з числа нерезидентiв - фiзичнi та юридичнi особи, створенi в
будь-якiй органiзацiйно-правовiй формi, якi отримують доходи з
джерелом єх походження з Украєни.
Закон мiстить положення про оподаткування операцiй особли-
вого виду, зокрема: оподаткування товарообмiнних (бартерних) опе-
рацiй; страховоє дiяльностi; операцiй iз розрахунками в iноземнiй
валютi; операцiй з торгiвлi цiнними паперами та деривативами3;
спiльноє дiяльностi на територiє Украєни без створення юридичноє
особи; операцiй з борговими вимогами та зобовязаннями та iншi.
За законом прибуток платникiв податку, включаючи пiдпри-
умства, що заснованi на власностi окремоє фiзичноє особи, оподат-
ковууться за ставкою ЗО вiдсоткiв до обукта оподаткування.
Роялтi - платежi будь-якого виду, одержанi у виглядi винагород
(компенсацiй) за використання або надання дозволу на використання прав
iнтелектуальноє, в тому числi промисловоє, власностi.
2 Резиденти - юридичнi особи та субукти пiдприумницькоє дiяльностi Укра-
єни, що не мають статусу юридичноє особи (фiлiє, представництва тощо), якi створенi
та здiйснюють свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства Украєни з
мiсцезнаходженням на єє територiє.
3 Дериватив - стандартний документ, що засвiдчуу право або зобовязанi
придбати чи продати цiннi папери, матерiальнi або нематерiальнi активи, а так
кошти на визначених ним умовах у майбутньому.
117
Найважливiшим видом побiчних податкiв в Украєнi у податок
на додану вартiсть, попередником якого був податок з обороту. Цей
податок дiстав розповсюдження з середини XX столiття i застосо-
вууться ще й тепер у деяких захiдноувропейських та iнших крає-
нах. Однiую з перших краєн Захiдноє твропи, якi застосували по-
даток на додану вартiсть, вважауться Францiя. Суть його полягау
в тому, що товаровиробники .при реалiзацiє товару компенсують усi
своє витрати i додають податок на створену на самому пiдпри-
умствi вартiсть.
З цим визначенням кореспондууться поняття податку на дода-
ну вартiсть, наведене в первiснiй редакцiє Закону Украєни вiд 20
грудня 1991 року <Про податок на додану вартiсть>. Згiдно зi ст. 1
цього Закону податок на додану вартiсть у частиною новоствореноє
вартостi на кожному етапi виробництва товарiв, виконання робiт,
надання послуг, що надходить до бюджету пiсля єхньоє реалiзацiє.
Таким чином, кожний iз постачальникiв виплачуу державi по-
даток пропорцiйно до тiує частини вартостi, яку вiн додав до цiни
придбання для досягнення цiни реалiзацiє.
Податок на додану вартiсть вiдрiзняуться вiд податку на при-
буток (а також прибуткового податку з населення) тим, що пода-
ток на прибуток i прибутковий податок з населення сплачуються
виробником, а податок на додану вартiсть не зменшуу коштiв ви-
робника i виплачууться споживачем за цiною товару. Безперечно,
пiдприумство-виробник виплачуу i прибуток, але того пiдпри-
умства, в якого воно закупило комплектуючi, сировину i т. iн., тобто
тодi, коли воно виступау покупцем.
Застосований замiсть податку з обороту, цей податок зберiг i
певну схожiсть з ним. Ця схожiсть помiтна, зокрема, i у визначеннi
обукта оподаткування в Законi <Про податок на додану вартiсть>
вiд 3 квiтня 1997 року2. Ним визнаються операцiє платникiв подат-
ку з продажу товарiв (робiт, послуг) на митнiй територiє Украєни,
а також ввезення на митну територiю або вивезення з неє товарiв
та надання послуг i виконання робiт. Проте податок на додану вар-
тiсть, як уже йшлося, значно вiдрiзняуться вiд податку з обороту3.
Див.: Кучерявенко Н. П. Згадувана праця. С. 290.
2 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1997. № 21. Ст. 156.
3 Вiдмiннiсть єх полягау ще й у тому, що до товарних оборотiв належали тiльки
обороти з продажу товарiв. Обороти з виконання робiт i надання послуг оподатко-
вувались як нетоварнi операцiє.
118
Найважливiшим податком з фiзичних осiб, характерним для
будь-якоє податковоє системи, у прибутковий податок. Примiтивною,
початковою формою таких податкiв були повинностi у виглядi без-
коштовних послуг, якi населення надавало державi. Грошовi податки
з громадян починаються з майнового та подушного оподаткування.
У сучасних умовах в Украєнi у чинним також податок на про-
мисел, законодавче закрiплений Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Укра-
єни вiд 17 березня 1993 року. Але найбiльшу питому вагу мау при-
бутковий податок з громадян, встановлений Декретом Кабiнету
Мiнiстрiв 26 грудня 1992 року. Вiн бере початок з прибутково-май-
нового податку, який набрав чинностi в СРСР у 1922 роцi, а потiм
(у 1924 роцi) був перетворений на прибутковий податок. В умовах
Радянського Союзу завжди дiяв диференцiйований пiдхiд щодо
прибуткового податку, який продовжуу дiяти i в Украєнi.
Першим принципом, який було покладено в його основу, став
подiл платникiв залежно вiд постiйного мiсця проживання на гро-
мадян Украєни, iноземних громадян, осiб без громадянства (рези-
дентiв, нерезидентiв); другим - подiл платникiв на окремi категорiє
залежно вiд джерел доходу: за мiсцем основноє роботи, не за мiсцем
основноє роботи, вiд пiдприумницькоє дiяльностi2; третiм-декла-
рування доходiв.
Висловлюючи думку, що в Украєнi зберiгся дискримiнацiйний
характер оподаткування для фiзичних осiб - субуктiв пiдприум-
ницькоє дiяльностi, В. Невмержицький i Т. Мараховська обгрун-
товують свiй висновок тим, що обуктом оподаткування даноє кате-
горiє платникiв у валовий дохiд3. Вiн визначауться як рiзниця мiж
отриманою виручкою i документально пiдтвердженими витрата-
Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1993. № 19. Ст. 208.
2 Для порiвняння: в СРСР за новою шкалою оподаткування, розробленою в
1990 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117