ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 


М.М. звернувся до суду з зустрiчним позовом до 3., К.>
М.Н., П. про виключення iз спадковоє маси та визнання права
власностi на гарах вартiстю 7803 крб., посилаючись ва те, що
вiн не у власнiстю баби, а належить особисто йому. У 1986 р.,
коли зносили будинок, який належав його матерi i знаходився
в м. Вiнницi по вул. 40-рiччя Перемоги, 36, вiн з дозволу баби
перевiз свiй гараж в с. Зарванцi i встановив його на подвiрє й
будинку. Цим гаражем користувався тiльки вiн, а тому вважау,,
що гарах не входить до спадковоє маси. М.М. просив виключитиi
гарах iз спадкового майна, визнавши за ним право власностi |є
на цю будiвлю.., . , , . - . /i.
Справа розглядалась судами неодноразово. Останнiм рiшеа- р_
ням Вiнницького обласного суду вiд 27 грудня 1993 р. в за;; Й
доведеннi позову 3. i К. про визнання заповiту недiйсним та "
визнання права власностi на жилий будинок вiдмовлено. Позов"
М.Н. задоволене частково. Визнано право власностi за попе-,
реднiм заповiтом вiд 28 сiчня 1978 р. на 1/2 частину
будинку за М.М. та за К.
У касацiйнiй скарзi 3., К. та П. просили змiнити ]
обласного суду i визнати право власностi за П. на 1/3
будинку, а за К. i 3. - по 1/6 частиш цього ж буд
кожним та провести подiл будинку за запропонованим i
тизою 4 варiантом зi стягненням вiдповiдноє компенсацiє >|
Окрiм того, заявники зазначали, що суд иедостатяьо з
питання щодо скасування заповiту вiд 14 березня ii "
користь 3. та К. за заявою М-к вiд 12 квiтня 1989.
Судова колегiя в цивiльних справах Верховного
раєни визвала, що касацiйна скарга пiддягау часi
воленню, а рiшення обласного суду - скасуванв
обсязi з таких пiдстав. й(
Вiдмовляючи в задоволеннi позову 3., К.
вольняючи частково позов М.Н., суд виходхв я
вiд .12 квiтня 1989 р. М-к виявила вошо;
на пiдставi цiує заяви секретар сiльради зробила вiдмiтку на
заповiтi вiд 14 березня 1988 р. про його скасування. У пiй же
заявi М-к зазначала, що залишау в силi заповiт вiд 17 грудня
1970 р. Оскiльки X останнiй був скасований заповiтом вiд 28
сiчня 1978 р. на користь одних i тих же осiб, то пiсля скасу-
вання заявою вiд 12 квiтня 1989 р. заповiту вiд 14 березня
1988 р.-законноє сили набрав попереднiй заповiт вiд 28 сiчня
1978 р., що фактично, на думку суду, не суперечить волеви-
явленню М-к.
Проте погодитися з цим не можна. Вiдповiдно до правил
ст. 544 Цивiльного кодексу заповiдач у будь-який час може
скасувати складений ним заповiт, обравши для цього один iз
способiв, зокрема, посвiдчити новий заповiт або подати заяву
до вiдповiдного нотарiального органу про скасування ранiше
складеного заповiту.
Таким чином, закон передбачау безповоротне i безумовне
скасування заповiту. Якщо заповiт, складений- пiзнiше, скасо-
вуу попереднiй, цей попередиш заповiт не може бути понов-
лений Г за умови, що пiзнiше складений заповiт у свою чергу
був скасований поданою заявою. ,
Обласний суд не врахував ту обставину, що, скасовуючи
заповiт шляхом подання заяви, заповiдачка не була обмежена
у волевиявленнi щодо розпорядження належним єй майном на
випадок смертi i мала змогу втiлити свою волю у передбачену
законом нотарiальну форму. ,
Виходячи з наведеного, судова колегiя в цивiльних справах
