там робили не пусте:У ворона собі іграли,Весільних пісеньок співали,Співали тут і колядок;Палили клоччя, ворожили,По спині лещатами били,Загадовали загадок. Джерегелі – коси, дрібно заплетені й викладені вінком на голові.
Вегері – танець, ніби угорського походження. Скакати вегері – танцювати навприсідки; У «Словнику» П. Білецького-Носенка зазначено: вегері – те саме, що й танець гайдук (див. коментар: І, 30) (Білецький-Носенко П. Словник української мови. – К., 1966. – С. 92).
Тісна баба – дитяча, молодіжна гра; дві кількісно рівні групи сідають на лавці і починають тиснути одна на другу. Витіснена група вважається переможеною.
У хатніх вікон підслухали – в день святого Андрія (30 листопада за ст. ст.) або перший день різдва дівчата гадали, чи вийдуть цього року заміж. Один із способів: увечері дівчина йде підслухувати під сусідські вікна. Як почує, що хтось комусь у хаті скаже: «Іди!» – то вийде, а коли почує слова, зміст яких зводиться до «сиди на місці!», – то не вийде.
Ходили в північ по пусткам – у народній творчості відомо немало легенд про страшні, закляті місця, які людям слід обминати, – пустки (див. коментар: III, 27). Ці місця пов'язані з діями «нечистої сили»: чортів, відьом, з якоюсь страшною подією, убивством. Слухання таких історій справляє особливе враження у відповідній ситуації. Вечорниці в довгі осінні та зимові ночі були найкращим місцем для слухання всіх тих страшних історій в дусі гоголівського «Вія» чи «Мертвецького великодня» Г. Квітки-Основ'яненка. Улюблений час «нечистої сили» – з півночі до третіх півнів. Знаходилися сміливці, що зголошувалися сходити опівночі на страшне чи то закляте місце, билися об заклад. Інші, бувало, чинили перешкоди, страхали сміливців. У другому акті п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля» (дія відбувається у XVII ст.) зображені вечорниці. Серед інших епізодів зустрічаємо тут і ходіння «в північ по пусткам». Ключниця сотника Хоми Кичатого, козир-дівка Стеха похваляється сходити в стару корчму за селом, яку «і днем люди хрестячись обходять, а вночі ніхто не посміє». Складається умова за всіма правилами: Стеха, коли не дотримає слова, ставить «піввідра слив'янки, три куски сала і паляницю», друга сторона – «музикантів на всю», тобто на весь вечір. Щоб повірили, Стеха мусить принести цеглинку, або кахлю з груби, або що хоче, тільки з корчми.
До свічки ложечки палили – мабуть, йдеться про звичай топити віск у черепку, ложці. Розтоплений віск виливають на воду. Якщо, охолонувши, він нагадуватиме весільний вінець, то дівчина скоро вийде заміж.
Або жмурились по куткам – гра в піжмурки: всі ховаються, один шукає.

Тут заплітали джерегелі,Дробушечки на головах;Скакали по полу вегері ,В тісної баби по лавках;А в комин суджених питали,У хатніх вікон підслухали,Ходили в північ по пусткам;До свічки ложечки палили,Щетину із свині шмалилиАбо жмурились по куткам. [133] Сюди привів Анхіз ЕнеяІ між дівок сих посадив;Як неука і дуралея,Прийнять до гурту їх просив;І щоб обом їм услужили,Як знають, так поворожили,Що стрінеться з його синком:Чи він хоть трохи уродливий,К чому і як Еней щасливий,Щоб всіх спитались ворожок. Ухо прехихе – невживане зараз, означає гостроту і жвавість. (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. – М., 1952. – Т. 9. – С. 500).
Хвистка, порскенька – швидка, дуже жвава.

Одна дівча була гостренькаІ саме ухо прехихе,Швидка, гнучка, хвистка, порскенька,Було з диявола лихе.Вона тут тілько і робила,Що всім гадала, ворожила,Могуща в ділі тім була;Чи брехеньки які сточити,Кому імення приложити,То так якраз і додала. [135] Призвідця зараз ся шептухаІ примостилась к старику,Йому шепнула біля ухаІ завела з ним річ таку:«Ось я синкові загадаю,Поворожу і попитаю,Йому що буде, розкажу;Я ворожбу такую знаю,Хоть що, по правді одгадаю,І вже ніколи не збрешу». Які на Костянтина рвала – за народними віруваннями, трави, які мають чудодійну, цілющу силу; їх слід рвати в Костянтинів день (21 травня за ст. ст.).
І те гніздо, що ремез клав – ремез своє мистецьки зроблене гніздо-кошіль підвішує на очереті або на дереві над водою. Воно фігурувало в народних обрядах, ворожіннях. Ремезовим гніздом підкурювали хворих, у деяких місцевостях і худобу, бджіл, риболовні снасті. Бувало, гніздо ремеза тримали в хаті як талісман.
Васильки – народна назва шавлії гайової (Salvia nemoposa) та близьких до неї видів (волошок, щириці). Васильки входять постійним мотивом до українського національного орнаменту. Настій з василькових квітів здавна використовується в народній медицині.
Папороть (Роlypodiophyta) – збірна назва дуже численного виду трав. Деякі папороті застосовуються в народній медицині.
Шавлія (Salvia) – поширена на Україні трава з великими пахучими квітами. Деякі її види використовуються в народній медицині.
Петрів батіг , цикорі
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98