ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 


Народний суд також недостатньо перевiрив обгрунтованiсть
вимог заявника по сутi. Зокрема, не було встановлено, чи не
провадилась реустрацiя народження заявника у 1911 р.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК, судова колегiя протест
заступника Голови Верховного Суду задовольнила. Рiшення
народного суду Ясинуватського району та постанову президiє
Донецького обласного суду скасувала, а справу направила на-
родному суду на новий розгляд в iншому складi суддiв.
Встановлення факту належностi правовстановлюючих докумен-
тiв провадиться судовим порядком лише при неможливостi
встановити його iншим шляхом
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 10 лютого 1964 р.
Судова колегiя Верховного Суду УРСР, розглянувши в су-
довому засiданнi протест заступника Прокурора УРСР на ух-
валу народного суду м. Бердичева Житомирськоє областi вiд 29
липня 1963 р. та постанову президiє Житомирського обласного
суду вiд 16 вересня 1963 р. в справi за заявою Ф. про вста-
новлення факту неналежностi єй трудовоє книжки, встановила.
У-липнi 1963 р. Ф. звернулась до суду з заявою, в якiй
просила, встановити, що трудова книжка, видана 29 липня
1954 р. Авдорманською МТС Чимишлийського району Молдав-
ськоє РСР, в якiй вона по батьковi названа Саввiвною, а не
Савелiєвною, належить єй.
Ухвалою народного суду м. Бердичева вiд 29 липня 1963 р.
єє вимога задоволена. Постановою президiє Житомирського об-
ласного суду вiд 16 вересня 1963 р. протест прокурора Жито-
мирськоє областi залишено без задоволення.
У протестi заступника Прокурора УРСР ставилося, питання
про скасування вказаних судових рiшень та про закриття про-
вадження в справi.
Протест пiдлягав задоволенню з таких пiдстав. Народний
суд виходив з того, що Ф. дiйсно працювала в Авдорманськiй
МТС, а в трудовiй книжцi помилково зазначено єє по батьковi
замiсть "Савелiєвна- Саввiвна". Залишаючи без задоволення
протест прокурора областi, президiя обласного суду у постановi
послалася на неможливiсть внести вiдповiднi змiни до трудовоє
книжки заявницi, оскiльки Авдорманська МТС реорганiзована. -
Зазначенi мотиви не можна визнати обгрунтованими. Згiдно
з чинним законодавством встановлення факту належностi пра- ;
вовстановлюючих документiв тiй чи iншiй особi провадиться
судовим порядком лише при неможливостi його встановлення
iншим шляхом.
З повiдомлення ж Центрального державного архiву Молдав-
ськоє РСР та Комратського вiддiлення "Молдсiльгосптехнiки"
видно, що архiви Авдорманськоє МТС, де працювала заявниця
в 1953-1958 р. i де єй було видано трудову книжку, повнiстю
збереглися. " -
- Крiм того, з повiдомлення Комратського вiддiлення "Молд-
сiльгосптехнiки" вiд 12 грудня 1963 р. видно, що наказом вiд
9 листопада 1953 р. на посаду рахiвника МТС дiйсно була
прийнята Ф. (Марiя Савелiєвна), звiльнена з роботи 15 сiчня
1958 р. за скороченням штатiв.