Верховного Суду Украєни скасувала рiшення, а справу напра-
вила на новий розгляд. ,
Згiдно зi ст. 549 Цивiльного кодексу Украєни визнауться, що
. спадкоумець прийняв спадщину, якщо протягом шести мiсяцiв
з дня єє вiдкриття вiн фактично вступив в управлiння або
володiння спадковим майном чи подав заяву нотарiальному
органовi за мiсцем вiдкриття спадщини
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах- Верховного Суду
УРСРвiд 17 сiчня 1979 р.
(витяг}
У вереснi 1978 р. В.П. i А.Г. звернулися в суд з позовом
до А. Д.. i Т.П. про визнання права власностi в порядку спад-
кування на 2/3 частини будинку.
Позивачi зазначали, що цей будинок належав єх батькам.
Мати померла в груднi 1974 р., а батько-в березнi 1977 р.
Спадкоумцями у вони i вiдповiдачi, але останнi спадщини не
- 158 -
прийняли i пропустили строк на єє прийняття. В судовому за-
сiданнi вони змiнили позовнi вимоги i просили визнати єх право
на весь будинок.
Вiдповiдачi предявили зустрiчний позов, посилаючись на
те, що шестимiсячний строк на прийняття спадщини вони про-
пустили з поважних причин.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнiм рiшен-
ням судовоє колегiє в цивiльних справах Харкiвського обласного
суду вiд 1 грудня 1978 а. за В.П. визнано правi власностi на -
5/8 частив буяи>--1i-:" i Г.П.
вiдмовлена-111.11 \.:1-1М/Ц;;111 :.;:1.:;1;:-,:111.-::i1: 1.:- " . "
У .касацiйнiй скарзi ТД.гфИи: я||
-II групи, часто хворiу, а тощiу.iад змiг сжасiю оффгiат првд .
спадкоумства. . . \ " -;1 --/!.
Касацiйна скарга не пiдлягау задовапеийКiп|пi
Вiдповiдно до ст. 549 Цивiльного кодексу /УУiР
що спадкоумець прийняв спадщину, якщо протягом шеств мi-
сяцiв з дня єє вiдкриття вiн фактично вступив в управлiння чу
володiння спадковим майном або подав нотарiальному оргайу
заяву про прийняття спадщини. " _ ;. ;.
Задовольняючи частково позовнi вимоги В.П. i А.ii., суд
обгрунтовано виходив з того, що пiсля смертi в 1974 р. матерi
по 1/4 частинi будинку прийняли у спадщину В.П. та батько.
Пiсля смертi батька нiхто з сторiн в установлений законом
строк не пода> до нотарiального органу заяви про прийняття
спадщини. Разом з тим, суд встановив, що В.П. i А.П. протягом
цього строку вступили >-управлiння i володiння майном, тому
правильно визнав єх такими, що прийняли спадщину. Спадкова
маса становила 3/4-частини будинку i розподiлена мiж ними
порiвну. Такимчином, з "урахуванням того, що В.П. вже на-
лежала 1 /4 частина будинку, за ним було визнано право на
5/8, а за А.П. на 3/8 частин будинку. .
А.Г. пiсля смертi матерi спадщини не приймала, а пiсля
смертi батька навiть подала у вереснi 1977 р. в сiльраду заяву
про вiдмову вiд спадщини. За таких обставин суд правильно
вiдмовив єй у визнаннi права на спадщину.
Правильним у рiшення i щодовiдмови в позовi Г.П. Суу
встановив, що вiн в установлений законом строк нiяких дiя,
якi свiдчили б про прийняття ним спадщини, не вчиняв. ОЙН;;;!
говорюючи питання про .причини пропуску зазначеного стр-1""1"
суд не встановив єх поважностi, а тому й не продовжив сi]
на прийняття спадщини. Г.П. проживау -в тому ж мiстi, i i
його здоровя дозволяв своучасно вжити заходiв до.
спадщини.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау матер
ви,судова колегiя в цивiльних справах Верховного
