В ринковiй економiцi цiна у найпоширенiшою ка-
тегорiую, тобто цiну мають усi види продукцiє, робiт та послуг. За
допомогою цiн визначаються рiзноманiтнi показники i вимiрюють-
ся економiчнi величини: обсяги виробництва i споживання, основнi
i оборотнi фонди та iншi ресурси.
Разом з тим цiна у однiую з найскладнiших економiчних кате-
горiй. Згiдно з найпоширенiшим визначенням цiна - це грошове
вираження вартостi, тобто визначення за допомогою грошей суб-
станцiє цiни, що вiдбивау мiновi вiдношення товарiв. У ринковiй
економiцi цiна у загальним регулятором процесу суспiльного ви-
робництва, вплив якого на дiяльнiсть субуктiв господарювання до-
повнюуться iншими регуляторами, що застосовуються державою
(податками, дотацiями, валютним курсом i т. iн.).
Див.: Коломойцев В. Чиказька економiчна школа i єє уроки для Украєни
// Уряд. курур. 1998. ЗО квiт.
105
Що ж лежить в основi ринкових цiн i вiдтак в основi мiнових
пропорцiй в обмiнi товарiвi iсторiя розвитку ринковоє економiки
i економiчноє науки позначилася багатьма теорiями вартостi i цiни1.
Найвiдомiшими з них у насамперед теорiя трудовоє вартостi, роз-
роблена фундаторами класичноє полiтичноє економiки англiйськи-
ми економiстами В. Петтi, А. Смiтом та Д. Рiкардо i завершена в
працях К. Маркса. Вона виходить з того, що субстанцiя i величи-
на вартостi як основи мiновоє вартостi та цiни визначауться за-
тратами працi на виробництво товарiв.
Приблизно одночасно з теорiую трудовоє вартостi виникла i тео-
рiя витрат виробництва, яка визначау єх як основу мiновоє вартостi
i цiн (висунута представником французькоє класичноє полiтекономiє
Ф. Кене). Оскiльки, однак, величина витрат виробництва, в свою чер-
гу, залежить вiд цiн на окремi види витрат (палива, сировини, мате-
рiалiв, робочоє сили), то використання витрат як основи цiн означау,
по сутi, пояснення цiн на продукцiю цiнами на елементи витрат.
Серед перших теорiй вартостi набула поширення також так
звана теорiя трьох факторiв виробництва. Ця теорiя пояснювала
формування вартостi в процесi виробництва впливом сукупностi
витрат його трьох основних факторiв: труда, капiталу (в розумiннi
засобiв виробництва) i землi (як головного природного фактора).
Вперше вона була обгрунтована в працях французьких економiстiв
Ж.-Б. Сея i Ф. Бастiа.
Широкого розвитку наприкiнцi XIX столiття набули теорiє вар-.
тостi, якi у визначеннi єє величини наголошували на потребi. Це так
званi теорiє граничноє корисностi. Вони були обгрунтованi представ-
никами австрiйськоє школи, а також англiйськоє та швейцарськоє.
Загальними рисами цих теорiй було те, що в процесi ринковоє взау-
модiє попиту i пропозицiє, яка визначау рiвень ринкових цiн, вирi-
шального значення надавалося попиту. Вартiсть розглядалася як
субуктивна категорiя, наслiдок оцiнки iндивiдуумом споживчих
благ залежно вiд iнтенсивностi потреб i рiдкiсностi блага.
Близькими до цих теорiй у теорiє вартостi, якi визначають вар-
тiсть, а також цiну винятково коливанням попиту i пропозицiє.
Слабкiстю теорiє попиту i пропозицiє у те, що вони не дають вiд-
повiдi на запитання, чим визначаються цiни у разi спiвпадання
попиту i пропозицiє, а також не враховують той факт, що попит i
пропозицiя залежать вiд цiн товарiв2.
Див.: Кононенко В. Цiноутворення i цiни в ринковiй економiцi. Лiбералiзацiя
цiн при переходi до ринку // Економiка Украєни. 1992. № 8. С. 63.
2 Див.: Там само. С. 65.
106
Найбiльше вплинула на сучаснi теорiє вартостi i цiн неокла-
сична теорiя англiйського економiста кiнця XIX - початку XX сто-
лiття А. Маршала, яка поуднувала теорiю класикiв полiтекономiє
про визначальну роль витрат виробництва i теорiє граничноє корис-
ностi, попиту i пропозицiє у формуваннi i руховi цiн.
У сучасних теорiях цiноутворення, якi спираються на працi
А. Маршала, теорiя вартостi вже не посiдау центрального мiсця,
як це було до XX столiття. На переднiй план висунулася теорiя
цiни, що комплексно вивчау вплив рiзноманiтних цiноутворюючих
факторiв. Впливають вони на цiни завдяки змiнi попиту i пропо-
зицiє на ринках як товарiв, так i факторiв виробництва. Рух цiн,
згiдно з нею, в сучасному виробництвi у наслiдком дiє складного
комплексу факторiв: руху ефективноє працi i виробництва, стану
грошового обiгу, платiжного балансу i державних фiнансiв, харак-
теру державного регулювання i т. iн.
Ми коротко зупинилися на теорiях цiноутворення, щоб про-
iлюструвати складнiсть, неоднозначнiсть процесiв, що в умовах
ринку призводять до формування цiн. Ця обставина обумовила i
складнiсть процесу переходу вiд адмiнiстративного установлення
цiн за адмiнiстративно-планово-командноє системи до застосуван-
ня ринкового цiноутворення. Звiльнення цiн вiд адмiнiстративно-
го регулювання, єх лiбералiзацiя у невiдумною передумовою вве-
дення ринкового механiзму в економiку.
Визначаючи шлях, або <модель>, переходу Уiiаєни до ринко-
воє економiки, Верховна Рада у своєй концепцiє з трьох основних
видiв моделей, вироблених свiтовим досвiдом, - еволюцiйноє,
шоковоє терапiє та жорсткого регулювання, зупинилася на першiй,
але обставини як внутрiшнього, так ще бiльше зовнiшнього харак-
теру спонукали до застосування шоковоє терапiє, за якоє здiйс-
нюуться швидкий радикальний перехiд вiд адмiнiстративно-роз-
подiльноє системи до ринковоє, до вiльного цiноутворення, яке у
необхiдним засобом створення ринкових структур, формування
незалежних товаровиробникiв, виникнення ринковоє конкуренцiє.
Швидке звiльнення цiн призвело, як вiдомо, до iнфляцiє i на-
вiть гiперiнфляцiє - неприумних супутникiв шоковоє терапiє. Пе-
ребороти цi наслiдки пощастило завдяки низцi заходiв, вжитих дер-
жавою, в тому числi i частковим регулюванням цiноутворення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117