За наведених обставин суд безпiдставно прийняв до свого
провадження заяву Ф. про встановлення факту належностi єй
трудовоє книжки, оскiльки питання про й" належнiсть вона мог-
ла встановити позасудовим порядком.
На пiдставi наведеного та керуючись статтями 336 i 337
ЦПК, судова колегiя Верховного Суду протест заступника
Прокурора УРСР задовольнила, ухвалу народного суду м. Бер-
дичева вiд 29 липня 1963 р. i постанову президiє Житомирсь-
кого обласного суду вiд 16 вересня 1963 р. скасувала i справу
провадженням закрила.
Такими, що перебувають на утриманнi спадкодавця, слiд вва-
жати непрацездатних -осiб, якi перебували на повному його
утриманнi або одержували вiд нього допомогу, котра була для
них основним i постiйним джерелом iснування
Ухвалi судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 16 липня 1975 р.
(витяг)
А. звернулася в суд з заявою про встановлення факту пе-
ребування М., 1965 р. народження, на утриманнi Г. Своє вимоги
заявниця мотивувала тим, що єє дочка М. з своєм чоловiком
усиновили хлопчика. Незабаром за станом здоровя вони не
змогли його виховувати i передали єй та Г., з яким вона пе-
ребувала з 1946 р. у фактичних шлюбних вiдносинах. У 1973 р.
Г. помер. Посилаючись на те, що дитина тривалий час пере-
бувала. на утриманнi Г., заявниця просила суд встановити цей
факт для оформлення спадщини.
Рiшенням народного суду Волноваського району Донецькоє
областi вiд 1 жовтня 1973 р. вимоги А. задоволене. Постановою
президiє Донецького обласного суду вiд 27 грудня 1973 р. це
рiшення скасоване.
При новому розглядi справи в народному судi, касацiйнiй
та нагляднiй iнстанцiях питання про встановлення факту пе-
ребування на утриманнi також не знайшло позитивного ви-
рiшення. При цьому суди виходили з того, що М. не був на
повному утриманнi Г., бо виховували i утримували його як Г.,
так i А. Проте такий висновок не можна визнати обгрун-
тованим.
З матерiалiв справи видно, що з 1966 р. М. постiйно про-
живав у А. та Г. Суд мав-данi про те, що саме вони, а не
батьки водили дитину в дитячий садоку вносили плату за єє
утримання. Дiльничний лiкар вiдвiдував дитину за адресою, де
постiйно проживала сiмя заявницi. За цiую ж адресою хлоп-
- 287 -
чика було оформлено до школи. Та обставина, що заяви про
оформлення М. у дитячiустанови подавалися вiд iменi його
батькiв (усиновителiв), на що посилауться суд у рiшеннi, сама
по собi не може бути пiдставою для вiдмови в задоволеннi
вимог А.
У судових рiшеннях у посилання (як на пiдставу для вiд-
мови в позовi) на заяву подружжя М., якi, ставлячи питання
про полiпшення житлових умов, у числi члена своує сiмє на-
зивали i сина. Але саме в звязку з проживанням дитини в
Сiмє Г., житловi органи вiдмовили у наданнi єм квартири.
З наявних у справi документiв видно, що до 1967-1968 рр.
А. i Г. працювали i одержували заробiтну плату вiдповiдно 79
i 176 крб., а згодом пенсiю 54 i 97 крб.
У звязку з тим, що дитина постiйно проживала в сiмє А.
i Г., суду слiд було встановити, чиє кошти (А, чи Г.) були
основним i постiйним джерелом до єє iснування, i залежно вiд
цього вирiшити питання, на чиуму утриманнi перебував М. У
справi у також довiдка виконкому Докучаєвськоє мiськоє Ради
про те, що М. перебував на повному утриманнi Г. до дня його
смертi. У звязку з неповним дослiдженням справи рiшення не
можуть залишатися в силi.
Тому судова колегiя Верховного Суду УРСР протест за-
ступника Голови Верховного Суду задовольнила, всi рiшення
у справi скасувала, а справу направила до народного суду на
новий розгляд в iншому складi суддiв.
Рiшення про встановлення факту визнання батькiвства мау об-
грунтовуватися всебiчно перевiреними даними, що стверджу-
ють чи спростовують заявленi вимоги, i мiстити в резолютивнiй
частинi данi, необхiднi для реустрацiє батькiвства (прiзвище,
iмя, по батьковi батька, число, мiсяць, рiк i мiсце його народ-
ження, нацiональнiсть, мiсце постiйного проживання)
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах
Верховного Суду УРСР
(витяг)
Б.М. та 0.0. предявили позов до Б.С. про встановлення
факту визнання батькiвства, родинних стосункiв i подiл спад-
кового майна. При цьому Б.М. посилався на те, що О.Л. за
життя визнавав його своєм сином i матерiально утримував, а
0.0. - на те, що вона у матiрю О.Л., але нi свiдоцтва про
його народження, нi актового запису про це не збереглося.
- 288 -
Вказуючи, що пiсля смертi О.Л. вiдкрилася спадщина, а вони
позбавленi можливостi оформити своє права на неє, позивачi
просили встановити зазначенi факти та визнати за ними право
на спадкове майно.
Справа судами розглядалася неодноразово. Останнiм рiшен-
ням судовоє колегiє Вiнницького обласного суду позови задо-
волене частково.
Встановлено, що О.Л. у сином 0.0. i вiн визнавав себе
батьком Б.М., грошовий вклад в порядку спадкування подi-
лений мiж 0.0. та Б.М., а в позовi про подiл будинку та
вартостi мотоцикла вiдмовлено.
Задовольняючи позови про встановлення фактiв родинних
стосункiв i визнання батькiвства, суд виходив з доведеностi
цього позивачами i вважав, що спадщина вiдкрилася лише на
вклад в ощаднiй касi, на який вони як спадкоумцi мають рiвне
право. Визнано також, що оскiльки господарство О.Л. вiдно-
ситься до колгоспного двору, членом якого у й Б.С., то у звязку
зi смертю О.Л., який не був останнiм членом двору, спадщина
на iнше спiрне майно не вiдкрилася i тому позивачi права на
нього не мають.
У касацiйних скаргах 0.0. та Б.М. просили це рiшення
скасувати i направити справу на новий розгляд, вважаючи, що
судом не встановлено достатнiх "доказiв про те, що Б.С. була
членом колгоспного двору О.Л. та брала участь у придбаннi
будинку i мотоцикла.
Судова колегiя Верховного Суду УРСР, розглянувши справу
в касацiйному порядку, рiшення залишила без змiни з таких
пiдстав.
Висновок суду про те, що О.Л. у рiдним сином 0.0. ствер-
джууться виписками з погосподарських книг за 1953-1960 рр.
по Чемериськiй сiльськiй Радi, де 0.0. записана матiрю О.Л.,
-а також показаннями допитаних судом свiдкiв. Обгрунтованим
у й висновок суду про те, що О.Л. за життя визнавав Б.М.
своєм сином. Цей висновок стверджууться випискою з погоспо-
дарських книг за 1960-1967 рр. по Чемериськiй сiльськiй
Радi, в яких О.Л. записаний батьком Б.М., у довiдцi Барського
районного вiйськового комiсарiату також зазначено, що в облi-
ковiй картцi вiйськовозобовязаного О.Л. у запис про сина. О.Л.
з 1957 по 1968 р. перебував з матiрю Б.М. у фактичному
шлюбi, вони спiльно вели господарство колгоспного двору i
виховували сина. Те, що О.Л. визнавав себе батьком Б.М. i
утримував його, ствердили i свiдки-односельчани.
Судом правильно вирiшенi позовнi вимоги 0.0. та Б.М. про
подiл спадкового майна. Встановлено, що в 1978 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75

загрузка...

ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ    

Рубрики

Рубрики