ухвалила: рiшення судовоє колегiє Харкiвського обм
вiд 1 грудня 1978 р. залишити без змiн, а хйеаiЩЙ
без задоволення. ; : :i.::;Й;%
. " т:-1
На пiдставi ст. 55 Цивiльного кодексу Украєни заповiт може
бути визнано недiйсним як у разi недiуздатностi заповiдача на
час його складання, так i у випадках вiдсутностi пiдстав для
визнання громадянина недiуздатним, але наявностi даних про
те, що в момент складання заповiту вiн перебував у такому
станi, коли не мiг розумiти значення своєх дiй або керувати
ними ,
Постанова президiє Вiнницького обласного суду
вiд 28 сiчня 1994 р.
(витяг)
Рiшенням Жмеринського мiського суду вiд 16 лютого
1993 р., залишеним без змiн ухвалою судовоє колегiє в ци-
вiльних справах Вiнницького обласного суду вiд 23 березня
1993 р., В. вiдмовлено в позовi до Д. про визнання заповiту
недiйсним.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
порушено питання про скасування судових рiшень. Президiя
Вiнницького обласного суду визнала, що протест пiдлягау за-
доволенню з таких пiдстав.
Судом встановлено, що 28 липня 1987р. тiтка позивача
В.А. уклала заповiт, на пiдставi якого на випадок смертi за-
повiдала своуму племiннику В. будинок № 138 по вуя. Ше-
кiнськiй в м. Жмеринцi. У листопадi 1989 р. вона скасувала
названий заповiт i 6 лютого 1990 р. склала новий, за яким
заповiдала цей будинок Д.
Вiдмовляючи в позовi, суд виходив з того, що пiдстав для
визнання заповiту вiд б лютого 1990 р, недiйсним немау,
оскiльки посилання позивача на те, що в момент складання
заповiту ВА. перебувала в такому станi, коли не могла розумiти
значення своєх дiй та керувати ними, не знайшли свого пiд-
твердження в судовому засiданнi. Проте з такими висновками
погодитись не можна.
Пленум Верховного Суду Украєни у п. 10 постанови № З
вiд 28 квiтня 1978 р. "Про судову практику в справах про
визнання угод недiйсними" розяснив, що правилагст. 55 Ци-
вiльного кодексу поширюються на тi випадки, коли немау за-
конних пiдстав для визнання громадянина недiуздатним, однак
е данi пре те, що .в момент укладення угоди вiн перебував у
такому станi, коли не мiг розумiти значення своєх-дiй або
керувати ними (тимчасовий психiчний розлад, нервове потря-
сiння- та iн.) Для визначення наявностi такого стану на момент
укладення угоди суд призначау судово-психiатричну екс-
пертизу. .
Як видно з матерiалiв справи, судом призначалась судово-
психiатрична експертиза, яка в своуму висновку не змогла дати
вiдповiдi на поставленi судом запитання щодо психiчного стану
- 160-
ВА. на момент складання заповiту в лютому 1990 р., оскiльки
допитанi судом свiдки давали щодо цього суперечливi пока-
зання.
За, таких обставив при вирiшеннi даного спору суду слiд
було вихопити з iнших доказiв, що пiдтверджують чи спросто-
вують доводи позивача про психiчний стан спадкодавця в мо-
мент складання заповiту. -
Допитанi в судовому засiданнi як свiдки Л., П., Л-к, Л-кий
показали, цю :а> дек>>Евг-|Юк|< смертi ВА, захворiла на
душевну хворЙЖiЙвiЄi i"1 1
зумiла зваченад-хйВх!8


Всупереч вимогам статей (2, 363
одiнки цим доказам i ве навiв у рiй
за якими вiн єж .вiдхиляу. :;: ШЙЗЖR!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75

загрузка...

ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ    

Рубрики

Рубрики