Висловлене дитиною бажання не е обовязковим
для суду, якщо вiн визнау, що залишення дядини при тому з
батькiв, на якого вона вказуу, не вiдповiдау єє iнтересам. Проте
в данiй справi суд не навi> у рiшеннi мотивiв, з яких/вiн не
погодився з бажанням дiвчинки, яка досягла такого вiку, за-
лишитися з батьком. Крiм того, згiдно зi ст. 69 Кодексу про
шлюб та сiмю УРСР при розглядi у судi спорiв про дiтей
наявнiсть .письмового висновку органiв опiки i,пiклування про
те, з ким iз сторiн повинна бути дитина, а також участь пред-
ставника органiв опiки i пiклування та прокурора в судовому
засiданнi уобовязковими.
Вiдповiдно до ет. 129 Кодексу про шлюб та сiмю УРСР
органами опiки i пiклування у виконавчi комiтети районних
(мiських), сiльських або селищних Рад народних депутатiв.
Безпосередну ведення справ по опiцi 1 пiклуванню щодо осiб,
якi не досягай вiсiмнадцяти рокiв, покладауться у виконкомах
- 144 -
районних (мiських) Рад народних депутатi> в>i>,яiддiли на-
родноє освiти, а в сiльськiй мiсцевостi i селишйiй - на вико-
навчi комiтети сiльських i селищних Рад народних депутатiв.
У данiй справi судовi належало зажадати вiд виконкому
iльпiнськоє сiльськоє Ради народних депутатiв висновок про те,
з ким з батькiв залишити дiтей на виховання. Однак у справi
т лише акт обстеження матерiально-побутових умов сторiн,
складений iнспектором-методистом, районного вiддiлу народноє
освiти. З матерiалiв справи не видно, чи доручали органи опiки:
iнспектору-методисту проводити таке обстеження та чи згоднi
вони з його висновком про залишення дiтей на виховання
матерi.
За вказаних обставин постановленi в справi судовi рiшення.
в частинi, що стосууться дiтей, не можуть залишатися чинними.
Керуючись статтями 336 337, судова колегiя ухвалила: про-
тест заступника Голови Верховного Суду на рiшення народного
суду Здолбунiвського району Рiвненськоє областi та ухвалу су-
довоє колегiє Рiвненського обласного суду щодо передачi дiтей
та стягнення алiментiв скасувати, а справу направити в народ-
ний суд на новий розгляд в iншому складi суддiв.
Згiдно зi ст. 28 Кодексупро шлюб та сiмю УРСР суд може
вiдступити вiд засад рiвностi часток подружжя, враховуючи
iнтереси неповнолiтнiх дiтей або iнтереси одного з подружжя,
що заслуговують наувагу
Ухвала судова колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 26 листопада 1975 р.
(витяг) л
У червнi 1974 р. К.-предявила позов до О. про пояЯi
будинку. Позивачка зазначала, що з 1955 р. вона перебузиЦУ
в зареустрованому шлюбi з вiдповiдачем. У перiод спиавЙ "
подружнього життя вони побудували в Бородянпi будинок
1973 р. єх шлюб, розiрвано. Добровiльно подiлити зазначеє
будицок вони не можуть, тому позивачка просить при ""
єй будь-яку його половину.
Справа неодноразово розглядалася судами. Останай>1
ням народного суду Киуво-Святощинського раДоау "
областi вiд 28 квiтня 1975 р. позов задоволене. За
визнано право власностi на половину домоволодiи
рiшенням К. зобовязано зробити окремий вихiд i> 1
єй кiмнати, а О. - до 2 серпня 1975 р. збзздяєаiг
Ухвалою судовоє колегiє Києвського обдвсвой
червня 1975 р. це рiшення залишено без з><((Й,i|
145
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
виться питания про скасування вказаних судових рiшень i на-
правлення справи на новий розгляд.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав. Постанов-
люючи рiшення про подiл спiрного будинку мiх сторонами у
рiвних частках, народний суд виходив з того, що його побудо-
вано в перiод спiльного подружнього життя, тому вiн у єх
спiльною сумiсною власнiстю. Вiдiйти вiд принципу рiвностi
часток суд не визнав за можливе, оскiльки вважав, що жилоє
площi у сiмє вiдповiдача, з яким проживау неповнолiтнiй син
i непрацездатна з дитинства дочка, достатньо.
Судова колегiя обласного суду, залишаючи рiшення народ-
ного суду без змiн, наведенi доводи вважала обгрунтованими.
Проте з цим повнiстю погодитися не можна. "
, Як вбачауться з матерiалiв справи, спiрний будинок дiйсно
побудований в перiод подружнього життя на спiльнi кошти i
спiльною працею. Тому висновок суду про те, що вiн у єх
спiльною сумiсною власнiстюi кожен з них мау право во-
лодiння, користування i розпоряджання цим майном, слiд виз-
нати таким, що вiдповiдау вимогам ст. 22 Кодексу про шлюб
та сiмю УРСР. Проте дана нормапередбачау, зокрема, що в
окремих випадках суд при подiлi майна, яке у спiльною су-
мiсною власнiстю :прдружжя, може вiдступити вiд засад рiвностi
, часток подружжя, враховуючи iнтереси неповнолiтнiх дiтей або
iнтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Судом встановлено, що сiмя сторiн розпалася > 1973 р. i
позивачка у спiрному будинку не проживау. Вона одружилася
.вдруге i поселилася у двокiмнатнiй квартирi, наймачем якоє у
єє новий чоловiк. У спiрному ж будинку проживау сiмя й ко-
лишнього чоловiка - вiдповiдача в справi. .3 ним проживають
дiти вiд шлюбу сторiн: неповнолiтнiй син i дочка - iнвалiд з
дитинства. Займають вони двi кiмнати i кухню, причому пози-
вачка не заперечувала, щоб дочка займала окрему кiмнату, в
якiй мау потребу.-Двi iншi кiмнати -вiльнi.
За таких конкретних обставин, коли позивачка, забезпечена
житлом у Киувi, а з батьком проживають єх двоу дiтей, один
з яких неповнолiтнiй, а другий iнвалiд, висновок суду про те,
що немау необхiдностi вiдходити вiд рiвностi часток подружжя
у спiльнiй сумiснiй власностi не можна визнати достатньо пе-
реконливим.
До того ж суд позбавив вiдповiдача, кухнi, залишивши йому
двi кiмнати, а позивачцi до двох кiмнат присудив ще й кухню.
Висновок суду, що О. зобовязаний для своує сiмє спорудити
кухню у присудженiй йому частинi веранди, взагалi необгрун-
тований.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126