лку продавалаІ мерзла вніч, а вдень пеклась. Літературознавець Юрій Івакін слушно вказує на перегук епізодів із побуту небожителів у шостій частині «Енеїди» з творами Шевченка останніх років життя: «Юродивий» (1857), «Муза» (1858), «Слава» (1858), «Гімн черничий» (1860). Коментуючи рядки вірша «Слава»:

А ти, задрипанко, шинкарко,
Перекупко п'яна!
Де ти в ката забарилась…
Моя крале мальована,

зазначає: «Говорячи про стилістичну залежність Шевченкового твору від бурлескної традиції, маємо на увазі передусім «Енеїду» Котляревського. Вже лайливе звернення до слави в перших рядках вірша своїм комічним нагромадженням лайливих визначень нагадує славнозвісну «художню лайку» персонажів «Енеїди». Шевченкова «краля мальована» дещо схожа на таку ж легковажну Венеру з «Енеїди», що «все з воєнними жила» (Івакін Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847 – 1861 рр. – К., 1968. – С. 243).

Венера по-драгунськи – смілоК Зевесу в витяжку іде,Начавши говорити діло,Очей з Зевеса не зведе:«О тату сильний, величавий!Ти всякий помисл зриш лукавий,Тебе ніхто не проведе;Ти оком землю назираєш,Другим за нами приглядаєш,Ти знаєш, що, і як, і де. [8] Ти знаєш, для чого троянцівЗлим грекам попустив побить;Енея з пригорщею ланцівВелів судьбам не потопить;Ти знаєш лучче всіх причину,Чого Еней приплив к ЛатинуІ біля Тібра поселивсь?Ти ж словом що опреділяєш,Того вовік не одміняєш;Відкіль же Турн тут притуливсь? фригійське плем'я не проклято – тут і далі фрігійці – троянці. Фрігією називали область Малої Азії, в межах якої була Троя.

І що такеє Турн за свято,Що не вважає і тебе?Фрігійське плем’я не проклято,Що всякий єретик скубе;Твої закони б ісполнялись,Коли б олімпські не мішалисьІ не стравляли би людей.Твоїх приказів не вважають,Нарошно Турну помагають;Бо, бач, Венерин син Еней. Прометей (у грецькій міфології) – добрий титан, оборонець людей. Допоміг Зевсові перемогти злих титанів і здобути владу над світом; викрав з Олімпа вогонь і приніс людям. За це Зевс звелів прикувати Прометея до скелі на Кавказі і прирік на вічні муки: щодень орел розкльовував йому печінку, а на другий день вона виростала знову. Так прикутий Прометей мучився протягом тисячоліть, поки його не визволив Геракл. «Прометей, – за словами К. Маркса, – найблагородніший святий і мученик у філософському календарі» (Маркс К., Енгельс Ф.3 ранніх творів. – К., 1973. – С. 22). Образ Прометея – мужнього захисника людини, поборника добра і справедливості – один з найважливіших в ряду вічних образів світової літератури. Появившись в «Енеїді» І. Котляревського, так само як і інші образи поеми, в травестійно-гумористичному контексті, Прометей продовжив своє життя в українській літературі.

Троянців бідних і ЕнеяХто не хотів, той не пужав;Терпіли гірше Прометея,На люльку що огню украв.Нептун з Еолом з перепросуДали такого перечосу,Що й досі зашпори щемлять.Другії ж боги… що казати?Діла їх лучче мусиш знати,Енея тілько не з’їдять. [11] О Зевс! О батечку мій рідний!Огляньсь на плач дочки своєй;Спаси народ фрігійський бідний,Він діло єсть руки твоєй.Як маєш ти кого карати,Карай мене, – карай! я мати,Я все стерплю ради дітей!Услиш Венеру многогрішну!Скажи мні річ твою утішну:Щоб жив Іул, щоб жив Еней!» Як дам! очіпок ізлетить… – збити очіпок жінці (дівчата очіпка не носили) – означало завдати їй сорому. Тадей Рильський у статті «До вивчення українського народного світогляду» писав: «Я пам'ятаю випадок, коли семилітній хлопчина, граючись, скинув очіпок заміжній жінці в товаристві. Жінка розплакалася від образи, що він змусив її, чесну молодицю «світити волоссям». Я пам'ятаю, наскільки безуспішними були якось мої спроби утішити гнів однієї молодиці на іншу, головним чином задля того, що остання її «розчіпчила».

«Мовчать! Прескверна пащекухо!Юнона злобна порощить. –Фіндюрко, ящірко, брехухо!Як дам – очіпок ізлетить!Ти смієш, кошеня мерзенне,Зевесу доносить на мене,Щоб тим нас привести в розлад;За кого ти мене приймаєш?Хіба ж ти, сучище, не знаєш,Що Зевс мій чоловік і брат? …Наш олімпський предводитель – дворяни губернії та повіту на спеціальних зібраннях обирали з-поміж себе на певний строк предводителя дворянства з числа найбільш знатних та авторитетних. Так, з утворенням Полтавської губернії 1802 р. першим предводителем (маршалком) був обраний князь С. М. Кочубей, що відіграв певну роль і в житті автора «Енеїди». В шостій частині поеми – помітніше уподібнення небожителів великопанській дворянській верхівці, а земних владик – середньому та нижчому прошаркові дворянства з прикметами їхнього побуту.
Зводниця цитерська – походить від назви острова Цітера (Кіфера), де був особливо поширений культ Венери і знаходився її храм. Цітера – одне з імен Венери.

Тобі ж, Зевес, скажи, не стидно,Що пред тобою дрянь і
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98