В умовах переходу до ринковоє
економiки це стау нагальною потребою. Таку думку висловлюють
автори праць з правознавства. А. Пушкiн i В. Селiванов наголо-
шують, що державнi пiдприумства в ринкових умовах повиннi
мати вiдокремлене майно на певному правi. Але це мау бути не
право повного господарського вiдання, що виокремилося з незро-
зумiлого права оперативного управлiння, невiдомого в жоднiй кра-
єнi свiту (крiм краєн СНД), а право довiрчоє власностi2.
Та повернiмося до правового режиму майна.
Особливiстю правового режиму майна державного пiдприум-
ства у те, що у разi прийняття державним органом, уповноваже-
ним управляти державним майном, рiшення про реорганiзацiю чи
лiквiдацiю державного пiдприумства трудовий колектив може ви-
магати передачi пiдприумства в оренду або перетворення його в
iнше пiдприумство, засноване на колективнiй власностi.
Таке ж право належить йому i в разi визнання державного пiд-
приумства банкрутом за умови прийняття на себе боргiв банкру-
та i згоди на це кредиторiв.
Прибуток, що залишауться в державного пiдприумства пiсля
виплати податкiв та iнших платежiв до бюджету (чистий прибу-
ток), надауться в розпорядження трудового колективу пiдприум-
ства. Частина цього прибутку переходить у власнiсть членiв тру-
дового колективу у порядку i розмiрах, визначених законодавчи-
ми актами Украєни. Сума прибутку, що належить кожному члену
трудового колективу, створюу його вклад. На нього пiдприумство
Див.: Круглом Н. Ю. Згадувана праця. С. 62-64.
2 Див.: Пушкiн А., Селiванов В. Вiдносини пiдприумництва i правовий статус
субуктiв // Право Украєни. 1994. № 5-6. С. 9.
54
щорiчно виплачуу дивiденди (статтi 37, 38 Закону Украєни <Про
власнiсть>).
Щодо права оперативного управлiння, то його майновi право-
мочностi обмеженi в основному володiнням i користуванням.
Згiдно з Законом вiд 4 лютого 1988 року <Про внесення змiн до
Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi> майно, що у в дер-
жавнiй власностi i закрiплене за казенним пiдприумством, належить
йому на правi оперативного управлiння. Здiйснюючи це право, ка-
зенне пiдприумство володiу i користууться зазначеним майном. Роз-
поряджатися ж майном, що належить до основних фондiв, воно мау
право лише з дозволу органу, уповноваженого управляти вiдповiд-
ним державним майном. Особливостi розпорядження iншим май-
ном казенного пiдприумства визначаються в його статутi.
Казенне пiдприумство, як i державна установа, вiдповiдау за
своєми зобовязаннями коштами та iншим майном, що у в його роз1
порядженнi, крiм основних фондiв. При недостатностi в казенно-
го пiдприумства таких коштiв та майна вiдповiдальнiсть за його
зобовязаннями несе власник.
Вiдповiдно до Закону Украєни вiд 26 березня 1993 року <Про
власнiсть> право оперативного управлiння на державне майно ма-
ють i державнi установи (органiзацiє), якi знаходяться на держав-
ному бюджетi (ст. 39). Однак правомочностi зазначених субуктiв
на вiдмiну вiд субуктiв повного господарського вiдання в цьому
законi не оговоренi. В лiтературi з цього приводу робиться висно-
вок, що субукт права оперативного управлiння також володiу, ко-
ристууться i розпоряджауться майном, що йому належить, але тiльки
за призначенням i цiлями фiнансування. Найбiльше обмеженi його
правомочностi в розпорядженнi таким майном - у нього нема права
нi продавати, нi обмiнювати, нi здiйснювати iншi дiє без згоди влас-
ника - держави в особi уповноважених нею органiв2.
В юридичнiй лiтературi висловлена думка, що ст. 38 Закону Украєни "Про
власнiсть" не узгоджууться зi ст. 18 Закону Украєни "Про пiдприумства в Украєнi",
в якiй зазначено, що у випадках, передбачених статутом пiдприумства, частина чи-
стого прибутку може передаватись у власнiсть членiв або всього трудового колек-
тиву пiдприумства. Якщо у першому випадку закон закрiплюу обовязок державно-
го пiдприумства передавати частину прибутку у власнiсть членiв трудового колек-
тиву, то у другому вона передау лише право (можливiсть) такоє передачi (див.: Спра-
вочник предпринимателя. К., 1992. Ст. 72-73). З таким твердженням не можна по-
годитись. Адже в ст. 38 Закону Украєни "Про власнiсть" йдеться про державнi
пiдприумства, а в законi "Про пiдприумства в Украєнi" - про будь-якi пiдприумства.
2 Див.: Спасибо И. Научно-практический комментарий Закона Украины "О
собственности". X., 1996. С. 70.
55
З прийняттям Закону <Про внесення змiн до Закону Украєни
<Про пiдприумства в Украєнi> стау очевидним, що передбачена
законом необхiднiсть одержання дозволу на розпорядження май-
ном - це не обмеження цiує правомочностi, а вiдсутнiсть єє. Даю-
чи дозвiл на вiдчуження державного майна, орган, що здiйснюу
управлiння ним, делегуу в кожному конкретному випадку свою
правомочнiсть на розпорядження цим майном казенному пiдприум-
ству чи державнiй установi.
Пiд визначення правового режиму державноє i комунальноє
власностi пiдпадау i порядок передачi обуктiв права державноє
власностi в комунальну власнiсть i навпаки. Основнi його засади
передбаченi Законом Украєни вiд 3 березня 1998 року <Про пере-
дачу обуктiв права державноє та комунальноє власностi>2.
Вiн регулюу вiдносини, повязанi з передачею обуктiв права дер-
жавноє власностi в комунальну власнiсть територiальних громад, сiл,
селищ, мiст або в єхню спiльну власнiсть, а також обуктiв права ко-
мунальноє власностi в державну. Така передача здiйснюуться без-
оплатно щодо цiлiсних майнових комплексiв пiдприумств, установ,
органiзацiй, єхнiх структурних пiдроздiлiв; нерухомого майна (будi-
вель, споруд, в тому числi обуктiв незавершеного будiвництва, при-
мiщень);
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117