Протягом шести десятилiть, починаючи з кiнця 20-х рокiв, в
умовах загальнодержавноє власностi на всi засоби виробництва,
землю, природнi ресурси складався господарський механiзм, ос-
новою якого було централiзоване директивне планування, прiори-
тетний розвиток галузей вiйськово-виробничого комплексу тощо.
Вже в 60-тi роки стало очевидним, що система господарюван-
ня, яка склалася, не вiдповiдау потребам розвитку виробничих сил.
Про це свiдчило падiння темпiв економiчного зростання, несприй-
няття виробництвом досягнень науково-технiчного прогресу, низь-
кий життувий рiвень населення.
Керiвництво колишнього Радянського Союзу неодноразово на-
магалося реформувати (<вдосконалювати>) господарськi вiдноси-
ни та органiзацiю управлiння економiкою. Найпомiтнiшими захо-
дами в цiй сферi була, наприклад, спроба встановити в 1957 роцi
територiальну систему управлiння господарством на вiдмiну вiд
галузевоє; реформа 1965 року, спрямована на полiпшення керiвниц-
тва промисловiстю, вдосконалення планування та посилення еко-
номiчного стимулювання промислового виробництва; всебiчний
економiчний експеримент 1987 року по розширенню прав пiд-
приумств у плануваннi та господарськiй дiяльностi тощо.
Проте всi цi спроби не дали вiдчутних результатiв. Продовжу-
валося падiння темпiв виробництва, <проєдалися> сировиннi ре-
91
сурси, що змусило керiвництво колишнього СРСР змiнити еконо-
мiчну полiтику. Але запропонований у 1985 роцi <курс прискорен-
ня> i програма докорiнноє перебудови економiки на практицi дуже
негативно вплинули на стан народного господарства, поглибили
кризу, ще бiльш знизили життувий рiвень населення. Однак, не зва-
жаючи на вiдверту неспроможнiсть подолати кризовi явища мето-
дами державного регулювання економiки, правотворча дiяльнiсть
того перiоду базувалася на недоторканностi базисного закону <пла-
номiрного та пропорцiйного розвитку>. Як i ранiше, стверджува-
лося, що на вiдмiну вiд анархiє ринковоє конкуренцiє державне пла-
нування <виступау як спосiб функцiонування економiки, механiзм
регулювання пропорцiй... де суспiльство мау можливiсть узгодже-
ного розподiлу суспiльноє працi за рiзними сферами>.
А вже на той час деякi краєни Схiдноє твропи мали досвiд по-
зитивного впливу обмеженого приватного пiдприумництва i еко-
номiчноє конкуренцiє на розвиток виробничих сил. Так, наприклад,
в Угорщинi пiд час економiчноє реформи 1966-1967 рокiв були
визнанi недолiки директивного планування i вжитi заходи щодо
стимулювання конкуренцiє мiж державними пiдприумствами.
Усвiдомлюючи багаторiчний негативний досвiд реформуван-
ня господарських вiдносин у межах незмiнного економiчного ба-
зису - монополiє загальнодержавноє власностi на засоби вироб-
ництва, бiльшiсть членiв нашого суспiльства дiйшла висновку про
необхiднiсть змiнити соцiально-економiчну орiунтацiю.
На основi Декларацiє <Про державний суверенiтет Украєни>2
Верховною Радою 3 серпня 1990 року був прийнятий Закон <Про
економiчну самостiйнiсть Украєнськоє РСР>3, який встановив, що
економiчна самостiйнiсть Украєнськоє РСР базууться на принципах
рiзноманiтностi i рiвноправностi форм власностi та єх державному
захистi; децентралiзацiє власностi i роздержавленостi економiки;
повнiй господарськiй самостiйностi i свободi пiдприумництва всiх
юридичних i фiзичних осiо у рамках законiв Украєнськоє РСР.
На основi постанови Верховноє Ради Украєнськоє РСР вiд 3 серп-
ня 1990 року <Про реалiзацiю Закону <Про економiчну самостiй-
нiсть Украєнськоє РСР>4 протягом наступних рокiв були прийнятi
Политическая экономика социализма - теоритическая основа экономичес-
кой политики КПСС / Под. ред. Л. И. Абалкина. М., 1986- С. 179.
2 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1990. № 31. Ст. 429.
Див.: Там само. № 34. Ст. 499.
4 Див.: Там само. Ст. 500.
92
законодавчi акти, якi створили правовi засади становлення ринко-
воє економiки в нашiй державi. Остаточно перехiд вiд командно-ад-
мiнiстративних методiв управлiння народним господарством до рин-
ковоє економiки був закрiплений Конституцiую Украєни.
Свiтовий досвiд економiчного розвитку свiдчить, що вiдмiннiсть
мiж суспiльними устроями полягау передусiм у ступенi впливу дер-
жави на цей розвиток, який залежить вiд форм власностi. Якщо дер-
жава зовсiм не втручауться в економiку, в основi якоє лежить приват-
на власнiсть, то це модель класичного (дикого) капiталiзму.
У XX столiттi державне втручання в господарську дiяльнiсть
стау характерним для всiх краєн. Зараз немау жодноє держави, яка
стояла б осторонь вiд вирiшення економiчних питань. Проте втру-
чання держави в усi iнфраструктури економiки, яке притаманне то-
талiтарнiй системi, державному соцiалiзму, не сприяу єє розвитку,
що можна простежити на прикладi Радянського Союзу.
За часткового втручання держави в економiку, - в деякi сфе-
ри бiльше (скажiмо, в економiчну та соцiальну iнфраструктуру),
а в деякi - менше (виробничу та фiнансово-кредитну),- маумо
змiшану економiку, в якiй усi форми власностi рiвноправнi i рiв-
ноцiннi. Це напрямок ринковоє системи господарювання. В нiй
цiлеспрямований вплив держави на господарськi вiдносини здiй-
снюуться шляхом видання нормативно-правових актiв i органiзацiє
дiяльностi державних органiв, що впливають на цi вiдносини пе-
реважно економiчними методами.
Конституцiя Украєни, виходячи з такоє концепцiє, визначау пра-
ва кожного громадянина володiти, користуватися i розпоряджати-
ся своую власнiстю, здiйснювати пiдприумницьку дiяльнiсть, не
заборонену законом. Держава забезпечуу захист цих прав, прав
конкуренцiє в пiдприумницькiй дiяльностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117