ло в Лаціумі, недалеко від того місця, де пізніше був збудований Рим. Евандр заснував грецьку колонію Паллантей (пізніша назва Палатин) і навчив місцевих жителів грамоти.

На тім-то берлозі свинотиІул построїть Альбу-град,Як тридесят промчаться годи,З Юноною як зробить лад.Однаково ж сам не плошайся,З аркадянами побратайся,Вони латинцям вороги;Троянців з ними як з’єднаєш,Тогді і Турна осідлаєш,Все військо виб’єш до ноги. [8] Вставай, Енею, годі спати,Вставай і богу помолись,Мене ти мусиш также знати:Я Тібр старий! – ось придивись.Я тут водою управляю,Тобі я вірно помагаю,Я не прочвара, не упир.Тут будеть град над городами,Поставлено так між богами…»Сказавши се, дід в воду – нир. У віщуванні бога річки Тібра – Тіберіна (аналогія в українському фольклорі – «очеретяний дід», водяний) особливе, ритуальне значення має двічі побачена Енеєм (у сні і наяву) – біла свиня з поросятами. У стародавніх греків і римлян принесена в жертву біла тварина найбільш бажана богам.
Три, тридцять – магічне число. Тут Котляревський іде за Вергілієм:

Знайдеш ти льоху велику під дубом, на березі річки,
Буде лежати вона, поросят породивши аж тридцять,
Біла сама, й поросята у неї при вимені білі

(Вергілій. – Кн. 8. – Ряд. 43 – 45).

Еней пробуркався, схопивсяІ духом моторнійший став;Водою тібрською умився,Богам молитви прочитав.Велів два човни знаряджати,І сухарями запасати,І воїнів туди саджать.Як млость пройшла по всьому тілу:Свиню уздрів під дубом білуІ тридцять білих поросят. Евандр – аркадський цар.
Ліси, вода, піски зумились – зумились – здивувалися.

Звелів їх зараз поколотиІ дать Юноні на обід;Щоб сею жертвою свинотиСебе ізбавити од бід.Потім в човни метнувсь хутенько,Поплив по Тібру вниз гарненькоК Евандру помочі просить;Ліси, вода, піски зумились,Які се два човни пустилисьЗ одвагою по Тібру плить. [11] Чи довго плив Еней – не знаю,А до Евандра він доплив;Евандр по давньому звичаю,Тогді для празника курив,З аркадянами веселився,Над варенухою трудився,І хміль в їх головах бродив;І тілько що човни узріли,То всі злякалися без міри,Один к троянцям підступив. [12] «Чи по неволі, чи по волі? –Кричить аркадський їм горлань. –Родились в небі ви, чи долі?Чи мир нам везете, чи брань?»«Троянець я, Еней одважний,Латинців ворог я присяжний, –Еней так з човна закричав. –Іду к Евандру погостити,На перепутті одпочити,Евандр цар добрий, я чував». І в його приязнь засталявся – довірявся, здавався на його ласку.
Де гардовав Евандр з попами – гордувати – гуляти. Але дане тлумачення видається неточним. Слово походить від гард – перегородка на воді для ловлі риби, звідси «займище для рибної ловлі з житлом для рибалок» («Словарь» Білецького-Носенка). Означає також: узгоджений поділ чогось, умова. У народній пісні:

Було тобі, пане Саво,
Гард не руйнувати,
Коли хотів запорожців
В куми собі брати

(Афанасьев-Чужбинский А. С. Собр. соч. – С-Пб, 1892. – Т. 9. – С. 356).
Отже, «гардувати» тут у значенні: скріпляти угоду. Узгоджується з характером Евандра, як розсудливого, тямущого господаря, який влаштовує гуляння не просто для пиятики чи з панського гонору, а по завершенні якоїсь справи.

Евандра син, Паллант вродливий,К Енею зараз підступив;Оддав поклон дружелюбивий,До батька в гості попросив.Еней з Паллантом обнімавсяІ в його приязнь заставлявся,Потім до лісу почвалав,Де гардовав Евандр з попами,Зо старшиною і панами,Еней Евандрові сказав: Хоть ти і грек, та цар правдивий – Евандр – виходець з Греції, а греки зруйнували Трою – батьківщину Енея.
Тепер тебе я суплікую – прошу.

«Хоть ти і грек, та цар правдивий,Тобі латинці вороги;Я твій товариш буду щирий,Латинці і мені враги.Тепер тебе я суплікуюМою уважить долю злуюІ постояти за троян.Я кошовий Еней-троянець,Скитаюсь по миру, мов ланець,По всім товчуся берегам. [15] Прийшов до тебе на одвагу,Не думавши, як приймеш ти;Чи буду пити мед, чи брагу?Чи будем ми собі брати?Скажи, і руку на – в завдаток,Котора, бач, не трусить схватокІ самих злійших нам врагів.Я маю храбрую дружину,Терпівших гіркую годинуОд злих людей і од богів. Так лучше в сажівці втоплюся і лучше очкуром вдавлюся – сажівка, сажавка – копанка, криниця на низу, де близько до поверхні підходять грунтові води. В сажівці до води можна рукою дістати. Також ще – невелика викопана водойма біля берега річки, озера, в якій тримають живу рибу.
Очкур – шнур, яким стягують у поясі штани або шаровари для підтримання їх.

Мене найбільше доїдаєРутульський Турн, собачий син;І лиш гляди, то і влучає,Щоб згамкати мене, як блин.Так лучче в сажівці втоплюсяІ лучче очкуром, вдавлюся,Ніж Турнові я покорюсь.Фортуна не в його кишені;Турн побува у мене в жмені;Дай поміч! – я з ним потягнусь». Турбації не заживайте – не турбуйтеся (К.).

Евандр мовчав і прислухався,Слова Енеєві ковтав;То ус крутив, то осміхався,Енеєві одвіт сей дав:«Еней Анхізович, сі
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98