У
звязку з цим виникли рiзнi види цiн залежно вiд ступеня держав-
ного втручання i прав пiдприумств у єх установленнi. Так, державнi
фiксованi чи регульованi (за допомогою коефiцiунтiв граничного
107
пiдвищення) цiни застосовуються до вузького кола продукцiє та по-
слуг виробничо-технiчного призначення (головним чином енерго-
ресурси, послуги транспорту i звязку), а також до життуво важли-
вих товарiв та послуг для населення (хлiб, дитяче харчування, ме-
дичнi препарати, комунальнi послуги та деякi iншi). Крiм того,
регулювання цiн, недопущення єх необгрунтованого пiдвищення
здiйснюуться опосередковано, за допомогою установлення гранич-
них рiвнiв рентабельностi. Цiни, що установлюються пiдприум-
ствами та iншими товаровиробниками самостiйно, у вiльними рин-
ковими цiнами. До них належать також бiржовi цiни, якi формують-
ся внаслiдок реалiзацiє продукцiє на товарних бiржах.
Згiдно з постановою Кабiнету Мiнiстрiв вiд 23 грудня 1992 року
<Про регулювання цiн> (з наступними змiнами i доповненнями) гра-
ничнi розмiри пiдвищення цiн i тарифiв установленi на вугiлля та
вугiльну продукцiю, електроенергiю, теплоенергiю, основнi послуги
звязку, комунально-побутовi послуги, послуги пасажирського
транспорту та звязку, хлiб i булочнi вироби, борошно пшеничне та
житну, дитяче харчування, лiкарськi засоби i вироби медичного при-
значення, тарифи на розповсюдження перiодичних видань.
Цiую постановою затверджено Тимчасове положення про дер-
жавне регулювання цiн i тарифiв. Воно застосовууться до держав-
них пiдприумств, єх обуднань та органiзацiй, якi, користуючись
правом самостiйного встановлення цiн i тарифiв на продукцiю,
товари i послуги, надмiрно пiдвищують єх рiвень.
Це Положення не поширюуться на продукцiю, що експортууть-
ся, замiнюу iмпортну; нову високоефективну; нову, виготовлену iз
застосуванням запатентованого винаходу i високоефективноє тех-
нологiє, створеноє спецiально для цiує продукцiє.
Необхiднiсть введення регульованих цiн визначауться Мiнiс-
терством економiки. Радою Мiнiстрiв Автономноє Республiки
Крим, обласними, Києвською та Севастопольською мiськими дер-
жавними адмiнiстрацiями, виходячи з iнформацiє пiдприумств-
споживачiв, аналiзу даних статистики, результатiв перевiрок кон-
тролюючих органiв щодо надмiрного зростання цiн, а також дек-
ларування змiни цiн пiдприумствами-виготовлювачами.
Пiдставою для запровадження регульованих цiн може бути
пiдвищення пiдприумством цiн на свою продукцiю за рахунок:
збiльшення у витратах вартостi сировини, матерiалiв, комплекту-
ючих виробiв i послуг без вiдповiдного обгрунтування цiн на єхну
придбання та норм споживання; включення до собiвартостi про-
108
дукцiє витрат, не передбачених дiючим порядком калькулювання
продукцiє, i т. iн.
При змiнi цiн на продукцiю, перелiк якоє установлений Поло-
женням, пiдприумства повиннi декларувати цю змiну зазначеним
вище державним органам.
З приводу втручання держави в процеси цiноутворення в пе-
рехiдний перiод, як i взагалi щодо впливу держави на господарсь-
ку, пiдприумницьку дiяльнiсть у цей перiод, у лiтературi, у висту-
пах депутатiв висловлювалися думки про необхiднiсть значного
його обмеження. У звязку з цим Голова Верховноє Ради О. Тка-
ченко на прес-конференцiє зауважив: <у такiй державi,-як Японiя,
цiнами регулюються 4 мiльйони видiв продукцiє. В Америцi - в
2 рази менше. А у нас хочуть, щоб нiчого не контролювали i про-
понують таку модель>. Коментарi, як то кажуть, зайвi.
4. Оподаткування. Правова
регламентацiя
До державного впливу на господарську дiяльнiсть, де
держава виступау в публiчних iнтересах, слiд вiднести й оподат-
кування.
Встановлення i скасування податкiв, зборiв i обовязкових пла-
тежiв до бюджетiв та внескiв до державних цiльових фондiв, а та-
кож пiльг єх платникам здiйснюуться Верховною Радою Украєни,
Верховною Радою Автономноє Республiки Крим i мiсцевими ра-
дами народних депутатiв2.
Своєми принципами (економiчна доцiльнiсть, соцiальна спра-
ведливiсть) оподаткування вiдрiзняуться вiд вiдносин державних
пiдприумств з бюджетом, якi iснували за адмiнiстративно-коман-
дноє системи. Пiдприумства ранiше розраховувалися з бюджетом за
нормативами вiдрахувань вiд прибутку, що установлювалися за роз-
судом мiнiстерств. Звичайно, що нi про яку економiчну доцiльнiсть
чи соцiальну справедливiсть при цьому мови не могло бути3.
За рiк можна зробити те, що не зроблено за сiм. З прес-конференцiє Голови
Верховноє Ради Украєни Олександра Ткаченка // Голос Украєни. 1998. ЗО лип.
2 Див.: Закон Украєни вiд 25 червня 1991 р. "Про систему оподаткування" (в
редакцiє вiд 2 лютого 1994 р.// Уряд. курур. 1994. 24 бер.
3 Навiть в умовах проведення експерименту, спрямованого на розширення
самостiйностi пiдприумств, основна частина прибутку пiдприумств переходила до
держбюджету i в розпорядження мiнiстерств.
109
В умовах переходу до ринковоє економiки наша держава
установила оподаткування субуктiв господарювання, яке в усьому
свiтi мау давню iсторiю.
Податки в тiй формi, в якiй вони iснують зараз, склалися по-
рiвняно недавно, проте тенденцiя до виникнення таких механiзмiв
простежувалася з давнiх-давен. Єх основою була система повин-
ностей. Поступово в нiй виокремлюуться i певний рiзновид гро-
шових внесень замiсть особистих послуг.
У науковiй лiтературi висловленi рiзнi точки зору щодо виник-
нення податкiв. М. П. Кучерявенко, наприклад, вважау, що пере-
думовами виникнення єхнiх зародкових форм були: 1) перехiд вiд
натурального господарства до грошового; 2) зародження i форму-
вання держави.
При цьому вiн не погоджууться з думкою, що <податки виник-
ли разом з товарним виробництвом, подiлом суспiльства на класи
i появою держави, якiй потрiбнi кошти на утримання армiє, судiв,
чиновникiв та iншi потреби>2.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117