Саме це порушення посадових обовязкiв, як встанов-
лено судом, i стало безпосередньою пiдставою для звiльнення
К. за п. З ст. 40 КЗпП.
Посилання у касацiйнiй скарзi на недодержання встанов-
леного ст. 149 КЗпП порядку притягнення до дисциплiнарноє
вiдповiдальностi не вiдповiдають матерiалам справи. Цi обста-
вини судом перевiрялись. Як було встановлено, позивач вiд-
мовився вiд дачi пояснень з приводу допущених ним порушень,
про що складено та пiдписано очевидцями вiдповiднi акти. Осо-
би, якiсклали цi акти, допитанi в судовому засiданнi i Пiд-
твердили викладенi в них обставини.
Безпiдставними у також посилання у касацiйнiй скарзi на
те, що мiсцевком розглянув подання начальника станцiє без
.участi позивача. Допитанi в судовому засiданнi свiдки пiд-
твердили, що вони особисто запрошували К. на засiдання мiс-
цевкому, проте вiн вiдмовився вiд участi в ньому. З цього
приводу також було складено акт.
Як вбачауться з протоколу засiдання, мiсцевком дав згоду
на звiльнення позивача за систематичне порушення трудовоє
дисциплiни.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду касацiйну скаргу К. залишила без задоволення,
а рiшення обласного суду без змiни.
Визначення працiвниковi мiсця роботи в iншому структурному
пiдроздiлi з iстотною змiною умов працi не у перемiщенням, i
вiдмова вiд виконання цiує роботи не може бути пiдставою для
звiльнення працiвника за п. 4 ст. 40 Кодексу законiв про працю
Украєни
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 17 сiчня 1990 р.
(витяг)
Н. предявила позов до Сарненського райпобуткомбiнату
про поновлення й на роботi та стягнення заробiтноє плати за
час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що вона пра-
цювала швачкою-мотористкою в цеху масового шиття, а потiм
наказом (без єє згоди) була направлена на таку ж роботу до
цеху по виготовленню та ремонту меблiв. Оскiльки умови працi
на новому робочому Мiсцi вiдрiзнялися вiд тих, в яких пози-
вачка працювала ранiше, i за станом здоровя виконувати нову
роботу вона не мау можливостi, Н. вiд переведення вiдмовилась
i була звiльнена за прогул;
- 38 -


Вважаючи незаконним як направлення на роботу до iншого
.цеху, так i звiльнення за п. 4 ст. 40 КЗпП, позивачка просила
задовольнити єє вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Рiвненського обласного суду позов
задоволене. У касацiйнiй скарзi вiдповiдач, вважаючи висновки
суду такими, що не вiдповiдають фактичним обставинам спору,
просив скасувати рiшення i передати справу на новий розгляд.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни касацiйну скаргу
залишила без задоволення i вказала на таке.
Задовольняючи позовнi вимоги, суд виходив з того, що,
видавши наказ про направлення позивачки з цеху масового
шиття на таку ж посаду до цеху по виготовленню та ремонту
меблiв, адмiнiстрацiя не врахувала, що при цьому iстотно змi-
нювались умови єє -працi. Таке переведення у незаконним, а
вiдмова вiд виконання наказу - правомiрною.
Цi висновки вiдповiдають зiбраним у справi доказам та ви-
могам закону. Вiдповiдно до ст. 32 КЗпП не вважауться пере-
веденням на iншу роботу перемiщення працiвника на тому. ж
пiдприумствi, в установi, органiзацiє на iнше робоче мiсце, в
iнший структурний пiдроздiл на територiє пiдприумства, уста-
нови, органiзацiє, в межах тiує ж мiсцевостi, доручення роботи
на iншому механiзмi, агрегатi в межах спецiальностi, квалi-
фiкацiє або посади, обумовлене трудовим договором.
Перемiщення працiвника недопустиме, якщо воно протипо-
казане йому за станом здоровя. У такому разi, коли в звязку
зi змiнами в органiзацiє виробництва i працi вiдбулася iстотна
змiна умов працi - системи i розмiру єє оплати, режиму роботи,
встановлення або скасування неповного робочого часу, сумi-
щення професiй, змiна розрядiв i найменування посад тощо,
працiвник мау бути повiдомлений про проведенi змiни не пiз-
нiше нiж за два мiсяцi. Трудовий договiр з працiвником, який
вiдмовився вiд роботи в нових умовах, припиняуться за п. 6
ст. 36 КЗпП.
Поясненнями сторiн, матерiалами профспiлкового комiтету,
довiдками та iншими доказами, Дослiдженими судом, встанов-
лено, що розмiр заробiтноє плати у цеху по виготовленню та
ремонту меблiв- зменшувався, а обсяг робiт набагато зростав.
До того ж, за висновком санiтарного лiкаря, умови працi в
ньому не вiдповiдали санiтарно-гiгiунiчним нормам, а за станом
здоровя позивачка в таких умовах працювати не може.
За таких обставин суд обгрунтовано визнав, що у даному
разi мало мiсце не перемiщення на iнше робоче мiсце, (з чого
виходила адмiнiстрацiя), а змiна iстотних умов працi, яка може
бути проведена за згодою працiвника. Тому вiдмова вiд цього
не могла бути пiдставою для звiльнення за п. 4 ст. 40 КЗпП.
Отже, пiдстав для скасування рiшення про задоволення позову
немау.
- 39 -


Оскiльки звiльнення за п. 4 ст. 40 Кодексу законiв про працю
Украєни може мати мiсце при вiдсутностi працiвника на роботi
без поважних причин, суд зобовязаний всебiчно перевiрити
доводи позивача про вiдсутнiсть його з поважних причин, зок-
рема за станом здоровя
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд єє листопада 1992 р.
(витяг)
С. працювала актрисою Харкiвського театру юного глядача.
Наказом вiд 19 квiтня 1991 р. вона звiльнена з роботи за
п. 4 ст. 40 КЗпП.
У липнi 1991 р. С. звернулась до театру з позовом про
поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати за час
вимушеного прогулу, посилаючись на те, що прогулiв без по-
важних причин вона не вчиняла, оскiльки в перiод з 20 лютого
по 4 квiтня 1991 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126