ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
йде,Енея мусим повидать».«Яка ж одвага в смутне врем’я!Так не пропало наше плем’я?» –Троянці всі тут заревли;Одважних стали обнімати,Їм дяковать і ціловати,І красовулю піднесли. Землі, овець і дать по плугу – тут у значенні: дати по плугу волів – по дві пари.
В чиновні вивесть обіщав – тобто в чиновники, що займали якусь посаду в урядових установах. Чиновники належали до привілейованого стану, мали звичайно потомствене або особисте дворянство.
Іул, Енеїв як наслідник,Похвальну рацію сказав;І свій палаш що звавсь побідник ,До боку Низа прив’язав.Для милого же ЕвріалаНе пожалів того кинджала,Що батько у Дідони вкрав.І посулив за їх услугуЗемлі, овець і дать по плугу,В чиновні вивесть обіщав. Козак природі покоривсь – тобто підкоритися своїй козацькій вдачі.
Сей Евріал був молоденький,Так годів з дев’ятнадцять мав,Де усу буть, пушок м’якенькийБіленьку шкуру пробивав;Та був одвага і завзятий,Силач, козак лицарковатий,Но пред Іулом прослезивсь.Бо з матір’ю він розставався,Ішов на смерть і не прощався;Козак природі покоривсь. Ви сами мали паніматку – мати Іула, перша дружина Енея – Креуза, загинула під час утечі з Трої.
«Іул Енейович, не дайтеПаньматці вмерти од нужди,Їй будьте сином, помагайтеІ заступайте від вражди,Од бід, напраснини, нападку;Ви самі мали паніматку,То в серці маєте і жаль;Я вам старую поручаю,За вас охотно умираю», –Так мовив чулий Евріал. Твоїм буть братом не стижуся – перед нами епізод, що воскрешає характерний для козацтва звичай і показує, наскільки сильною була серед нього традиція побратимства. Воєначальник, що стоїть на вищих шаблях суспільної ієрархії, урочисто перед громадою називає своїм братом простого воїна, що добровільно йде на подвиг, клянеться заступити його матері рідного сина.
І тут же – бурлескна гра: поняття з побуту російської регулярної армії – «пайок», «кватира» – поставлені в один ряд з речами патріархального козацького та селянського побуту. Все назване змішувалось і в реальному житті України кінця XVIII – початку XIX ст., проте «пайок» і «кватира» не були властиві побуту старої селянки.
«Не бійся, добрий Евріале, –Іул йому сей дав одвіт, –Ти служиш нам не за пропале,На смерть несеш за нас живіт.Твоїм буть братом не стиджусяІ неню заступать кленуся,Тебе собою заплачу:Пайок, одежу і кватиру,Пшона, муки, яєць і сируПо смерть в довольстві назначу». [85] І так, одважна наша параПустилася в рутульський стан.На те і місяць вкрила хмара,І поле вкрив густий туман.Було се саме опівночі;Рутульці спали скілько мочі,Сивуха сну їм піддала;Роздігшися, порозкладались,В безпечності не сподівалисьНі од кого ніяка зла. Пікет – передовий сторожовий пост, застава.
І часовії, на мушкетахПоклавшись, спали на заказ;Хропли всі п’яні на пікетах,Тут їх застав послідній час!Переднюю побивши стражу,Полізли в стан варити кашу;Низ тут товаришу сказав:«Приляж к землі ти для підслуху,А я задам рутульцям духу,Гляди, щоб нас хто не спіткав». У Вергілія про Рамента (Рамнета) читаємо:
Сам він був цар і віщун, і Турну-цареві був милий;
Та віщуванням загину від себе не міг відвернути
(Вергілій. – Кн. 9. – Ряд. 327 – 328).
Тестамент – заповіт, духівниця.
Сказавши, першому РаментуГоловку буйную одтяв,Не дав зробить і тестаменту,К чортам його навік послав.Сей на руках знав ворожити,Кому знав скілько віку жити,Та не собі він був пророк.Другим ми часто пророкуєм,Як знахурі, чуже толкуєм,Собі ж шукаєм циганок. Потиснув, мов Хому Ярема – маються на увазі комічні персонажі в фольклорі українського, російського та білоруського народів. Хома і Ярема фігурують у жартівливих піснях, анекдотах, лубочних картинках (малювань). В одній з пісень зустрічаємо слова, що нагадують коментований рядок «Енеїди»:
…Ходімо у церкву
Богу молиться.
Хома надів ризи,
А Ярема взяв книги.
Де не взявся піп та дяк –
Хома вискочив у двері,
А Ярема у вікно.
Як затис та й затис –
Та й Хому притис…
(Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. – К., 1978. – С. 269).
А послі Ремових він воївПо одному всіх подушив;І блюдолизів, ложкомоївВпрах, вдребезги перемізжив.Намацавши ж самого Рема,Потиснув, мов Хому Ярема,Що й очі вискочили преч;Вхвативсь за бороду кудлатуІ злому Трої супостатуМакітру одділив од плеч. [89] Вблизі тут був намет Серрана,На сього Низ і наскакав;Він тілько що роздігсь з каптанаІ смачно по вечері спав.Низ шаблею мазнув по пупу,Зад з головою сплющив вкупу,Що із Серрана вийшов рак;Бо голова між ніг вплелася,А задня вгору піднялася;Умер фігурно неборак! [90] І Евріал, як Низ возився,То не гулявши простояв;Він также к сонним докосився,Врагів на той світ одправляв.Колов і різав без розбору,І як ніхто не мав з ним спору,То поравсь, мов в кошарі вовк;І виборних, і підпомощних,І простих, і старших вельможних,Хто ні
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
В чиновні вивесть обіщав – тобто в чиновники, що займали якусь посаду в урядових установах. Чиновники належали до привілейованого стану, мали звичайно потомствене або особисте дворянство.
