На пiдтвердження цього суд послався на висновок ате-
стацiйноє комiсiє, а також зазначив, що твердження позивача
про упереджене ставлення до нього адмiнiстрацiє не доведено.
З цим погодились судова колегiя i президiя обласного суду.
Проте такi висновки зробленi без достатньо повного i все-
бiчного зясування справжнiх обставин справи.
Згiдно з розясненнями, даними в п. 21 постанови № 9
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 6 листопада 1992 р.
"Про практику розгляду судами трудових спорiв", висновки
атестацiйноє комiсiє щодо квалiфiкацiє працiвника пiдлягають
оцiнцi у сукупностi з iншими доказами у справi.
Як вбачауться з матерiалiв справи, допитанi судом свiдки
Б., Д., Ш. показували, що позивач 29 рокiв працював на цiй
посадi i належним чином виконував своє обовязки, давав пра-
вильнi вiдповiдi на запитання членiв атестацiйноє комiсiє. Однак
всупереч вимогам ст. 62 ЦПК Украєни суд не дав оцiнки єх
показанням.
Не перевiренi з достатньою повнотою i доводи позивача про
те, що вiдповiдач звiльнив його через упереджене ставлення.
При спростуваннi цих пояснень суд не навiв доказiв.
За таких обставин рiшення суду не можна визнати об-
грунтованим.
Судова колегiя i президiя обласного суду не звернули на
це увагу i рiшення залишили без змiни.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК, судова колегiя Верхов-
ного Суду скасувала постановленi рiшення, а справу надiслала
на новий розгляд.
Розiрвання трудового договору за п. 2 ст. 40 Кодексу законiв
про працю Украєни може бути визнано законним у тому разi,
коли суд встановить, що працiвника, який не вiдповiдау зай-
манiй посадi чи виконуванiй роботi за станом здоровя, немож-
ливо, за його згодою, перевести на iншу роботу
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 23 листопада 1994 р.
(витяг)
У травнi 1994 р. А. предявив позов до станцiє iм. Т.Г.Шев-
ченка Одеськоє залiзницi про поновлення на роботi i стягнення
заробiтноє плати за час вимушеного прогуду.


2 Бюл. законодавства, № 295 - 33 -
Позивач зазначав, що вiн працював у вiдповiдача з 1990 р.
на рiзних посадах, а останнiм часом - регулювальником швид-
костi руху вагонiв. Наказом вiд 14 квiтня 1994 р. його звiль-
нено на пiдставi п. 2 ст. 40 КЗпП у звязку з невiдповiднiстю
займанiй посадi за станом здоровя, який перешкоджау продов-
женню даноє роботи.
Вважаючи звiльнення неправильним, позивач просив суд
його позов задовольнити.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колетiє Черкаського обласного суду вiд З
жовтня 1994 р. в позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi А. просить скасувати це рiшення, по-
силаючись на те, що суд недостатньо повно зясував справжнi
обставини справи, дав неправильну оцiнку зiбраним доказам i
через це постановив необгрунтоване рiшення.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Згiдно зi ст. 40 КЗпП звiльнення з роботи з пiдстав, за-
значених у п. 2 цiує статтi, допускауться, якщо неможливо
перевести працiвника, за його згодою, на iншу роботу.
Як вбачауться з матерiалiв справи, позивач працював у
Вiдповiдача регулювальником швидкостi руху вагонiв.
На обгрунтування своєх вимог А. посилався на те, що З
Лютого 1994 р. вiн дiстав травму, в звязку з чим медичнi
органи визнали, що за станом здоровя йому не можна працю-
вати бiля механiзмiв, що рухаються, i на висотi, а вiдповiдач
звiльнив його з роботи, не запропонувавши переведення на
iншу роботу, хоч така можливiсть була.
Пiсля скасування першого рiшення районного суду облас-
ний суд намагався перевiрити цi обставини, однак з належною
повнотою цього питання не зясував. Вiн обмежився лише до-
вiдкою станцiє про наявнiсть вакантних посад i в своуму рi-
шеннi послався на те, що позивач за станом здоровя не мiг
бути переведеним на цi посади.
Разом з тим суд не витребував штатного розкладу, не пе-
ревiрив, якi саме посади були вакантнi i чи можна було пере-
вести на них позивача, хоч на станцiє працюу значна кiлькiсть
працiвникiв i позивач твердить, що вiн може працювати слю-
сарем, маляром, виконувати iншi роботи, не повязанi з рухом
механiзмiв i висотою, однак вони не були йому запропонованi.
Оскiльки на порушення вимог статей 15, ЗО ЦПК Украєни
цi питання з достатньою повнотою не зясованi, рiшення суду
не можна визнати обгрунтованим.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду рiшення скасувала, а справу надiслала на новий
розгляд.
3 пiдстав невiдповiдностi працiвника займанiй посадi або ви-
конуванiй роботi за станом здоровя чи недостатньою квалi-
фiкацiую трудовий договiр з ним може бути розiрвано за п. 2
ст. 40 Кодексу законiв про працю Украєни лише в тому разi,
коли немау можливостi перевести працiвника, за його згодою,
на iншу роботу або якщо вiн вiдмовляуться вiд переведення
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 28 липня 1993 р.
(витяг)-
У жовтнi 1992 р.Т. предявив позов до черкаського вироб-
ничого обуднання "Азот" про поновлення на роботi i стягнення
заробiтноє плати за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав,
що вiн працював у вiдповiдача слюсарем по ремонту апаратур-
ного устаткування i з 13 жовтня 1992 р. незаконно звiльнений
за п. 2 ст. 40 КЗпП.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Черкаського обласного суду вiд
4 червня 1992 р. позов задоволене.
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просить скасувати це рi-
шенняi в позовi вiдмовити, посилаючись на те, що суд дав
неналежну оцiнку доказам i у звязку з цим дiйшов помилко-
вого висновку про те, що адмiнiстрацiя обуднання не вжила
необхiдних заходiв до переведення позивача на iншу роботу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126