товая зірницяБула на небі, як п’ятак,Або пшенична варяниця,І небо рділося, мов мак.Еней троянців в гурт ззиваєІ з смутним видом об’являє,Що мертвих треба поховать;Щоб зараз прийнялися дружно,Братерськи і єдинодушно,Троян убитих зволікать. [75] Потім Мезентія доспіхиНа пень високий насадив,І се робив не для потіхи,А Марса щоб удоволив,Шишак, панцир і меч булатний;Спис з прапором, щит дуже знатний;І пень, мов лицар, в збруї був.Тогді до війська обернувся,Прокашлявся і раз смаркнувся,І річ таку їм уджигнув: [76] «Козацтво! лицарі! трояне!Храбруйте! наша, бач, бере;Оце опудало поганеЛатинів город одіпре.Но перше чим начнем ми битись,Для мертвих треба потрудитись,Зробить їх душам упокой;Імення лицарів прославить,Палланта к батькові одправить,Що наложив тут головой». Підкоморій – дворецький, наглядач і розпорядник при королівському дворі у Польщі.
Любистком мухи обганяв – на Україні любисток – перше зілля, яким обкладають покійника.
Гайстер – айстра.

За сим пішов в курінь просторий,Де труп царевича лежав,Над ним аркадський підкоморій Любистком мухи обганяв.Троянські плакси тут ридали,Як на завійницю кричали,Еней зарюмсав басом сам:«Гай, гай! – сказав, – ув’яв мій гайстер!Який то був до бою майстер.Угодно, бачу, так богам!» Запхнули за щоку п'ятак – у статті невідомого автора про українські похоронні обряди і повір'я в журналі «Киевская старина» читаємо: «Що стосується монети, то інколи її вкладають в рот покійникові за ліву щоку, а інколи зав'язують в платок і кладуть за пазуху, теж з лівого боку. Відносно мети цього обряду я там чув (у селі Краснопілля в десяти верстах від Коропа. – О. С.), між іншим від людини грамотної, буквальне повторення класичного вірування, що вона потрібна для плати за переїзд через річку на паромі» (К. с. – 1890. – Т. 30. – Кн. 8. – С. 332 – 333).

Звелів носилки з верболозуІ з очерету балдахинЗготовить тіла для виносу,Щоб в них Паллант, Евандрів син,Вельможна, панськая персонаЯвилася перед ПлутонаНе як абиякий харпак.Жінки покійника обмили,Нове убрання наложили,Запхнули за щоку п’ятак. Тогді якийсь їх филозоп – тобто бурсак, студент вищого, останнього, класу (з дворічним, інколи трирічним строком навчання) в духовних школах. Іван Франко до примовки «фільозоф: обутий, а сліди босі за ним» дає таку примітку: «В давніх школах студенти двох найвищих клас… Такі філософи дуже часто не кінчали науки, пускалися на мандрівку, робилися дяками або писарями, бували іноді душею корчемних компаній, які забавлялися своїми фіглями, але при тім бували також предметом насміху для багатших господарів» (Франко. Приповідки. – Т. 3. – С. 250). Образ такого дяка Галушкинського, під явним впливом «Енеїди», та пародію на його надгробне слово дає Григорій Квітка-Основ'яненко в повісті «Пан Халявський» (1840).

Як все уже було готово,Тогді якийсь їх филозопХотів сказать надгробне слово,Та збився і почухав лоб;Сказав: «Се мертвий і не дишеть,Не видить, то єсть і не слишить,Єй, єй! Уви! он мертв, амінь!»Народ від річі умилився,І гірко-гірко прослезився,І мурмотав: «Паноче, згинь». Паллантей. – столиця царя Евандра.

Потім Палланта покадили,К носилкам винесли надвір;Під балдахином положили,Еней тут убивавсь без мір.Накривши гарним покривалом,Либонь, тим самим одіялом,Що од Дідони взяв Еней;Взмостили воїни на плечіІ помаленьку, по-старечиНесли в містечко Паллантей . [81] Як вибрались на чисте поле,Еней з покійником прощавсь,Сказав: «О жизнь! бурливе море,Хто цілий на тобі оставсь?Прости, приятелю любезний,Оддячу я за вид сей слезний,І Турн получить з баришком».Потім Палланту уклонився,Облобизав і прослезився,Додому почвалав тишком. І всі асесорського чина – тобто згідно з «Табелем про ранги», введеного Петром І для всіх, хто перебував на державній цивільній і воєнній службі, чину колежського асесора. «Табель про ранги» поділяв усіх чиновників на чотирнадцять класів, від найнижчого (колежського регістратора) до найвищого (у цивільній службі – канцлера, у воєнній – генерал-фельдмаршала). Колежський асесор, рахуючи від найвищого, – восьмий клас, у армії йому відповідав чин капітана. Для основної маси служилого люду, який, згідно з положенням того ж «Табеля», починав службу з найнижчого щабля, чин колежського асесора був вершиною кар'єри. Вище піднімалися одиниці. Це були якраз ті винятки, що підтверджують правило. Піднявшись до восьмого класу, одержували потомствене дворянство (було ще особисте дворянство).
Драгоман – перекладач при дипломатичній місії, посольстві.

К господі тілько що вернувсяНаш смутний лицар, пан Еней,Уже в присінках і наткнувсяНа присланих к нему гостей:Були посли се од Латина,І всі асесорського чина,Один армейський копитан;Сей скрізь по світу волочився,І по-фрігійську научився,В посольстві був як драгоман. Не ворог, хто уже дублений – тобто мертвий, задубілий.

Латинець старший по породіК Енею рацію начав,І
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98