Якщо обукт права державноє власностi передауться вiд одного
пiдприумства до iншого, що належить до сфери управлiння одно-
го органу, уповноваженого управляти державним майном, або са-
моврядноє органiзацiє, то передача здiйснюуться на пiдставi рiшен-
ня цього органу або самоврядноє органiзацiє.
58
Органи, до сфери управлiння яких передано обукт державноє
власностi, зобовязанi повiдомити про таку передачу органи дер-
жавноє статистики i державноє податковоє служби, фiнансовi орга-
ни, а стосовно обуктiв, передача яких вiдбувалася на пiдставi рi-
шень Кабiнету Мiнiстрiв, - ще й Мiнiстерство економiки, своєм
наказом закрiпити нерухоме та iнше окреме iндивiдуально визна-
чене майно за вiдповiдним пiдприумством (органiзацiую) на правi
повного господарського вiдання (оперативного управлiння).
Зазначеною постановою Кабiнету Мiнiстрiв затверджено та-
кож Порядок подання та розгляду пропозицiй щодо передачi обук-
тiв з комунальноє в державну власнiсть та утворення i роботи комi-
сiє з питань передачi обуктiв у державну власнiсть.
Майно, яке використовууться для здiйснення господарськоє
дiяльностi, може належати пiдприумству на правi колективноє влас-
ностi. Субуктами такоє власностi, згiдно зi ст. 20 Закону Украєни
<Про власнiсть>, у колективнi пiдприумства, кооперативи, акцiо-
нернi та iншi господарськi товариства, господарськi обуднання.
В теоретичному планi таке визначення цiує форми власностi
викликау сумнiв. Термiн <колектив> визначау спосiб виникнення
субуктiв власностi - колективнi утворення. Щодо форми влас-
ностi, то вона у приватною, але в цьому випадку не iндивiдуаль-
ною, а спiльною. Остання може бути спiльною частковою (влас-
нiсть трудового колективу, господарських товариств) i спiльною
сумiсною (кооператив). Таке твердження випливау зi змiсту ст. 17
Закону Украєни <Про власнiсть>.
Майно, придбане громадянами, якi обудналися для спiльноє
дiяльностi, у єхньою спiльною частковою власнiстю, якщо iнше не
встановлене письмовою угодою мiж ними.
Тому правовий режим майна в цьому разi не вiдрiзняуться вiд
правомочностей приватного власника.
Конституцiя Украєни визначау право людини на приватну
власнiсть як непорушне. Це значить, що приватна власнiсть ле-
галiзувалася. iснування такоє власностi не визнавалося союзним
законодавством, а особиста власнiсть, за цим законодавством,
мала споживче призначення. Чинний Закон Украєни <Про влас-
нiсть> передбачау, що обуктом права приватноє власностi у май-
но як споживчого, так i виробничого призначення, i це вiдкри-
вау приватному власнику простiр для здiйснення господарськоє
i пiдприумницькоє дiяльностi. Приватна власнiсть може бути iнди-
, вiдуальною i колективною (а точнiше - спiльною). Так i слiд
59
було, мабуть, визначити в законодавствi. А що ж сталося з влас-
нiстю iндивiдуальноюi Свого часу законодавець внiс змiни до
Закону <Про власнiсть>, за якими iндивiдуальна форма власностi
була вилучена з нього, але вiн не зробив цього стосовно пiдпри-
умств вiдповiдного виду, що передбачалося первiсною редакцiую
Закону <Про пiдприумства в Украєнi>. Таким чином, iндивiдуаль-
ноє форми власностi позбулися, а iндивiдуальне пiдприумство
продовжувало iснувати в законi ще протягом кiлькох рокiв.
За первiсним текстом Закону (ст. 2) iндивiдуальним у пiдприум-
ство, яке засновууться на особистiй власностi фiзичноє особи i
винятково єє працi. Оскiльки, згiдно зi ст. 1 цього ж Закону, пiдприум-
ство у юридичною особою, то фiзична особа-власник майна ста-
ла, як уже зазначалося, юридичною особою. Така сумнiвна конст-
рукцiя по-рiзному сприймалася рiзними авторами. Дехто називав
єє <пiдприумством однiує особи>2. Автори коментарю до закону
<Про пiдприумства в Украєнi> констатують, що на практицi цей вид
пiдприумств не набув великого поширення. Громадянам невигiдно
створювати пiдприумства i платити податки у статусi юридичноє
особи, коли можна зареуструватися як пiдприумцю, не стаючи юри-
дичною особою. При цьому пiдприумець мау право залучити до
роботи найманих працiвникiв3.
Були висловленi й iншi думки про iндивiдуальне пiдприумство.
А. А. Попов вважау, що таке пiдприумство - свого роду iндивiд,
який власною працею здiйснюу дiяльнiсть у пiдприумствi - субук-
тi пiдприумницькоє дiяльностi, власником якого вiн у4. Але ж субукт
пiдприумницькоє дiяльностi - це i у iндивiд, який водночас вис-
тупау i власником цього субукта.
Висловлювалися такi мiркування на користь iндивiдуального
пiдприумства. Як юридична особа пiдприумство-iндивiд несе вiд-
повiдальнiсть у межах вiдокремленого майна (ст. 23 ЦК). На вiд-
мiну вiд юридичних осiб фiзична особа як субукт пiдприумниць-
коє дiяльностi (пiдприумець без створення юридичноє особи) не
мау вiдокремленого майна i вiдповiдау за свою господарську дiяль-
нiсть усiм своєм майном5.
До прийняття 4 лютого 1998 року згаданого вище Закону "Про внесення
чмiн до Закону Украєни "Про пiдприумства в Украєнi".
2 Див. Пшипенко А. Я" Щербина В. С. Згадувана праця. С. 56.
Див. Спасибо И. В., Глушко И. И. Згадувана праця. С. 8.
4 Див. Попов А. А. Згадувана праця. С. 32.
5 Див. Попов А. А. Згадувана праця. С. 33.
60
Але ж у ст. 23 ЦК йдеться про вiдокремленiсть майна юридич-
них осiб вiд майна iнших юридичних i фiзичних осiб та держави,
а не про вiдокремленiсть однiує частини єхнього майна вiд iншоє
частини. Така вiдокремленiсть досягауться правом власностi. Для
права повного господарського вiдання показником вiдокремле-
ностi у наявнiсть самостiйного балансу. Окрiм того, ЦК визначау
юридичну особу як органiзацiю, а фiзична особа не у органiзацiую.
Та закон дiяв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117