Іул, Енеїв як наслідник,Похвальну рацію сказав;І свій палаш що звавсь побідник ,До боку Низа прив’язав.Для милого же ЕвріалаНе пожалів того кинджала,Що батько у Дідони вкрав.І посулив за їх услугуЗемлі, овець і дать по плугу,В чиновні вивесть обіщав. Козак природі покоривсь – тобто підкоритися своїй козацькій вдачі.
Сей Евріал був молоденький,Так годів з дев’ятнадцять мав,Де усу буть, пушок м’якенькийБіленьку шкуру пробивав;Та був одвага і завзятий,Силач, козак лицарковатий,Но пред Іулом прослезивсь.Бо з матір’ю він розставався,Ішов на смерть і не прощався;Козак природі покоривсь. Ви сами мали паніматку – мати Іула, перша дружина Енея – Креуза, загинула під час утечі з Трої.
«Іул Енейович, не дайтеПаньматці вмерти од нужди,Їй будьте сином, помагайтеІ заступайте від вражди,Од бід, напраснини, нападку;Ви самі мали паніматку,То в серці маєте і жаль;Я вам старую поручаю,За вас охотно умираю», –Так мовив чулий Евріал. Твоїм буть братом не стижуся – перед нами епізод, що воскрешає характерний для козацтва звичай і показує, наскільки сильною була серед нього традиція побратимства. Воєначальник, що стоїть на вищих шаблях суспільної ієрархії, урочисто перед громадою називає своїм братом простого воїна, що добровільно йде на подвиг, клянеться заступити його матері рідного сина.
І тут же – бурлескна гра: поняття з побуту російської регулярної армії – «пайок», «кватира» – поставлені в один ряд з речами патріархального козацького та селянського побуту. Все назване змішувалось і в реальному житті України кінця XVIII – початку XIX ст., проте «пайок» і «кватира» не були властиві побуту старої селянки.
«Не бійся, добрий Евріале, –Іул йому сей дав одвіт, –Ти служиш нам не за пропале,На смерть несеш за нас живіт.Твоїм буть братом не стиджусяІ неню заступать кленуся,Тебе собою заплачу:Пайок, одежу і кватиру,Пшона, муки, яєць і сируПо смерть в довольстві назначу». [85] І так, одважна наша параПустилася в рутульський стан.На те і місяць вкрила хмара,І поле вкрив густий туман.Було се саме опівночі;Рутульці спали скілько мочі,Сивуха сну їм піддала;Роздігшися, порозкладались,В безпечності не сподівалисьНі од кого ніяка зла. Пікет – передовий сторожовий пост, застава.
І часовії, на мушкетахПоклавшись, спали на заказ;Хропли всі п’яні на пікетах,Тут їх застав послідній час!Переднюю побивши стражу,Полізли в стан варити кашу;Низ тут товаришу сказав:«Приляж к землі ти для підслуху,А я задам рутульцям духу,Гляди, щоб нас хто не спіткав». У Вергілія про Рамента (Рамнета) читаємо:
Сам він був цар і віщун, і Турну-цареві був милий;
Та віщуванням загину від себе не міг відвернути
(Вергілій. – Кн. 9. – Ряд. 327 – 328).
Тестамент – заповіт, духівниця.
Сказавши, першому РаментуГоловку буйную одтяв,Не дав зробить і тестаменту,К чортам його навік послав.Сей на руках знав ворожити,Кому знав скілько віку жити,Та не собі він був пророк.Другим ми часто пророкуєм,Як знахурі, чуже толкуєм,Собі ж шукаєм циганок. Потиснув, мов Хому Ярема – маються на увазі комічні персонажі в фольклорі українського, російського та білоруського народів. Хома і Ярема фігурують у жартівливих піснях, анекдотах, лубочних картинках (малювань). В одній з пісень зустрічаємо слова, що нагадують коментований рядок «Енеїди»:
…Ходімо у церкву
Богу молиться.
Хома надів ризи,
А Ярема взяв книги.
Де не взявся піп та дяк –
Хома вискочив у двері,
А Ярема у вікно.
Як затис та й затис –
Та й Хому притис…
(Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. – К., 1978. – С. 269).
А послі Ремових він воївПо одному всіх подушив;І блюдолизів, ложкомоївВпрах, вдребезги перемізжив.Намацавши ж самого Рема,Потиснув, мов Хому Ярема,Що й очі вискочили преч;Вхвативсь за бороду кудлатуІ злому Трої супостатуМакітру одділив од плеч. [89] Вблизі тут був намет Серрана,На сього Низ і наскакав;Він тілько що роздігсь з каптанаІ смачно по вечері спав.Низ шаблею мазнув по пупу,Зад з головою сплющив вкупу,Що із Серрана вийшов рак;Бо голова між ніг вплелася,А задня вгору піднялася;Умер фігурно неборак! [90] І Евріал, як Низ возився,То не гулявши простояв;Він также к сонним докосився,Врагів на той світ одправляв.Колов і різав без розбору,І як ніхто не мав з ним спору,То поравсь, мов в кошарі вовк;І виборних, і підпомощних,І простих, і старших вельможних,Хто ні
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98