ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
ї». Серед усіх змальованих в «Енеїді» суспільних станів не було такого, про якого б поет відгукувався з таким сарказмом і гнівом, як про юристів. Слід звернути увагу, в якому ряду тут стоїть «юриста», Підтяга – злодій (від «тягнути», «підтягати»). Пор. також строфу про «злиднів» біля входу до пекла (III, 47), про чиновну братію в самому пеклі (III, 73), характеристику Возного в «Наталці Полтавці» устами Миколи: «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!» (дія 2, ява 4).
Дрансес на Турна тут доносить,Що Турн всім гибелям вина;Еней на бой його лиш просить,І так би й кончилась війна.Но і у Турна був сутяга,Брехун, юриста, крюк, підтяга,І діло Турна защищав;Та і Аматині пролазиПускали рознії розкази,Щоб Турн ні в чім не уважав. Діомид – у Вергілія Діомед, уславлений грецький герой. Силою і хоробрістю поступався тільки перед Ахіллом. Брав участь у Троянській війні на боці греків. У битві під Троєю поранив богиню Венеру і самого бога війни Марса. Після падіння Трої оселився в Італії і заснував там кілька міст. У критичний момент війни з троянцями латиняни і рутульці послали послів до Діомида з проханням виступити на їхній стороні. Діомид відмовив їм і порадив шукати шляхів до миру з Енеєм.
Як ось од хана ДіомидаЛатинові прийшли посли,І із охлявшого їх видаНе видно, радість щоб несли.Латин вельможам з старшиноюВелить явитись пред собою,Що все і сталося якраз;Послів кликнули до громади,І, виповнивши всі обряди,Латин прорек такий приказ: Венул – латинянин, родом з грецького міста Аргоса, де царював Діомид ще до того, як вирушити на війну проти Трої. Очолював послів латинян до Діомида.
«Скажи, Венуле нежахливий,Всю хана Діомида річ,Здається, був ти не брехливий,Таким тебе зна наша Січ».«Підніжок твій я і підданець,Із слуг твоїх послідній ланець, –Сказав Венул, – не погнівись!Мужича правда єсть колюча,А панська на всі боки гнуча,І хан сказав так, не сумнись: Коли греки здобули Трою, Еней самовіддано кинувся рятувати пенати (богів-охоронців домашнього вогнища) та свою родину. На плечах виніс старого батька Анхіза із палаючої Трої, а потім разом з ним поплив, виконуючи волю богів, до берегів Італії. По дорозі в Італію Анхіз помер.
Не з мордою Латина битисьПротив троянських розбишак;Вам треба б перше придивитись,Який то єсть Еней козак!Під Троєю він дався знатиНам всім, як взявся рятоватиБогів домашніх і рідню.Він батька спас в злу саму пору,На плечах зніс на Іду-гору,Сього не майте за бридню. [99] Против Енея не храбруйте,Для нас здається він святим;І так Латину розтолкуйте,Щоб лучче помирився з ним.Гай! гай! де діти єсть такії,Щоб кудрі батькові сідіїНайвище ставили всього?Не ворог я царю Латину,Но чту Анхізову дитинуІ не піду против його. Доміні – панове.
Прощайте, доміні латинці!Поклон мій вашому царю;Возьміть назад свої гостинці,Одправте їх к багатирюЕнею і просіть покою».Венул утерся тут рукоюІ річі сій зробив кінець.Збентежила ся річ Латина,Здавалось, близька зла година;На лисині трусивсь вінець. [101] Латин од думки схаменувся,Олімпським трохи помоливсь;Наморщивсь, сентябрем надувсяІ смутно на вельмож дививсь.«А що? – сказав, – чи поживились?От з Діомидом ви носились,А він вам фигу показав;Заздалегідь було змовлятись,Як з пан-Енеєм управлятись,Поки лапок не розіклав. Землі шматок єсть не під нужду – тобто ділянка землі, без якої можна обійтися, в якій немає великої потреби.
Тепер не приберу більш глузду,Як тут сих поселить прочан;Землі шматок єсть не під нужду,То їм з угоддями оддам.Оддам нив’я і сінокоси,І риболовні тібрські коси,То буде нам Еней сусід;Коли ж не схоче він остаться,А пуститься іще таскаться,То все ж ізбавимся од бід. Шалевий пояс – пояс, вив'язаний, мов шаль, із шерсті.
Люстрина – дорога шовкова тканина з глянцем.
Сап'янці – чоботи з спеціально обробленої, високого гатунку шкіри.
Торжок – місто, нині районний центр Калінінської області РРФСР. Славилося виробництвом взуття, також золотошвейними промислами.
Потибеньки – шкіряні лопаті з обох боків сідла, інколи з карманами. Звідси пішло прізвище – Потебня.
