ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 


Незважаючи на це, суд не вник у суть цього звинувачення,
механiчно погодився з ним i не дав йому нiякоє правовоє оцiнки.
Крiм того, як в позовнiй заявi, так i в судi позивач посилався
на те, що в березнi 1992 р. (про що йому стало вiдомо лише
в липнi того ж 1992 р.) вiн незаконно та з порушенням його
трудових прав був переведений на посаду ветфельдшера, в
звязку з чим невиконання доручення директора радгоспу не
може квалiфiкуватись як ухилення вiд виконання трудових
обовязкiв, а тим бiльше - як прогул.
Що ж до звiльнення П. за п. 7 ст. 40 КЗпП, то вiдповiдно
до п. 25 вищезазначеноє постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни нетверезий стан працiвника може бути пiдтверджений
як медичним висновком, так й iншими видами доказiв, пере-
дбачених ст. 27 ЦПК Украєни. Однак у будь-якому разi вони
мають бути дослiдженi в установленому порядку в судовому
засiданнi та пiдданi вiдповiднiй оцiнцi.
У даному разi на пiдтвердження факту перебування пози-
вача на роботi в нетверезому станi суд послався на пояснення
директора радгоспу К., показання свiдкiв В. - голови проф-
спiлкового комiтету, водiя С., члена профспiлкового комiтету
С.Л. та на акт вiд 7 липня 1992 р.
Однак, як вбачауться з протоколу судового засiдання, вони
були допитанi поверхово. Жоден з них не дав конкретних по-
яснень щодо обставин i часу виявлення перебування П. в не-
тверезому станi. Єх показання зводились лише до констатацiє
цього факту. -З позивачем же це питання не зясовувалось,
подати з цього приводу докази йому не було запропоновано.
За таких обставин висновок суду про доведенiсть факту
перебування П. на роботi в нетверезому станi 7 липня 1992 р.
не можна вважати цiлком обгрунтованим.
Крiм того, недостатньо перевiреним залишилось питання
про додержання вiдповiдачем вимог ст. 43 КЗпП щодо ро-
зiрвання ним трудового договору лише за попередньою згодою
профспiлкового комiтету.
З копiє наказу про звiльнення вбачауться, що як на факт
отримання такоє згоди адмiнiстрацiя радгоспу послалась на про-
токол засiдання профспiлкового комiтету вiд 8 липня 1992 р.
Але цей протокол судом не дослiджувався, в матерiалах справи
вiн вiдсутнiй. Судне зясував, чи мау прийняте на засiданнi
рiшення юридичне значення.
Усi цi питання мають iстотне значення для правильного
вирiшення справи. Однак вони належним чином судом не
зясованi.
Виходячи з наведеного, президiя обласного суду скасувала
постановленi рiшення, а справу надiслала на новий розгляд.
Суд визнав законним звiльнення працiвника за п. 1 ст. 40
Кодексу законiв про працю Украєни, оскiльки встановив, що
трудовий договiр розiрвано в звязку з скороченням штату, вiд
запропонованоє iншоє наявноє роботи працiвник вiдмовився i
не мав перед iншими працiвниками, якi займали таку ж посаду
(виконували таку ж роботу), переважного права щодо зали-
шення на роботi
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 16 червня 1993 р.
(витяг)

У березнi 1991 р. С. предявила позов до радгоспу "Чер-
воноармiуць" про поновлення на роботi i стягнення заробiтноє
плати за час вимушеного прогулу, зазначивши, що вона пра-
цювала бухгалтером розрахункового вiддiлу цього радгоспу i
наказом вiд 22 лютого 1991 р. була звiльнена за п. 1 ст. 40
КЗпП, хоч справжньою причиною цього було не скорочення
штату, а переслiдування за критику.
Рiшенням Бiлокуракiнського районного народного суду вiд
20 березня 1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє
колегiє Луганського обласного суду вiд 25 квiтня 1991 р. i
постановою президiє цього ж суду вiд 24 березня 1993 р., у
позовi вiдмовлено.
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставиться питання про скасування судових рiшень у справi i
надiслання єє на новий розгляд. Зазначауться, що суд неповно
зясував обставини, що мають значення для правильного ви-
рiшення питання щодо можливостi працевлаштування позивач-
ки i переважного права на залишення єє на роботi.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що про-
тест не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Судом встановлено, що С. працювала бухгалтером розра-
хункового вiддiлу радгоспу "Червоноармiуць". В звязку з його
переходом на госпрозрахунок i самофiнансування наказом вiд
12 грудня 1992 р. були скороченi посади бухгалтера розрахун-
кового вiддiлу i бухгалтерiв третього i четвертого вiддiлень
радгоспу.
Оскiльки посаду, яку займала позивачка, було скорочено,
єй запропонували вакантнi посади (роботи); бухгалтера другого
вiддiлення радгоспу, завiдуючоє складом, доярки, свинарки, ро-
- 22 -


