ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 

прахБазіка о богах обидно,Мудрує о твоїх ділах?..Який ти світа повелительІ наш олімпський предводитель,Коли проти фіндюрки пас?..Всесвітня волоцюга, мерзька,Нікчемна зводниця цітерська,Для тебе луччая од нас. У восьмій пісні Гомерової «Одіссеї» розповідається, як Афродіта (Венера) зраджувала свого чоловіка Гефеста (Вулкана) з богом війни Аресом (Марсом). Розлючений Вулкан у своєму домі потай прилаштував над ложем сіті («Мов павутиння легке, ніхто їх побачить не міг би…»), якими Марс і Венера в момент їхнього побачення були накриті, а потім прив'язані до ложа. Вулкан скликав подивитися на спійманих усіх богів Олімпа. У Котляревського кара ревнивого чоловіка зображена в дусі давніх народних звичаїв – Вулкан підрізав зрадниці пелену. У такому вигляді викритих розпутниць виводили на люди.
Ретязьок – поводок, прив'язь.

А з Марсом чи давно піймавши,Вулкан їй пелену відтяв;Різками добре одідравши,Як сучку, в ретязку держав.Но ти того буцім не знаєш,Як чесную її приймаєшІ все робить для неї рад.Вона і Трою розорила,Вона Дідону погубила;Но все іде для неї в лад. То верб'я золоте росло – верба, що росте, квітує, – символ родючості, достатку, життєвої сили, тоді як суха – осідок злого духу, всього ворожого життю. До примовки «Золоте верб'є за ним росте» Іван Франко дає пояснення: «Говорять про щасливого, всіма любленого чоловіка, що ширить довкола себе радість і задоволення» (Франко. Приповідки. – Т. 2. – С. 209). Чи не частіше ця примовка фігурує в іронічному значенні, від супротивного, прикладається в насмішку до нікчемної, осоружної людини, як у даному випадку. Нар.: Куди не повернеться – золоте верб'я росте. (Іноді так хвалять, а іноді ганять. – Номис. – С. 62).

Де ся підтіпанка вмішалась,То верб’я золоте росло;Земля б щасливою назвалась,Коли б таке пропало зло!Чрез неї вся Латинь возсталаІ на троян її напала,І Турн зробивсь Енею враг.Не можна бід всіх ізлічити,Яких успіла наробитиНа небі, на землі, в водах. Наброїти – натворити, накоїти.
Мов тілько вилізла з води – за одним з міфів, Венера народилася з морської піни біля скелі на березі острова Кріт.
Невинничаєть, мов Сусанна – мається на увазі біблійний персонаж Сусанна (Старий завіт, книга Даніїла, глава 13). її переслідували два похітливі діди і, не добившись свого, оббрехали, звинувативши у зраді чоловікові. Сусанну виправдав і врятував від смертної кари юнак-пророк Даніїл. У сучасному канонічному тексті біблії епізод з Сусанною відсутній. Вважають, що він не має історичної основи і вставлений у старозавітний текст пізніше, десь у І ст. до н. е.
Не діждеш з бабкою своєю – за міфологією, богиня Венера бабусі, так само як і матері, не має. Проте тут згадка про бабусю на місці. Адже Юнона в запалі лайки докоряє Венері, що та видає себе за цнотливу старосвітську хуторянську панночку. А панночки в патріархальних поміщицьких сім'ях звичайно виростали під опікою бабусь.

Тепер же на мене звертає,Сама наброївши біди;І так Зевеса умоляє,Мов тілько вилізла з води.Невинничаєть, мов Сусанна;Незаймана ніколи панна,Що в хуторі зжила ввесь вік.Не діждеш з бабкою своєю –Я покажу твому Енею…Богиня я! – він чоловік». …На утори слаби – ідіоматичний вираз; застосовується з фривольним інколи відтінком, до невитриманих людей.
Утори – виріз, жолобок на краю бочки, в який вставляють дно.

Венера лайки не стерпіла,Юнону стала кобенить;І перепалка закипіла,Одна одну хотіла бить.Богині в гніві также бабиІ также на утори слабі,З досади часом і брехнуть;І, як перекупки, горланять,Одна другу безчестять, ганятьІ рід ввесь з потрухом кленуть. По п'ятах виб'ю чубуками – знову зустрічаємо тут рису дворянського побуту. Чубуки – довгі, не менше метра палиці, лозини, або мундштуки для люльки, прийняті у дворянському середовищі тієї доби. «По п'ятах чубуками» – специфічна кара для осіб «благородного стану». Справа в тому, що фізичне покарання дорослих дворян заборонялося законом. У підписаній Катериною II «Грамоті на права, вільності й переваги російського дворянства» (1785) зазначалося: «Тілесне покарання хай не діткнеться благородного» (Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. – Спб., 1830. – Т. 20. – С. 347). На недовгий час це положення було скасоване імператором Павлом І, а після його смерті знову відновлене. Палицею чи то чубуком по п'ятах – і боляче, і сліду немає, і на ноги якийсь час не стане, щоб побігти скаржитись. А коли й рушить, скажімо, дружина до предводителя дворянства, то хай докаже, що її побито, коли сліди відсутні.

«Та цитьте, чортові сороки! –Юпітер грізно закричав. –Обом вам обіб’ю я щоки;Щоб вас, бублейниць, враг побрав!Не буду вас карать громами;По п’ятах виб’ю чубуками,Олімп заставлю вимітать;Я вас умію усмирити,Заставлю чесно в світі житиІ зараз дам себе вам знать. [19] Занишкні
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98

ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ    

Рубрики

Рубрики