А щоб з Енеєм лад зробити,Пошлю послів десятків п’ять;І мушу дари одрядити,Диковинки коли б достать:Повидла, сала, осятрини,Шалевий пояс і люстрини,Щоб к празнику пошив каптан,Сап’янці із Торжка новенькі,Мальованії потибеньки.А нуте! як здається вам?» [104] Дрансес був дивний говорухаІ Турнові був враг лихий,Встає, ус гладить, в носі чуха,Дає одвіт царю такий:«Латине світлий, знаменитий,Твоїми мед устами пити!Всяк тягне в серці за тебе;Но одізватися не сміють,Сидять, мовчать, сопуть, потіютьІ всяк мізкує про себе. [105] Нехай же та личина люта,Що нас впровадила в війнуІ ганьбою до всіх надута,Походить більш на сатану!Що скілько болі причинила,Що скі
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
Дрансес на Турна тут доносить,Що Турн всім гибелям вина;Еней на бой його лиш просить,І так би й кончилась війна.Но і у Турна був сутяга,Брехун, юриста, крюк, підтяга,І діло Турна защищав;Та і Аматині пролазиПускали рознії розкази,Щоб Турн ні в чім не уважав. Діомид – у Вергілія Діомед, уславлений грецький герой. Силою і хоробрістю поступався тільки перед Ахіллом. Брав участь у Троянській війні на боці греків. У битві під Троєю поранив богиню Венеру і самого бога війни Марса. Після падіння Трої оселився в Італії і заснував там кілька міст. У критичний момент війни з троянцями латиняни і рутульці послали послів до Діомида з проханням виступити на їхній стороні. Діомид відмовив їм і порадив шукати шляхів до миру з Енеєм.
Як ось од хана ДіомидаЛатинові прийшли посли,І із охлявшого їх видаНе видно, радість щоб несли.Латин вельможам з старшиноюВелить явитись пред собою,Що все і сталося якраз;Послів кликнули до громади,І, виповнивши всі обряди,Латин прорек такий приказ: Венул – латинянин, родом з грецького міста Аргоса, де царював Діомид ще до того, як вирушити на війну проти Трої. Очолював послів латинян до Діомида.
«Скажи, Венуле нежахливий,Всю хана Діомида річ,Здається, був ти не брехливий,Таким тебе зна наша Січ».«Підніжок твій я і підданець,Із слуг твоїх послідній ланець, –Сказав Венул, – не погнівись!Мужича правда єсть колюча,А панська на всі боки гнуча,І хан сказав так, не сумнись: Коли греки здобули Трою, Еней самовіддано кинувся рятувати пенати (богів-охоронців домашнього вогнища) та свою родину. На плечах виніс старого батька Анхіза із палаючої Трої, а потім разом з ним поплив, виконуючи волю богів, до берегів Італії. По дорозі в Італію Анхіз помер.
Не з мордою Латина битисьПротив троянських розбишак;Вам треба б перше придивитись,Який то єсть Еней козак!Під Троєю він дався знатиНам всім, як взявся рятоватиБогів домашніх і рідню.Він батька спас в злу саму пору,На плечах зніс на Іду-гору,Сього не майте за бридню. [99] Против Енея не храбруйте,Для нас здається він святим;І так Латину розтолкуйте,Щоб лучче помирився з ним.Гай! гай! де діти єсть такії,Щоб кудрі батькові сідіїНайвище ставили всього?Не ворог я царю Латину,Но чту Анхізову дитинуІ не піду против його. Доміні – панове.
Прощайте, доміні латинці!Поклон мій вашому царю;Возьміть назад свої гостинці,Одправте їх к багатирюЕнею і просіть покою».Венул утерся тут рукоюІ річі сій зробив кінець.Збентежила ся річ Латина,Здавалось, близька зла година;На лисині трусивсь вінець. [101] Латин од думки схаменувся,Олімпським трохи помоливсь;Наморщивсь, сентябрем надувсяІ смутно на вельмож дививсь.«А що? – сказав, – чи поживились?От з Діомидом ви носились,А він вам фигу показав;Заздалегідь було змовлятись,Як з пан-Енеєм управлятись,Поки лапок не розіклав. Землі шматок єсть не під нужду – тобто ділянка землі, без якої можна обійтися, в якій немає великої потреби.
Тепер не приберу більш глузду,Як тут сих поселить прочан;Землі шматок єсть не під нужду,То їм з угоддями оддам.Оддам нив’я і сінокоси,І риболовні тібрські коси,То буде нам Еней сусід;Коли ж не схоче він остаться,А пуститься іще таскаться,То все ж ізбавимся од бід. Шалевий пояс – пояс, вив'язаний, мов шаль, із шерсті.
Люстрина – дорога шовкова тканина з глянцем.
Сап'янці – чоботи з спеціально обробленої, високого гатунку шкіри.
Торжок – місто, нині районний центр Калінінської області РРФСР. Славилося виробництвом взуття, також золотошвейними промислами.
Потибеньки – шкіряні лопаті з обох боків сідла, інколи з карманами. Звідси пішло прізвище – Потебня.
А щоб з Енеєм лад зробити,Пошлю послів десятків п’ять;І мушу дари одрядити,Диковинки коли б достать:Повидла, сала, осятрини,Шалевий пояс і люстрини,Щоб к празнику пошив каптан,Сап’янці із Торжка новенькі,Мальованії потибеньки.А нуте! як здається вам?» [104] Дрансес був дивний говорухаІ Турнові був враг лихий,Встає, ус гладить, в носі чуха,Дає одвіт царю такий:«Латине світлий, знаменитий,Твоїми мед устами пити!Всяк тягне в серці за тебе;Но одізватися не сміють,Сидять, мовчать, сопуть, потіютьІ всяк мізкує про себе. [105] Нехай же та личина люта,Що нас впровадила в війнуІ ганьбою до всіх надута,Походить більш на сатану!Що скілько болі причинила,Що скі
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98