бiтнипi будiвельноє бригади, вiд переведення на якi вона -вєц-
мовилась. У звязку з цим наказом вiд 22 лютого 1991 р. єє
було звiльнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП. з додержанням
норм законодавства про працю.
Наведенi у протестi доводи про неврахування судом тiує
ообставини, що С. мала переважне право на залишення на
роботi перед iншими працiвниками бухгалтерiє, непереконливi,-
оскiльки у справi у докази, що названi позивачкою працiвники
мають однакову з нею квалiфiкацiю i право на передбаченi
ст. 42 КЗпП переваги щодо залишення на роботi.
Що ж до вказiвок у протестi на те, що С. могла претенду-
вати на посаду бухгалтера кооперативу "Сервiс", то вони не
грунтуються на законi, оскiльки цей кооператив у сасмостiйною
органiзацiую, та й посаду бухгалтера там було введено лише
у 1992 р.
Всi посади (роботи), якi були вакантнi на час звiльнення
позивачки, єй пропонувались, але вона не погодилась працю-
вати на них.
Незважаючи на те, що С. зверталась зi скаргами на дiє
керiвникiв радгоспу до рiзних органiв, доказiв того, що вона
. пiддавалась за це переслiдуванню, немау.
Беручи до уваги, що-суд достатньою мiрою i всебiчно зясу-
вав обставини справи i постановленi рiшення вiдповiдають за-
кону, судова колегiя Верховного Суду залишила єх без змiни.
Голова виконкому мiсцевоє Ради народних депутатiв, звiль-
нений з цiує посади в звязку з поуднанням вiдповiдно до
закону в однiй посадi посад голови виконкому i голови мiсцевоє
Ради народних депутатiв, вважауться звiльненим за-п. 1 ст. 40
Кодексу законiв про працю Украєни внаслiдок реорганiзацiє i
мау право на передбаченi законодавством для таких випадкiв
компенсацiє
Постанова президiє Чернiгiвського обласного суду
вiд 9 листопада 1992 р.
(витяг)
У квiтнi 1992 р. прокурор Нiжинського району та Р. предя-
вили до виконкому Лосинiвськоє селищноє Ради народних де-
путатiв позов про стягнення на користь Р. компенсацiє в розмiрi
трьох посадових окладiв, посилаючись на те, що рiшенням сесiє
вказаноє Ради вiд 11 березня 1991 р. вона була звiльнена з
посади голови виконкому за п. 1 ст. 40 КЗпП в звязку з
реорганiзацiую апарату .Ради, однак компенсацiє не одержала.
Рiшенням Нiжинського районного народного суду вiд 21
травня 1992 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє
обласного суду вiд 23 червня 1992 р., в позовi вiдмовлено.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування цих судових рiшень.
Президiя обласного суду вважау, що протест пiдлягау за>-
доволенню з таких пiдстав.
Постановляючи рiшення про вiдмову в позовi, суд виходив
з того, що Р. була звiльнена не в звязку з реорганiзацiую
апарату селищноє Ради народних депутатiв, а в звязку з не-
обранням єє головою Ради. Тому й пiдстав для виплати єй ком-
пенсацiє не було.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
З матерiалiв справи вбачауться, що в 1990 р. Р. була обрана
головою виконкому Лосинiвськоє селищноє Ради, а головою ос-
танньоє був обраний М., який був i головою колгоспу "Ле-
нiнський шлях".
У звязку з прийняттям 7 грудня 1990 р. Верховною Радою
Закону "Про мiсцевi Ради народних депутатiв Украєнськоє РСР
та мiсцеве самоврядування" на VI сесiє Лосинiвськоє селищноє
Ради, що вiдбулася 11 березня 1991 р., головою Ради був
обраний i., який згiдно зi ст. 51 вказаного Закону став i го-
ловою виконкому. Позивачка ж була звiльнена з посади за п. 1
ст. 40 КЗпП. .
За таких обставин висновок суду про те, що Р. була звiль-
нена з роботи не в звязку з реорганiзацiую апарату селищноє
Ради, а в звязку з необранням єє головою Ради, не можна
визнати обгрунтованим.
Виходячи з наведеного, президiя обласного суду скасувала
постановленi рiшення, а справу надiслала на новий розгляд.
Розглядаючи позови про поновлення н> роботi осiб, трудовий
договiр з якими розiрвано за п. 1 ст. 40 Кодексу законiв про
працю Украєни, суд зобовязаний перевiрити, з якими змiнами
в органiзацiє виробництва i працi повязане звiльнення, зокрема
те, лiквiдацiя чи реорганiзацiя пiдприумства, установи, орга-
нiзацiє мала мiсце. .
У разi реорганiзацiє пiдприумства, установи, органiзацiє (єх
злиття, приуднання, подiлу, видiлення, перетворення) звiль-
нення за п. 1 ст. 40 цього Кодексу може мати мiсце, якщо це
супроводжууться скороченням чисельностi або штату працiв-
никiв, змiнами у складi працiвникiв за посадами, спецiальнiстю,
квалiфiкацiую, професiями
Постанова президiє Черкаського обласного суду
вiд 24 листопада 1994 р.
(витяг) .
У вереснi 1992 р. К; предявив позов до виробничого обуд-
нання "Лiсбудкомплекс" про поновлення на роботi i стягнення
заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
24
Позивач зазначав, що вiн працював у вiдповiдача старшим
механiком i наказом вiд 26 серпня 1992 р. був звiльнений за
п. 1 ст. 40 КЗпП.
Посилаючись на те, що його звiльнення з роботи було про-
ведено незаконно, К. просив задовольнити його позов.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням Приднiпровського мiжрайонного суду вiд 22 ве-
ресня 1993 р. позов задоволене частково. Визнано незаконним
наказ вiд 26 серпня 1992 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75

загрузка...

ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ    

Рубрики

Рубрики