40 КЗпП, хоч вийшов на роботу. Вважаючи
звiльнення незаконним, Г. просив задовольнити його позов.
Як третю особу до участi у справi судом притягнено гене-
рального директора обуднання Б.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Черкаського обласного суду вiд 5
червня 1992 р. позов задоволене. На вiдшкодування шкоди,
заподiяноє обуднанню оплатою вимушеного прогулу Г., на ко-
ристь обуднання з Б. стягнуто 3016 крб.
У касацiйних скаргах вiдповiдач i третя особа просять ска-
сувати рiшення, посилаючись на постановления його з пору-
шенням закону.
- 42 -.


Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйнi скарги не пiдлягають задоволенню з таких пiдстав.
Постановляючи рiшення про поновлення Г. на роботi, суд
виходив з того, що виробничоє необхiдностi у звiльненнi пози-
вача не було, трудовий договiр з ним було припинено, коли
вiн прийшов до вiдповiдача для продовження виконання своєх
функцiй за трудовим договором пiсля закiнчення лiкування.
. З матерiалiв справи вбачауться, що у перiод хвороби Г. його
обовязки виконував С., прийнятий на роботу на час його вiд-
сутностi. Пiсля завершення лiкування Г. 15 сiчня 1992 р. прий-
шов до обуднання i повiдомив, що приступау до роботи. Однак
вiдповiдач у той же день видав наказ про його звiльнення за
п. 5 ст. 40 КЗпП.
Доводи касацiйних скарг про те, що вирiшення питання
щодо припинення трудового договору з цих пiдстав у виключ-
ним правом адмiнiстрацiє, не грунтуються на законi. За змiстом
п. 5 ст. 40 КЗпП вирiшальне значення для припинення тру-
дового договору з розглядуваних пiдстав мау iснування потреби
у замiнi вiдсутнього працiвника. Якщо вiдсутнiсть припиня-
уться (працiвник вийшов на роботу), вiдпадають .i пiдстави для
припинення трудового договору за п. 5 ст. 40 КЗпП.
Оскiльки рiшення судовоє колегiє обласного суду грунту-
. уться на матерiалах справи i вiдповiдау закону, судова колегiя
Верховного Суду залишила його без змiни.
Вiдповiдно до п. 7 ст. 40 Кодексу законiв про працю Украєни
трудовий договiр з працiвником може бути розiрваний у разi
появи його на роботi в нетверезому станi або в станi нарко-
тичного чи токсичного спянiння, який може бути пiдтверд-
жений не тiльки медичним висновком, а й iншими доказами
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 27 жовтня 1993 р.
(витяг)
У жовтнi 1991 р. Ф. предявив позов до вiйськовоє частини
про поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати за час
вимушеного прогулу, зазначивши, що вiдповiдач незаконно
звiльнив його з посади радiооператора за п. 7 ст. 40 КЗпП у
звязку з появою на роботi 20 вересня 1991 р. у нетверезому
станi, хоч вiн у такому станi не перебував. На думку Ф., його
звiльнено через упереджене ставлення до нього командування.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Кримського обласного суду вiд 24
червня 1993 р. в позовi вiдмовлено.
- 43


У касацiйнiй скарзi позивач просить рiшення скасувати, а
справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що суд
дав неправильну оцiнку зiбраним доказам, в тому числi пока-
занням свiдкiв, якi пiдтверджували його доводи.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п. 7 ст. 40 КЗпП адмiнiстрацiя мау право
розiрвати трудовий договiр з працiвником у разi появи його на
роботi у нетверезому станi.
Судом встановлено, що 20 вересня 1991 р. Ф. прийшов на
роботу в нетверезому станi i в звязку з цим командиром вiй-
ськовоє частини був вiдсторонений вiд неє. Факт появи Ф. на
роботi у нетверезому станi, пiдтверджууться актом вiд 20 вересня
1991 р., показаннями свiдкiв К., Пi., Н., Б. та Щ., якi пiд- -
писали цей акт i показали у судовому засiданнi, що в ньому
зафiксовано справжнiй стан Ф. (запах алкоголю, нечленороз-
дiльна мова, нетвереза хода), рапортами цих осiб, показаннями
командира вiйськовоє частини М. i безпосереднього начальника
Ф. капiтана судна Б.Д., рапортом останнього, записом у вах-
товому журналi. У ньому зазначено, що 20 вересня 1993 р. о
9-й год. 45 хв. ф. прийшов на роботу у нетверезому станi" i
був вiдсторонений вiд виконання своєх обовязкiв капiтаном
судна за вказiвкою вищестоящого командира пiсля того, коли
той, зайшовши до радiорубки, пересвiдчився в тому, що позивач
перебував у нетверезому станi.
Свiдок Б.В. - черговий лiкар госпiталю показав, що коли
приблизно об 11-й - 12-й год. 20 вересня 1991 р. до нього
прийшов ф. з проханням оглянути його на предмет алкоголь-
ного спянiння, вiд нього виходив запах алкоголю. Лiкар не
став проводити огляду без документа про особу i направлення
командира. Вдруге в той же день, вже з документом, що пiд-
тверджуу особу, Ф. звернувся до лiкаря десь близько 18-є год.
Б.В. дав висновок, в якому зазначив, що встановлено факт
вживання ф. алкоголю, однак ознак спянiння у нього не
виявлено. .
Посилання Ф. на те, що допитанi свiдки у зацiкавленими
особами, не пiдтверджуються матерiалами справи. Так, капiтан
судна Б.Д. був призначений на цю посаду лише за девять днiв
до випадку, що стався.
Суд дав вiдповiдну оцiнку показанням свiдкiв з боку
позивача.
Вiдповiдно до розяснень, даних Пленумом Верховного Суду
Украєни у п. 25 постанови № 9 вiд 6 листопада 1992 р. "Про
практику розгляду судами трудових спорiв", нетверезий стан
працiвника або наркотичне чи токсичне спянiння можуть бути
пiдтвердженi як медичним висновком, так й iншими видами
доказiв (ст. 27 ЦПК Украєни), яким суд мау дати вiдповiдну
оцiнку.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
залишила, рiшення без змiни.
- 44 -


Вiдповiдно до ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126