Але нею не допускауть-
ся зловживання монопольним становищем на ринку, неправомiр-
не обмеження конкуренцiє i недобросовiсна конкуренцiя. Держа-
ва здiйснюу контроль за якiстю продукцiє, робiт i послуг, за тим,
щоб використання громадянами власностi не зашкоджувало пра-
вам i свободам iнших громадян, iнтересам суспiльства (статтi 41,
42 Конституцiє). Отже державне регулювання господарськоє дiяль-
ностi в умовах переходу до ринковоє економiки виходить з прин-
ципiв, з одного боку, невтручання державних органiв безпосеред-
Мамутов В. К., Чувпило О. О. Господарче право зарубiжних краєн. К., 1996.
С.43.
93
ньо в дiяльнiсть субуктiв господарювання, крiм випадкiв, перед-
бачених законодавством, а з другого боку, держава не може стояти
осторонь органiзацiє, упорядкування господарськоє дiяльностi i кон-
тролю за нею. Теоретичнi розробки видатних економiстiв i практи-
ка функцiонування ринковоє економiки в розвинутих краєнах свiту
пiдтверджують цю тезу.
Вiдповiдно до теорiє органiзацiй соцiальних систем державний
вплив на економiчнi процеси, обсяг та напрямок цього впливу за-
лежать вiд багатьох факторiв економiчного, полiтичного, соцiаль-
но-психологiчного та iншого характеру. iнакше кажучи, пiдтримання
економiчноє системи в найефективнiшому станi передбачау гнучку
систему втручання держави в економiчнi процеси2.
Законодавство Украєни установлюу, що втручання в госпо-
дарську та iншу дiяльнiсть пiдприумств i пiдприумцiв з боку дер-
жавних та iнших органiв, а також посадових осiб не допускауть-
ся. Збитки, заподiянi субуктам господарювання неправомiрним
втручанням у єхню дiяльнiсть, пiдлягають вiдшкодуванню за ра-
хунок винних.
Але цi положення не обмежують права державних органiв
щодо здiйснення контролю за дiяльнiстю субуктiв господарюван-
ня. Органи державного управлiння у своєх вiдносинах з субукта-
ми господарювання в умовах ринку впливають на єхнi iнтереси
через податковi i фiнансово-кредитнi системи, встановлюючи став-
ки податкiв i вiдсоткiв державних кредитiв, податковi пiльги, пра-
вила цiноутворення, цiльовi дотацiє, розмiри економiчних санкцiй;
державне майно i систему резервiв, лiцензiй, лiзингу, соцiальнi,
екологiчнi та iншi норми i нормативи; науково-технiчнi та iншi за-
гальнодержавнi i регiональнi програми; договори виконання робiт
i поставок для державних потреб.
Держава забезпечуу субуктам господарювання (незалежно вiд
форм власностi) однаковi правовi i економiчнi умови господарю-
вання; сприяу розвитку ринку, здiйснюу його регулювання, вико-
ристовуючи економiчнi закони i стимули, реалiзуу антимонопольнi
заходи; забезпечуу пiльговi умови пiдприумствам, якi застосову-
Але як серед економiстiв, так i серед правникiв визначилися двi течiє: з одно-
го боку, прихильники регульованого ринку - представники господарсько-право-
воє концепцiє, а з другого, так званi неолiберали - iдеологи повернення до еконо-
мiки часiв Адама Смiта, якi заперечують необхiднiсть втручання держави в госпо-
дарську дiяльнiсть пiдприумницьких структур i пiдприумцiв.
2 Див.: Кубко Е. Наука не втручатися // Уряд. курур. 1998. 7 лют.
94
ють прогресивнi технологiє, створюють новi робочi мiсця; стиму-
люу розвиток малих пiдприумств (ст. З Закону <Про пiдприумства
в Украєнi>, ст. 15 Закону <Про пiдприумництво>).
Отже, в перiод переходу до ринковоє економiки державне регу-
лювання господарськоє дiяльностi мау сприяти становленню само-
регулюючих факторiв, притаманних єй, створенню законодавчого
середовища для ринкового суспiльства.
Необхiднiсть державного впливу на господарську дiяльнiсть
визначауться низкою вимог охорони публiчних iнтересiв. Це, зок-
рема, забезпечення державних та суспiльних потреб, прiоритетiв
в економiчному та соцiальному розвитку; формування державно-
го бюджету; захист навколишнього середовища i користування
природними ресурсами; забезпечення оборони краєни; реалiзацiя
свободи пiдприумництва i конкуренцiє, захист вiд монополiзму;
дотримання правопорядку як у внутрiшнiй господарськiй дiяль-
ностi, так i при здiйсненнi зовнiшньоекономiчних звязкiв та iно-
земного iнвестування.
Вельми слушним у подiл державного впливу на господарську
дiяльнiсть з точки зору пiдстав його прояву на загальний, засно-
ваний на тому, що держава та єє органи виступають вiд iменi на-
роду i в публiчних iнтересах, вирiшуючи зазначенi вище завдан-
ня, та особливий, коли держава (єє органи) дiу як власник, управ-
ляючи своєм майном.
Дiяльнiсть держави (та єє органiв) як власника забезпечууться за-
конодавством про власнiсть, нормативними актами про компетенцiю
органiв, що регулюють це право, створюють i лiквiдують пiдприум-
ства, здiйснюють перетворення державноє власностi на iншi форми.
Вплив загального господарського порядку забезпечууться регу-
люванням, що обслуговуу рiзноманiтнi види господарськоє дiяль-
ностi залежно вiд поставлених завдань та iнтересiв, якi належить
захищати. Наприклад, бюджетнi iнтереси - законодавством про ре-
гулювання цiн, про податки, про порядок формування собiвартостi;
екологiчнi завдання - законодавством про охорону природи i т. iн.
З точки зору змiсту державного впливу вiн може поширюва-
тися на створення i лiквiдацiю субуктiв господарювання, плану-
вання, регулювання господарськоє дiяльностi та контроль за нею.
При переходi вiд державного директивного управлiння еконо-
мiкою до ринкового на змiну директивним методам приходять iн-
Див.: Мартемьянова В. С. Згадувана праця. С. 190.
95
дикативнi. Роль держави змiнюуться. Вона тепер мау виступати ко-
ординатором i посередником, що регулюу розвиток ринку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117