з володiнням, користуванням i розпорядженням майном (май-
нове страхування);
з вiдшкодуванням страхувальником заподiяноє ним шкоди осо-
бi або єє майну, а також шкоди, заподiяноє юридичнiй особi (стра-
хування вiдповiдальностi).
За формою розрiзняють обовязкове та добровiльне страхуван-
ня. До обоу язкового страхування (ст. 6 Закону Украєни <Про стра-
хування>) належить 26 видiв, в основному, особистого страхуван-
ня, а також такi види господарського страхування, як:
страхування вiдповiдальностi повiтряного перевiзника i вико-
навця повiтряних робiт щодо вiдшкодування збиткiв, заподiяних
пасажирам, багажу, поштi, вантажу, прийнятим до перевезення,
iншим користувачам повiтряного транспорту та третiм особам;
страхування вiдповiдальностi експлуатанта повiтряного суд-
на за збитки, якi можуть бути завданi ним при виконаннi авiацiй-
них робiт; страхування цивiльноє вiдповiдальностi власникiв тран-
спортних засобiв;
страхування авiацiйних суден; обовязкове страхування врожаю
сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень у радгос-
пах та iнших державних сiльськогосподарських пiдприумствах.
Добровiльне страхування здiйснюуться виключно на добро-
вiльних засадах на основi договорiв мiж страхувальником i стра-
i ховиком. Загальнi умови i порядок проведення добровiльного
160
страхування визначаються правилами страхування, що встанов-
люються страховиком самостiйно. Конкретнi умови страхуван-
ня визначаються при укладеннi договорiв страхування.
Договiр страхування - це письмова угода мiж страхувальни-
ком i страховиком, згiдно з якою страхувальник зобовязууться
сплачувати страховi платежi (плату за страхування) у визначенi
термiни i виконувати iншi умови договору, а страховик бере на себе
зобовязання в разi настання страхового випадку виплатити стра-
хову суму1 або вiдшкодувати завданий збиток2 у межах страховоє
суми страхувальнику або iншiй особi, визначенiй страхувальником
чи на користь якоє укладений договiр страхування (надати допо-
могу, виконати послугу тощо).
Договiр страхування, згiдно з Законом Украєни <Про страху-
вання>, повинен мiстити: назву документа; назву та адресу стра-
ховика; прiзвище, iмя, по-батьковi або назву страхувальника i його
адресу; зазначення обукта страхування; розмiр страховоє суми;|
перелiк страхових випадкiв; визначення розмiру тарифу3; розмiрi
страхових внескiв! термiни єх сплати; строк дiє Договору; порядок!
i припинення дiє договору; права i обовязки сторiн i вiдповiдаль-
нiсть за невиконання або неналежне виконання умов договору;
iншi умови за згодою сторiн; пiдписи сторiн. |
Договори страхування укладаються вiдповiдно до правил стра-|
хування, якi розробляються страховиком для кожного виду стра-|
хування окремо i пiдлягають затвердженню Комiтетом у справах
нагляду за страховою дiяльнiстю при видачi лiцензiє на право здiйч
снення вiдповiдного виду страхувань.
9. Банкрутство субуктiв господарськоє"
дiяльностi
У всьому цивiлiзованому свiтi банкрутство - буденi
не i досить поширене явище. Це один з необхiдних iнструмент
розвиненоє ринковоє економiки, до якого бiзнесмени вдаються дл
Страхова сума - грошова сума, в межах якоє страховик вiдповiдно до уме
страхування зобовязаний провести виплату при настаннi страхового випадку. \
2 Страхове вiдшкодування - грошова сума, яка виплачууться страховиком i
умовами майнового страхування i страхування вiдповiдальностi при настаннi стрi
хового випадку.
3 Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиницi страховоє суми Зi
визначений перiод страхування.
161
<очищення> вiд боргiв, щоб потiм продовжувати пiдприумницьку
дiяльнiсть у якiсно новому станi. Банкрутство - це комплекс-
ний правовий iнститут. Вiн складауться з норм як матерiального,
так i процесуального права
Що ж означау поняття <банкрутство>i Як розвивалася право-
ва регламентацiя вiдносин, що виникають при цьому, i який стан
сьогоднiшнього законодавства про банкрутство в Украєнii У чому
його особливiстьi :
Походить цей термiн вiд iталiйських слiв Ьапсо - лавка i
гоєєо - зламаний, а в сучасному розумiннi слово банкрутство
означау фiнансовий крах боржника, який стау неспроможним ви-
конати майновi зобовязання перед своєми кредиторами.
Банкрутство вiд часiв його виникнення як iнституту господарсь-
ких вiдносин пройшло довгий iсторичний шлях. Так, у Римськiй
республiцi початкового перiоду збанкрутiлого боржника можна
було продати в рабство, а iсторiя пiзнiших часiв знау i борговi вяз-
ницi, i фiзичне покарання.
У росiйському дореволюцiйному законодавствi банкрутом ви
знавався той, хто не мiг повнiстю сплатити своє борги2. Отже, в ос-
нову поняття про банкрутство була покладена неоплатнiсть, повя-
зана з недостатнiстю майна для покриття всiх боргiв. Законодавець
встановив також спосiб запобiгання банкрутству. Статут про бан-
крутiв 1800 року ввiв правила про вiдстрочення платежу боргiв,
зокрема можливiсть за одностайним рiшенням усiх кредиторiв по-
засудовоє угоди з боржником про зниження боргу чи вiдстрочення
платежу. Вiдстрочення платежу <для виправки> мав право нада-
вати i суд за згодою кредиторiв.
У 1832 роцi був розроблений Статут про торгове банкрутство. В
наступний перiод розвитку законодавства воно зазнало значних змiн.
Негативнi наслiдки визнання боржника неспроможним повязанi
не лише з майном, що ним втрачауться, а й з моральним осудом бан-
крута певною частиною суспiльства. Мабуть, саме тому банкрутство
iнодi закiнчувалося самогубством боржника3. В разi незадоволення
вимог кредиторiв борг пiдлягау примусовому його стягненню з субук-
тiв господарювання.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117