Останнiм ча-
сом i Верховною Радою, i Урядом прийнято з цiую метою чимало
нормативних актiв, проте ефективнiсть єхнього застосування мала.
Це пояснюуться, з одного боку, недостатньою ринковою спрямо-
ванiстю приднятих нормативних актiв, а з другого - єх роздрiб-
ненiстю та неузгодженiстю.
У спадщину вiд Радянського Союзу ми отримали частину його
економiки, у сферi правотворення успадкували хiба що практику
прийняття роздрiбнених нормативних актiв та упередженiсть щодо
кодифiкацiє господарського законодавства.
Якщо успадковану частину економiки нам треба перетворити на
цiлiсне господарство, що функцiонуу в iнтересах свого народу, то те
саме слiд зробити з господарським законодавством: прийняти цiлiс-
Див.: Штаммлер Рудольф. Хозяйство и право с точки зрения материалисти-
ческого понимания истории. В 2 т. Спб., 1907. Т. 2. С. 73.
2 Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т. 37. С. 395.
17
ний законодавчий акт - кодекс, проект якого вже пiдготовлений. Але
тут необхiдно подолати упереджене негативне ставлення до цього
передусiм правникiв. Йдеться про протистояння <чистих> цивiлiстiв
та прихильникiв кодифiкацiє господарського права шляхом створен-
ня Господарського, Комерцiйного, Пiдприумницького чи нехай врештi
Торгового кодексу (назва не мау принципового значення).
Ранiше аргументи проти кодифiкацiє господарського законодав-
ства зводилися до такого твердження: оскiльки радянське право у
<свого роду обуктивною реальнiстю>, якiй притаманнi певнi влас-
тивостi, жорсткi закономiрностi, специфiчна структура, то законодав-
ство, зовнiшня форма права, не може розглядатися як сфера, поли-
шена тiльки на розсуд законодавця, котрий може вiльно кроєти i пе-
рекроювати нормативнi акти, застосовувати будь-якi кодифiкацiйнi
конструкцiє. З цього робився висновок - господарське право не у га-
луззю законодавства, то ж яка тут може бути кодифiкацiя.
В наш час деякi правники демократизм правовоє та економiч-
ноє систем повязують тiльки з приватним iнтересом, приватним
правом, з приватно-правовим регулюванням. Вони вiдстоюють
iдею про зосередження в Цивiльному кодексi <сфери приватного
права, яке охоплюу дуже широке коло вiдносин>, i вважають, що
публiчно-правове регулювання господарськоє дiяльностi мусить
бути, але цi норми повиннi зосереджуватися в окремих законах про
податки, реустрацiю юридичних осiб, iншi види реустрацiє, про
лiцензування, про антимонопольну дiяльнiсть i т. iн.2
Виходить, що приватно-правове регулювання заслуговуу на ко-
дифiкацiю, а публiчно-правове - нi. Алеж нормальне функцiо-
нування ринковоє економiки неможливе без жорсткого державно-
го контролю за дiяльнiстю всiх субуктiв господарськоє (пiдприум-
ницькоє) дiяльностi, без застосування поряд з приватно-правовим
i публiчно-правового регулювання.
Сфера публiчно-правового регулювання, особливо за умов пе-
рехiдного перiоду, охоплюу широкий спектр суспiльних вiдносин
i потребуу науковоє вiдповiдi на питання, що стосуються, скажi-
мо, загальних основ державного регулювання народного господар-
ства, приватизацiє майна державних пiдприумств, iндикативного
планування тощо. Але ж крiм теоретичних дослiджень потрiбнi i
Алексеев С. С., Яковлев В. Ф. О совершенствовании хозяйственного законо-
дательства: Общетеоретические вопросы // Советское государство и право. 1975.
№ 6. С. 45-46.
2 Див.: Шевченко .ЯЦодемiка иавквле-КодексуТГУряд. курур. 1997. 22 трав.
Г єг> сиська юрйДи> -i .
| :1амтаьна_б!блЄ
18
практичнi дiє. Тож необхiдне прийняття як Цивiльного, такi Гос-
подарського, або Пiдприумницького, кодексiв. ,
Проти прийняття Господарського кодексу висунутий i такиу
<аргумент>. Перекладення на Господарський кодекс регулюваня)
пiдприумницькоє дiяльностi, пише Я. Шевченко, далеко не безнiБ-
винна акцiя - насправдi в тому чи iншому виглядi поновлюуться
<вертикаль> командно-адмiнiстративних вiдносин.
Що сказати з цього приводуi Вiдомо, що проекти кодифiкацiє
господарського законодавства, якi були розробленi за iснування ад-
мiнiстративно-командноє системи, вiдхиленi саме через те, що вони
мiстили спроби обмеження в законi централiзованого планового ке-
рiвництва народним господарством. Тодi це було <небезпечним> для
керiвництва. А в чому ж тепер вбачауться небезпечнiстьi У тому, що
<вертикальний> вплив на субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi буде
регламентований законодавствомi Не можна ж вважати, що коли не буде
такоє регламентацiє, то не буде i <вертикального> впливу. Ринкова еко-
номiка теж не вiльна вiд такого впливу. Про це свiдчить i наш, i зарубi-
жний досвiд останнiх рокiв. iнша рiч, що методи такого впливу повиннi
змiнитися. Це й мау бути визначено в Господарському кодексi поряд з
регламентацiую пiдприумництва як частини господарськоє дiяльностi.
Практика законотворення, що утвердилася останнiм часом,
засвiдчуу, що неможливо створити окремий закон, тим паче цiлу
галузь законодавства, яка вiдповiдала б вимогам часу, без грунтов-
ноє науковоє розробки концепцiє цього законодавства. Законодав-
ство взагалi, i господарське зокрема, мау формуватися на пiдставi
ретельно виважених та апробованих у свiтовiй практицi наукових
висновкiв, а не згiдно з уявленнями i прагненнями окремих осiб.
Отож чи у законодавство джерелом права, якщо воно само -
наслiдок зусиль людей з певною правосвiдомiстю, а правосвiдо-
мiсть, у свою чергу, - дозаконодавче явище, як це визнауться ба-
гатьма вченимиi За висловом В. С. Нерсесянца, закон - це офi-
цiйно (законодавче) визнана i належним чином зафiксована (у ви-
глядi конкретного акта) форма свiдомостi.
То що ж у джерелом чогоi Панiвна до цього часу думка про
те, що законодавство у джерелом права, заснована на так званому
<нормативному> визначеннi права, яке фактично ототожнюу пра-
во з законодавством, потребуу значних корективiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117