ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
ть, уха наставляйтеІ слухайте, що я скажу;Мовчіть! роти пороззявляйте,Хто писне – морду розміжжу.Проміж латинців і троянцівІ всяких Турнових поганцівНе сікайся ніхто в війну;Ніхто ніяк не помагайте,Князьків їх также не займайте,Побачим, здасться хто кому». І стать на Шведськую могилу – це значить на братську могилу, в якій поховані російські та українські воїни, що загинули під час Полтавської битви. Могила стоїть на полі битви, близько шести кілометрів від Полтави.
Замовк Зевес, моргнув бровамиІ боги врозтіч всі пішли,І я прощаюсь з небесами,Пора спуститись до земліІ стать на Шведськую могилу,Щоб озирнуть воєнну силуІ битву вірно описать;Купив би музі на охвоту,Щоб кончить помогла роботу,Бо нігде рифм уже достать. [21] Турн осушивсь після купанняІ ганусною підкрепивсь,З намету виїхав зарання,На кріпость сентябрем дививсь.Трубить в ріжок! – оп’ять тривога!Кричать, біжать, спішать якмога;Великая настала січ!Троянці дуже славно бились,Рутульці трохи поживились,Насилу розвела їх ніч. Язик його тож не клесачка – клесачка – шевське знаряддя, міцна коротенька палиця, якою розгладжують (виклесують) шви.
В сю ніч Еней уже зближавсяДо городка, що Турн обліг;З Паллантом в човні частувався,Поїв всю старшину, як міг.В розказах чванився ділами,Як храбровав з людьми, з богами,Як без розбору всіх тузив.Паллант і сам був зла брехачка,Язик його тож не клесачка,В брехні Енею не вступив. Див. коментар: IV, 97.
Ану, старая цар-дівице,Сідая музо, схаменись!Прокашляйсь, без зубів сестрице,До мене ближче прихились!Кажи: якії там прасункиВ Енеєві пішли вербунки,Щоб проти Турна воювать.Ти, музо, кажуть всі, письменна,В Полтавській школі наученна,Всіх мусиш поіменно знать. Із Стехівки то шинкаренко – Стехівка – село за 12 – 15 кілометрів на північ від Полтави. Складається враження, що Тигренко реальна особа, як Вернигора Мусій серед троянців, зустрінутих Енеєм у підземному царстві (III, 107). Одначе таких відомостей немає. Треба думати, прізвище Тигренко походить від назви корабля, на якому у Вергілія плив Массик зі своїм військом («Перший Массік, що на мідному «Тігрі» прорізує хвилі; Тисяча хлопців у нього…» – Вергілій. – Кн. 10. – Ряд. 166 – 167).
Читайте ж, муза що бормоче:Що там з Енеєм плив Массик,Лінтяй, ледащо неробоче,А сильний і товстий, мов бик.Там правив каюком Тигренко,Із Стехівки то шинкаренко,І віз з собою сто яриг.Близ сих плили дуби Аванта,Він був страшнійший од сержанта;Бо всіх за все по спині стриг. Сей лежнем в винницях служив – тут гра слів: 1) лежень – лежебока, ледащо; 2) груба колода, брус, що лежить на землі і служить опорою для чого-небудь. Приміром, на лежнях, частіше кажуть – лежаках, стоять чани з брагою на винокурнях.
Недавно з кошельком ходив – тобто терпів нестатки, жив бідно. Про того, хто не мав свого господарства, жив тільки з того, що десь дістане або заробить, в народі говорили: «Тягнеться з грошика та з кошика».
Зробила паном із чупруна – чупрун – простолюдин.
Поодаль плив байдак Астура,Сей лежнем в винницях служив;На нім була свиняча шкура,Котору він як плащ носив.За ним Азиллас плив на барці,Се родич нашій паламарці, –Недавно з кошельком ходив;Но, бач, безокая фортунаЗробила паном із чупруна.Таких немало бачим див! [26] А то на легкому дубочку,Що роззолочений ввесь впрах,Сидить, розхриставши сорочку,З турецьким чубуком в зубах?То Цінарис, цехмістр картьожний,Фігляр, обманщик, плут безбожний,З собой всіх шахраїв веде;Коли, бач, Турна не здоліють,То картами уже подіють,Що між старці Турн попаде. Корея, кирея – верхній довгий з грубого сукна одяг з відлогою.
То родом з Глухова юриста – Глухів – старовинне українське місто. Було резиденцією останнього гетьмана Кирила Розумовського у 1750 – 1764 роках, адміністративним центром Лівобережної України. Зараз Глухів – місто Сумської області, районний центр.
А то сидить в брилі, в кереїЗ товстою книжкою в руках,І всім, бач, гонить ахинеї,І спорить о своїх правах?То родом з Глухова юриста,Він має чин канцеляристаІ єсть добродій Купавон.Щоб значкового дослужитьсяІ на війні чим поживиться,Вступив в Енеїв легіон. [28] А то беззубий, говорливий,Сухий, невірний, як шкелет,І лисий, і брехун сварливий?То вихрест із жидів, Авлет.Недавно на другій женився,Та, бач, в рахунку помилився,Із жару в полом’я попав;Щоб од яги як одв’язатись,То мусив в військо записатисьІ за шпигона на год став. По пальцям тож не розлічу – названо всі народні способи лічби та обліку в минулому. На пальцях – ясно. Карбіж – зарубки, позначки на чому-небудь, звичайно на палиці. Часто при позичках, різних господарських обліково-торгових операціях така палиця служила юридичним документом. Звідси пішла українська назва основної грошової одиниці – карбованець (карбувати). Названий і порівняно новіший спосіб лічби – «на щотах» (рахівниці).
