, великий київський князь Володимир «одел галоши да на босую ногу». Обіграні й рукавички, які були неодмінним атрибутом великопанського туалету. Знали безліч видів чоловічих і жіночих рукавичок на всі випадки життя. Аристократи міняли рукавички кілька разів на день (звідси прислів'я: «Міняє, мов рукавички»). Рукавички були статтею імпорту із Західної Європи. Замість таких елегантних рукавичок Латин надіває шкапові рукавиці, тобто пошиті з особливо обробленої кінської шкіри. Така шкіра йшла на виготовлення чобіт кращого гатунку, але на рукавички аж ніяк не годилася. Замість рукавички – рукавиця. Карикатурний, сатирично загострений образ.

Латин, так дома спорядивши,Кругом все в хатах оглядав,Світелки, сіни обходивши,Собі убори добирав:Плащем з клейонки обвернувся,Циновим гудзем застебнувся,На голову взяв капелюх;Набув на ноги кинді новіІ рукавиці взяв шкапові,Надувсь, мов на огні лопух. Єдимашка, адамашка – дорога східна тканина, з візерунками того ж кольору, що й тканина.
Шушон – жіночий верхній одяг. Вид капота (К.).

Латин як цар в своїм нарядіІшов в кругу своїх вельмож,Которі всі були в параді,Надувся всякий з них, як йорж.Царя на дзиглик посадили,А сами мовчки одступилиВід покутя аж до дверей.Цариця ж сіла на ослоні,В єдамашковому шушоні,В кораблику із соболей. В німецькім фуркальці була – тобто, в платтячку; фуркальце – від фуркало – дзиґа.
Волове, кінне і піхотне – тут в один ряд з кіннотою і піхотою поставлені воли, які тоді були тягловою силою в обозах.
І ввесь був зібраний повіт – повіти введені на Україні після скасування полкового устрою у 1782 р. Приблизно відповідали сотні, а як на сучасний адміністративно-територіальний поділ, – приблизно районові.

Дочка Лавися-чепурухаВ німецькім фуркальці була,Вертілась, як в окропі муха,В верцадло очі все п’яла.Од дзиглика ж царя ЛатинаСкрізь прослана була ряднинаДо самой хвіртки і воріт;Стояло військо тут зальотне,Волове, кінне і піхотне,І ввесь був зібраний повіт. Пиріг завдовжки із аршин – аршин – давня міра, дорівнює 0,711 метра.
І соли кримки і бахмутки – див. коментар: І, 30.

Послів ввели к царю з пихою ,Як водилося у латин;Несли подарки пред собою:Пиріг завдовжки із аршин,І солі кримки і бахмутки,Лахміття розного три жмутки,Еней Латину що прислав.Посли к Латину приступились,Три рази низько поклонились,А старший рацію сказав: Рація (вітальна промова) троянського посла близька до тарабарщини, до якої вдається Сівілла, прощаючись з Енеєм (IV, 1 – 2). Але у її мові – сильний елемент народного просторіччя (це ж сільська баба), а у посла, який щойно вчився латинської мови, – макаронічна мішанина української мови з латиною. Ось промова посла в дослівному перекладі латинських слів і виразів:

Еней наш великий пан
І славний троянців князь,
Шмигляв по морю, як циган,
До тебе о царю! прислав тепер нас.
Просимо, пане Латине,
Нехай наша голова не загине,
Дозволь жить в землі своєй,
Хоть за гроші, хоть задарма,
Ми дякувати будем досить
Милості твоєй.
О царю! будь нашим меценатом,
І ласку твою покажи,
Енеєві зробися братом,
О найкращий! не одкажи;
Еней вождь єсть моторний,
Вродливий, гарний і проворний.
Побачиш сам особисто!
Вели прийняти подарки
З ласкавим видом і без сварки,
Що прислані через мене…

…Будь нашим меценатом – Меценат (кінець І ст. до н. е.) – багатий римський аристократ, покровительствував митцям, сам займався літературою. Утворив гурток при своєму дворі, до якого входили Вергілій і Горацій. Звідси меценат – багатий, впливовий покровитель.

« Енеус ностер магнус панус І славний троянорум князь,Шмигляв по морю як циганус , Ад те, о рекс ! прислав нунк нас. Рогамус, доміне Латине ,Нехай наш капут не загине, Пермітте жить в землі своєй,Хоть за пекунії , хоть гратіс ,Ми дяковати будем сатіс Бенефіценції твоєй. [47] О рекс ! будь нашим меценатом ,І ласкам туам покажи, Енеусу зробися братом, О оптіме ! не одкажи: Енеус прінцепс єсть моторний, Формозус , гарний і проворний,Побачиш сам інноміне !Вели акціпере подаркиЗ ласкавим видом і без сварки,Що прислані через мене: Макаронізмами пересипана тільки офіційна, «протокольна» частина промови посла (строфи 46 – 47) – урочисте представлення свого пана і церемоніальне пошанування другої високої сторони. Переходячи до переліку й роздачі подарунків сімейству царя, посол залишає латинь.
За Хмеля виткався царя – походить від народної примовки: «За царя Хмеля, як людей була жменя», тобто дуже давно.

Се килим-самольот чудесний,За Хмеля виткався царя,Літа під облака небесні,До місяця і де зоря;Но можна стіл ним застилати,І перед ліжком простилати,І тарадайку закривать.Царівні буде він в пригоду,І то найбільш для того году,Як замуж прийдеться давать. Ось скатерть шльонськая нешпетна – тобто з Шльонська, Сілезії (див. коментар: II, 60).
Ї
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98