Вiн також класифiкууться як реальний,
тобто вiн вважауться укладеним не з моменту досягнення сторо-
нами згоди, а з моменту здачi вантажу транспортнiй органiзацiє для
перевезення.
Детальне регулювання умов перевезення вантажу та iнших
транспортних договорiв регламентууться статутами (кодексами)
окремих видiв транспорту i правилами, що приймаються у вста-
новленому порядку.
Див., напр.: Статут залiзничних дорiг Украєни, затверджений постановою
Кабiнету Мiнiстрiв Украєни № 457 вiд 6 квiтня 1998 р. // Бюлетень нормативних
актiв мiнiстерств i вiдомств Украєни. 1988. № 41.
227
При систематичних перевезеннях вантажовiдправник i пере-
вiзник можуть укладати довгостроковi договори про органiзацiю
перевезень. У них визначаються обсяги, строки та iншi умови на-
дання транспортних засобiв i предявлення вантажiв для переве-
зення, а також iншi умови. Укладання довгострокових договорiв
на рiзних видах транспорту мають своє особливостi.
На автомобiльному транспортi вiдповiдно до статуту уклада-
ються рiчнi договори - угоди транспортних пiдприумств i ван-
тажовiдправникiв, за якими автопiдприумства зобовязуються
приймати вантажi до перевезення у встановленi строки i обумов-
лених кiлькостях, а вантажовiдправник - предявляти єх до пе-
ревезення в узгоджених обсягах. У цих договорах, крiм обсягiв
та умов перевезення, узгоджуються порядок розрахункiв, рацiо-
нальнi маршрути i системи вантажопотокiв. У них визначають-
ся також режим роботи щодо прийому i видачi вантажiв, пiдго-
товки єх до перевезення, стан пiдєзних колiй i т. iн.
Усi транспортнi статути i кодекси передбачають, що обставини,
якi можуть бути пiдставою для майновоє вiдповiдальностi транспорт-
ного пiдприумства, вантажовiдправникiв i вантажоодержувачiв,
засвiдчуються комерцiйними актами або актами загальноє форми.
Вони складаються перевiзниками в разi невiдповiдностi мiж вагою
вантажу в натурi i даними, зазначеними в перевiзних документах;
пошкодження або зiпсування вантажу; виявлення вантажу без до-
кументiв або документiв без вантажу тощо.
Доставкою i видачею вантажу вантажоодержувачу завершууться
виконання перевiзного зобовязання. Залежно вiд того, виконане зо-
бовязання вiдповiдно до його умов чи нi, воно або припиняуться (ви-
конанням), або виникау обовязок перевiзника вiдшкодувати збитки.
8-
9зд] уи
Фiнансове забезпечення
виробничоє i комерцiйноє
(господарськоє) дiяльностi
1. Правова органiзацiя
кредитно-розрахункових вiдносин
При фiнансуваннi господарськоє, пiдприумницькоє дiяль-
ностi для залучення коштiв неминучим у звернення до зовнiшнiх дже-
рел - кредиту. Це позика в грошовiй чи товарнiй формi на умовах
повернення i, як правило, з виплатою вiдсотка за користування нею.
Обуктивна необхiднiсть кредиту обумовлена безперервнiстю
виробництва i обертання. У пiдприумства, пiдприумця постiйно i
одночасно повиннi бути фонди в рiзних функцiональних формах,
здатних при необхiдностi перетворюватись один на одний. Кредит
сприяу змiнi форми виробничих фондiв i фондiв обертання - гро-
шовоє у виробничу, виробничоє в товарну, товарноє в грошову.
Видатний росiйський правник Г. Ф. Шершеневич свого часу
зазначав, що кредит складав настiльки суттуву умову в економiчнiй
дiяльностi, що приватнi господарства не лише удавалися до ньо-
го, але силою обставин примушувались до користування та надан-
ня кредиту.
Якщо кредитнi вiдносини беруть свiй початок з потреби пе- ,
редачi товару покупцевi з вiдстрочкою платежу, тобто в кредит2,:
то з часом кредит набувау нових функцiй, оскiльки вiн стау необ- ;
хiдним для органiзаторiв виробництва, трансформууться в пози-
ку грошових коштiв. У сучасних умовах кредитування набуло ши-
рокого застосування, переросло в кредитно-фiнансову дiяльнiсть,
яка в системi господарювання мау вирiшальне значення.
Див.: Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права. В 4 т. М., 1912. Т. 4. С. 147.
2 iснуу версiя, за свiдченням лiтературних джерел (Див., напр.: Правовi осно-
ви пiдприумницькоє дiяльностi. К., 1997. С. 430), що термiн "кредит" походить вiд
латинського "кредо" - "вiрю". За iншим джерелами, "кредит" - вiд "сгеаиЛип" -
борг, позика (див.: Воронова Л. К. Правовое регулирование кредитно-расчетних
отношений в народном хозяйстве. К., 1988. С. 23).
229
Дiяльнiсть кредитно-фiнансових iнститутiв охоплюу всю сфе-
ру пiдприумництва, отже вони, як зазначауться в навчальних видан-
нях, вiдiграють визначальну роль у системi iнститутiв саморегуляцiє
ринковоє економiки. Проте не можна дiяльнiсть кредитно-фiнансо-
вих iнститутiв розглядати як складову частину саморегуляцiє рин-
ковоє економiки. Так, вона докорiнно вiдрiзняуться вiд дiяльностi
банкiв за iснування СРСР, яка грунтувалася на кредитних планах роз-
подiлу ресурсiв та кредитних вкладень. За тих часiв Держбанк СРСР
на основi показникiв проектiв Державного плану економiчного та
соцiального розвитку краєни. Державного бюджету i проектiв спецi-
алiзованих банкiв розробляв зведенi кредитнi плани i плани розпо-
дiлу ресурсiв та кредитних вкладень у банках СРСР.
За сучасних умов банкiвська система шляхом надання кредитiв
органiзовуу й обслуговуу рух капiталу, забезпечуу його залучення,
акумуляцiю та перерозподiл у тi сфери виробництва та обiгу, де ви-
никау дефiцит капiталу. Але навряд чи це можна назвати саморе-
гуляцiую ринковоє економiки.
Зовнiшнiми джерелами фiнансування субуктiв господарюван-
ня, крiм банкiв, можуть бути держава, пiдприумства, рiзнi фонди
та iншi органiзацiє2. Крiм того, держава з метою досягнення вста-
новлених нею прiоритетiв мау можливiсть регулювати доступ по-
зичальникiв до кредиту, полегшуючи чи утримуючи його одержан-
ня.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117