Але розбiжнiсть тут не суттува, бо
перший автор веде мову про передумови виникнення податкiв, а
другий - про єхню появу.
Взагалi ж у лiтературних джерелах в основу перiодизацiє ста-
новлення податкiв покладенi етапи розвитку держави i його ме-
ханiзмiв: схiднi держави; класичнi держави Грецiє i Риму; фео-
далiзм; абсолютизм; конституцiоналiзм3.
Саме в перiод конституцiоналiзму закладаються i теоретичнi
основи оподаткування, обгрунтовууться його необхiднiсть. Мон-
теску, наприклад, вважав податки страховою премiую, частиною
майна громадян, яку вони вiддають для забезпечення користу-
вання iншою частиною. Франсуа Кене висловлювався за вста-
новлення удиного податку у формi поземельноє податi, пропор-
цiйноє доходу.
Та найвиразнiше висловив своє думки з цього приводу Адам
Смiт. Пiдданi держави, вважав вiн, повиннi по можливостi вiдпо-
вiдно до своєх здiбностей i сил брати участь в утриманнi уряду, тоб-
то - вiдповiдно доходу, яким вони користуються пiд захистом
держави. Податок, який зобовязууться сплачувати кожна окрема
особа, мау бути точно визначений, а не довiльний. Строк сплати,
Див.: Кучерявенко Н. П. Налоговое право. X., 1997. С. 8.
2 Налоги. Учебное пособие / Под ред. Д. Т. Ченика. М., 1995. С. 41.
-Див.: ТарасовП. Очерки науки финансового права. Ярославль, 1883. С. 26-221.
110
спосiб платежу, його сума - все це повинно бути зрозумiло i на-
дiйно для платника i для всякоє iншоє особи.
Цi iдеє найбiльший вплив мали в англiйському суспiльствi.
В Англiє ще в XVIII столiттi податки на прибуток становили чверть
державного бюджету. До початку XIX столiття вся система фiнансо-
вого управлiння консолiдувалася, стала простiшою. i у Францiє по-
датки були основою iснування держави. Але лiквiдацiя податковоє
системи пiд час революцiє 1789 року призвела до того, що в наступнi
десятилiття джерела податкiв вичерпалися. Водночас Англiя, що збе-
регла податки, багатiла i поступово ставала могутньою державою.
В дореволюцiйнiй Росiє податкова система сформувалася на-
прикiнцi XIX - початку XX столiття. В основному вона грунту-
валася на трьох податках: подушнi податi, <питуйний> збiр, мит-
ний збiр. З 1898 року починау дiяти <Положение о Государствен-
ном промысловом налоге>, затверджене Миколою II. Згiдно з ним
промисловi свiдоцтва мали видаватися на кожне промислове пiд-
приумство, торговий заклад, пароплав. Свiдоцтва могли одержа-
ти як юридичнi, так i фiзичнi особи.
Промисловий податок подiлявся на основний i додатковий.
Основний складався iз податку з торгових закладiв, складських
примiщень i податку з свiдоцтв на ярмаркову торгiвлю. Додатко-
вий промисловий податок залежав вiд розмiру основного капiта-
лу, прибутку пiдприумства.
Одним iз податкiв, запроваджених у мiстах, що забезпечува-
ли надходження в єхнiй доход, був податок з нерухомого майна.
Пiсля революцiє 1917 року вiдновлення податкових механiзмiв
припадау на першi роки НЕПу. Цi роки характеризувалися вiдносно
рiвноважним тиском податкiв на рiзнi суспiльно-економiчнi уклади.
А друга половина i кiнець 20-х рокiв - це етап згортання НЕПу, по-
вязаний з рiзким посиленням податкового тягаря на приватний сек-
тор. Лише за два роки, з 1928 по 1930, кiлькiсть легально дiючих при-
ватних пiдприумцiв у промисловостi скоротилася на 44 вiдсотки2.
У наступнi роки виникають новi податковi важелi, перерозпо-
дiльний нахил яких був на користь держави (податок з обороту, на
надприбуток, вiйськовий податок, самообкладання). Поступово по-
даткова система перетворювалася на механiзм, що реалiзував фiс-
кальну i перерозподiльчу функцiє на користь держави.
Див.: Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Соч.
М" 1935. Т. 2. С. 341.
2 Див.: Кучерявенко Н. П. Згадувана праця. С. 45.
111
Пiд кiнець iснування Радянського Союзу тиск на платникiв по-
датку збiльшився за рахунок системи обовязкових платежiв, якi
власне податками навряд чи можна вважати.
Так, у Законi СРСР вiд ЗО червня 1987 року <Про державне
пiдприумство (обуднання)> про внески державних пiдприумств i
обуднань до бюджету говориться як про розрахунки з бюджетом
за нормативами розподiлу прибутку або доходу, якi затверджува-
лися мiнiстерством або iншим вищим органом. За нормативами
вносилася також плата за виробничi фонди, плата за трудовi ресур-
си. Пiдприумства вносили вiдрахування вiд прибутку або доходу
також до централiзованого фонду розвитку виробництва, науки i
технiки i резерву свого мiнiстерства або iншого вищого органу.
А за законодавством, яке було чинним до прийняття цього за-
кону, державнi пiдприумства повиннi були залишок свого прибут-
ку перерахувати до бюджету. Тобто, це було перекладання коштiв
з однiує державноє <кишенi> в iншу.
Щоправда, застосовувалися прибутковi податки з колгоспiв, з
кооперативних i громадських органiзацiй, мiсцевi податки.
Так що ж таке податкиi
Згадуваний уже М. П. Кучерявенко, наводячи визначення по-
датку в працi С. Г Пепеляува <Основы налогового права>: <Пода-
ток - удино законна форма вiдчуження власностi фiзичних i юри-
дичних осiб на засадах обовязковостi, iндивiдуальноє безвiдплат-
ностi, безповоротностi, яка забезпечена державним примусом i не
мау характеру покарання чи контрибуцiє, з метою забезпечення
платоспроможностi субуктiв у публiчнiй владi>, - зауважуу, що
з приводу цього визначення виникау два запитання. Перше: яким
чином застосувати його до ситуацiє, коли платником виступау дер-
жавне пiдприумство i фактично не вiдбувауться змiни власникаi
Друге: як бути з невизначенiстю категорiє <власнiсть юридичних
осiб>i Адже юридичнi особи можуть базуватися на рiзних ф.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117