Для позичальника, в якостi якого можуть виступати юридичнi
особи i єхнi структурнi пiдроздiли, громадяни, кредит - це найча-
стiше засiб вирiшення фiнансових проблем, засiб забезпечення ви-
робничоє дiяльностi, невiдкладних потреб.
Крiм цих двох субуктiв iз протилежними, на перший погляд,
iнтересами, у банкiвському кредитуваннi, на вiдмiну вiд iнших
видiв кредитування, стикаються iнтереси ще двох субуктiв. По-
перше, це учасники забезпечення виконання кредитних зобовя-
зань, якщо таким не у сам позичальник. Йдеться про гаранта, по-
ручителя, страховика, засновника. Цi особи зацiкавленi насампе-
ред у тому, щоб кредитнi зобовязання були виконанi, а в разi
невиконання кредитного договору вони набувають самостiйних прав
у звязку з реалiзацiую вiдповiдальностi. Другий субукт - той, що
володiу правами, що безпосередньо не бере участi в кредитному до-
говорi, проте виявляуться при глибокому аналiзi природи кредитного
правовiдношення. Рiч у тiм, що банкiвське кредитування на вiдмiну
вiд iнших видiв здiйснюуться не стiльки за рахунок коштiв банку,
скiльки за рахунок так званих залучених коштiв. З приводу цих за-
собiв iснують додатковi зобовязання банку i права його вкладникiв,
що передали йому грошi у виглядi внескiв або рахункiв.
Надання кредиту банками припускау унiфiкацiю правил i прин-
ципiв здiйснення цього виду дiяльностi, а отже, органiзацiє єє на
засадах, що забезпечують, з одного боку, захист iнтересiв всiх учас-
никiв кредитування, а з другого боку - порiвняннiсть ефектив-
ностi кредитування, здiйснюваного рiзними банками. Функцiю
унiфiкацiє i порiвнянностi повиннi виконувати загальнi принципи
банкiвського кредиту, в якостi яких можна розглядати виробленi
практикою i зафiксованi в правових вимогах загальнi правила
здiйснення кредитноє дiяльностi. Цi загальнi правила створюють
вимоги i принципи банкiвського кредитування, якi названi в По-

235
ложеннi Нацiонального банку Украєни <Про кредитування> допов-
неними вимогами резервного забезпечення, встановленого поста-
новою Правлiння Нацiонального банку Украєни вiд 27 березня
1998 року № 122 <Про затвердження новоє редакцiє Положення про
порядок формування i використання резерву для вiдшкодування
можливих втратна позиками комерцiйних банкiв>. Ними, як уже
зазначалося, можна вважати винагороду, термiновiсть, повернен-
ня, цiльове призначення кредитiв, що надаються, i наявнiсть забез-
печення пiд виданi кредити. Винагорода банкiвського кредитуван-
ня означау сплату вiдсоткiв за користування коштами. У практицi
банкiвського кредитування прийнято видiляти два види вiдсоткiв -
вiдсотки за користування кредитом i штрафнi вiдсотки, тобто вiд-
сотки, стягнутi у разi невчасного повернення кредиту. Останнi не
у реалiзацiую нагороди в кредитуваннi, а у видом неустойки на
випадок невчасного виконання кредитного договору.
Термiн кредиту - строк, за який необхiдно сплачувати вiдсот-
кову ставку, втiлюу в собi вимогу термiновостi банкiвського креди-
тування. Це означау, що кредит надауться на визначений час, пiсля
закiнчення якого вiн мау бути повернутий. Час у банкiвському креди-
туваннi обчислюуться днями, або так званими операцiйними днями.
Повернення кредиту обовязкове. У разi невчасного повернен-
ня кредиту кредитна органiзацiя зобовязана розпочати всi перед-
баченi законодавством Украєни заходи для стягнення заборгова-
ностi. Кредитна органiзацiя мау право звернутися в арбiтражний
суд iз заявою про порушення справи про банкрутство у вiдношеннi
до боржникiв, що не виконують своє зобовязання щодо погашен-
ня заборгованостi у встановленому законом порядку.
Додатковим принципом банкiвського кредитування у його цiльо-
вий характер. За вимогою однiує зi сторiн, а частiше за все це банк,
кредит може бути виданий на визначенi договором цiлi. При пiльго-
вому кредитуваннi цiлi визначаються законом, яким встановлюуться
i вiдповiдальнiсть за нецiльове використання наданого кредиту.
Коли ж цiльове призначення кредиту фiксууться договором, в
ньому слiд передбачити заходи щодо контролю, якi б забезпечу-
вали цiльове використання, i засоби реагування на випадок неви-
конання умов договору. Загальна модель взаумодiє банку i клiунта
за таких ситуацiй повинна бути передбачена в кредитнiй угодi. Це
означау, що банк мау право щомiсяця або щокварталу одержува-
ти документи з фiнансово-господарськоє дiяльностi пiдприумства,
якщо кредитування здiйснюуться шляхом перерахування грошей
на банкiвський рахунок. Якщо буде встановлено, що позичальник
236
втрачау оборотнi кошти, - розмiр забезпечення знижууться або
ж вiдбуваються iншi несприятливi змiни; якщо припускауться не-
цiльове використання грошей, - тодi банк мау право предявити
позичку до дострокового стягнення.
Кредитнi вiдносини мiж банком i субуктами господарськоє
дiяльностi регламентуються на пiдставi кредитних договорiв, якi
укладаються в письмовiй формi. Комерцiйнi банки укладають кре-
дитнi договори з субуктами господарювання незалежно вiд того,
в якiй галузi вони працюють, та вiд форм власностi при наявностi
у них реальних можливостей забезпечення своучасного повернен-
ня кредиту та сплати вiдсоткiв за користування ним.
iнiцiатива, звичайно, належить позичальниковi. Вiн звертауть-
ся в банк з заявою, клопотанням чи листом, де зазначауться необ-
хiдна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забез-
печення. Розмiр вiдсоткових ставок та порядок єх сплати встанов-
люються банком i визначаються в кредитному договорi залежно
вiд кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту i пропо-
зицiє, якi склалися на кредитному ринку, строку користування кре-
дитом та iнших факторiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117