i мау тенденцiю до унiфiкацiє.
Наша держава також прагне створити систему законодавства
про захист економiчноє конкуренцiє на сучасному увропейському
рiвнi, до цього Украєну зобовязують i пiдписанi мiжнароднi угоди.
Проте саме створення реального конкурентного середовища
стало чи не найскладнiшим завданням для законодавчоє та вико-
навчоє влади Украєни.
Джерелом конкуренцiє у цiлий комплекс обовязкових умов
вiльного розвитку ринку. Це i кiлькiсть продавцiв окремого виду
товарiв, i вiльне входження товаровиробникiв на ринок та вихiд з
нього, i повна господарська вiдокремленiсть кожного виробника
товарiв окремого виду, i залежнiсть стану продавцiв та покупцiв
вiд ринковоє цiни2.
На жаль, вихiднi умови для створення конкурентного середо-
вища в економiцi Украєни досить несприятливi, i головною пере-
шкодою поступу в цьому напрямi у чи не найвищий у свiтi рiвень
Див.: Угода про партнерство та спiвробiтництво мiж твропейськими Спiвто-
вариствами та Украєною.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117