Іще там єсть до півдесятка,Но дріб’язок і
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
Замовк Зевес, моргнув бровамиІ боги врозтіч всі пішли,І я прощаюсь з небесами,Пора спуститись до земліІ стать на Шведськую могилу,Щоб озирнуть воєнну силуІ битву вірно описать;Купив би музі на охвоту,Щоб кончить помогла роботу,Бо нігде рифм уже достать. [21] Турн осушивсь після купанняІ ганусною підкрепивсь,З намету виїхав зарання,На кріпость сентябрем дививсь.Трубить в ріжок! – оп’ять тривога!Кричать, біжать, спішать якмога;Великая настала січ!Троянці дуже славно бились,Рутульці трохи поживились,Насилу розвела їх ніч. Язик його тож не клесачка – клесачка – шевське знаряддя, міцна коротенька палиця, якою розгладжують (виклесують) шви.
В сю ніч Еней уже зближавсяДо городка, що Турн обліг;З Паллантом в човні частувався,Поїв всю старшину, як міг.В розказах чванився ділами,Як храбровав з людьми, з богами,Як без розбору всіх тузив.Паллант і сам був зла брехачка,Язик його тож не клесачка,В брехні Енею не вступив. Див. коментар: IV, 97.
Ану, старая цар-дівице,Сідая музо, схаменись!Прокашляйсь, без зубів сестрице,До мене ближче прихились!Кажи: якії там прасункиВ Енеєві пішли вербунки,Щоб проти Турна воювать.Ти, музо, кажуть всі, письменна,В Полтавській школі наученна,Всіх мусиш поіменно знать. Із Стехівки то шинкаренко – Стехівка – село за 12 – 15 кілометрів на північ від Полтави. Складається враження, що Тигренко реальна особа, як Вернигора Мусій серед троянців, зустрінутих Енеєм у підземному царстві (III, 107). Одначе таких відомостей немає. Треба думати, прізвище Тигренко походить від назви корабля, на якому у Вергілія плив Массик зі своїм військом («Перший Массік, що на мідному «Тігрі» прорізує хвилі; Тисяча хлопців у нього…» – Вергілій. – Кн. 10. – Ряд. 166 – 167).
Читайте ж, муза що бормоче:Що там з Енеєм плив Массик,Лінтяй, ледащо неробоче,А сильний і товстий, мов бик.Там правив каюком Тигренко,Із Стехівки то шинкаренко,І віз з собою сто яриг.Близ сих плили дуби Аванта,Він був страшнійший од сержанта;Бо всіх за все по спині стриг. Сей лежнем в винницях служив – тут гра слів: 1) лежень – лежебока, ледащо; 2) груба колода, брус, що лежить на землі і служить опорою для чого-небудь. Приміром, на лежнях, частіше кажуть – лежаках, стоять чани з брагою на винокурнях.
Недавно з кошельком ходив – тобто терпів нестатки, жив бідно. Про того, хто не мав свого господарства, жив тільки з того, що десь дістане або заробить, в народі говорили: «Тягнеться з грошика та з кошика».
Зробила паном із чупруна – чупрун – простолюдин.
Поодаль плив байдак Астура,Сей лежнем в винницях служив;На нім була свиняча шкура,Котору він як плащ носив.За ним Азиллас плив на барці,Се родич нашій паламарці, –Недавно з кошельком ходив;Но, бач, безокая фортунаЗробила паном із чупруна.Таких немало бачим див! [26] А то на легкому дубочку,Що роззолочений ввесь впрах,Сидить, розхриставши сорочку,З турецьким чубуком в зубах?То Цінарис, цехмістр картьожний,Фігляр, обманщик, плут безбожний,З собой всіх шахраїв веде;Коли, бач, Турна не здоліють,То картами уже подіють,Що між старці Турн попаде. Корея, кирея – верхній довгий з грубого сукна одяг з відлогою.
То родом з Глухова юриста – Глухів – старовинне українське місто. Було резиденцією останнього гетьмана Кирила Розумовського у 1750 – 1764 роках, адміністративним центром Лівобережної України. Зараз Глухів – місто Сумської області, районний центр.
А то сидить в брилі, в кереїЗ товстою книжкою в руках,І всім, бач, гонить ахинеї,І спорить о своїх правах?То родом з Глухова юриста,Він має чин канцеляристаІ єсть добродій Купавон.Щоб значкового дослужитьсяІ на війні чим поживиться,Вступив в Енеїв легіон. [28] А то беззубий, говорливий,Сухий, невірний, як шкелет,І лисий, і брехун сварливий?То вихрест із жидів, Авлет.Недавно на другій женився,Та, бач, в рахунку помилився,Із жару в полом’я попав;Щоб од яги як одв’язатись,То мусив в військо записатисьІ за шпигона на год став. По пальцям тож не розлічу – названо всі народні способи лічби та обліку в минулому. На пальцях – ясно. Карбіж – зарубки, позначки на чому-небудь, звичайно на палиці. Часто при позичках, різних господарських обліково-торгових операціях така палиця служила юридичним документом. Звідси пішла українська назва основної грошової одиниці – карбованець (карбувати). Названий і порівняно новіший спосіб лічби – «на щотах» (рахівниці).
Іще там єсть до півдесятка,Но дріб’язок і
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98