гав, турбовався,Плигав, вертівся, ухилявся,Як огир в стаді, ярував. [43] Тут Даг, рутулець прелукавий,Пізнав одразу новичка,Хотів попробовать для славиПаллантові піддать тичка;Но наш аркадець ухилився,Рутулець з жизнею простився,В аркадцях закипіла кров!Одні других випереджають,Врагів, як хмиз, трощать, ламають;Така підданців єсть любов. Дутеля з'їсти – померти. Дутель – порожній горіх.

Паллант Евандрович наскокомЯкраз Гібсона і насів,Шпигнув в висок над правим оком,Гібсон і дутеля із’їв.За сим такая ж смертна караІ лютого постигла Лара.Ось Ретій в бендюгах летить!Сього Паллант стягнув за ногу,Ударив, як пузир, об дрогу,Мазка із трупа капотить. [45] Ось! ось! яриться, бісом дише!Агамемноненко Галес.І бистрим бігом все колише,Неначе в гніві сам Зевес;Вокруг себе все побиває,Фарет, з ним збігшись, погибає,Душі пустився Демоток.Ладона сплющив, як блощицю,Кричить: «Палланта-ледащицюЗлигаю я в один ковток». [46] Паллант, любесенький хлопчина,Скріпивсь, стоїть, як твердий дуб,І жде, яка то зла личинаЙому нам’яти хоче чуб.Дождавсь – і зо всього розгонаВліпив такого макогона,Що пан Галес шкереберть став.Паллант, його поволочивши,Потім на горло наступивши,Всього ногами потоптав. Хто не сусіль, тому кабаки – сусіль – те саме, що «шасть», «шмиг», тобто втекти. Кабаки дати, втерти – покарати. Отже: хто не втече, тому погибель.
І коси на траву найшли – всупереч приказці «Найшла коса на камінь» аркадяни косять рутульців, мов траву.

За сим Авента, пхнувши ззаду,Поставив раком напоказ;І тут сього ж понюхав чадуОдважний парубійка Клавз.Хто ні сусіль, тому кабакиДавав Паллант і всі бурлаки,З Аркадії що з ним прийшли.Побачив Турн собі зневагу,Не мед дають тут пить, а брагу,І коси на траву найшли. [48] Зробився Турн наш бісноватим,Реве, як ранений кабан;Гаса, финтить своїм зикратим;Що ваш против його Полкан!Простесенько к Палланту мчиться,Зубами скреготить, яритьсяІ гамка їсти здалека.Уже шаблюкою махає,Коневі к шиї прилягає,Хитрить, як ловить кіт шпака. [49] Паллант, мов од хорта лисиця,Вильнув і обіруч мечемОпоясав по поясниці,Що Турн аж поморгав плечем;І вмиг, не давши схаменутисьНі головою повернутись,Стьогнув ще Турна через лоб.Но Турн байдуже, не скривився,Бо, бач, булатом ввесь обшивсяІ був, як в шкаралупі боб. [50] Так Турн, Палланта підпустивши,Зо всіх сил келепом мазнув;За русі кудрі ухвативши,Безчувственна з коня стягнув;Кров з рани джерелом лилася,В устах і в носі запеклася,Надвоє череп розваливсь;Як травка, скошеная в полі,Ув’яв Паллант, судеб по волі;Сердега в світі не наживсь! [51] Турн сильно злобною п’ятоюНа труп Палланта настоптав,Ремень з ладункой золотоюЗ бездушного для себе зняв;Потім сам на коня схватився,Над мертвим паничем глумивсяІ так аркадянам сказав:«Аркадці! лицаря возьміте,В ралець к Евандру однесіте,К Енею що в союз пристав». Комлицькой буркою прикрили – тобто калмицькою.

Таку побачивши утрату,Аркадці галас підняли,Клялися учинить одплату,Хоча би трупом всі лягли;На щит Палланта положили,Комлицькой буркою прикрили,Із бою потаскали в стан.О смерті князя всі ридали,Харциза Турна проклинали.Та де ж троянський наш султан? [53] Но що за стук, за гомін чую?Який гармидер бачу я!Хто землю так трясе сирую?І сила там мутить чия?Як вихрі на пісках бушують,В порогах води як лютують,Коли прорватися хотять;Еней так в лютім гніві рветься,Одмстить Палланта смерть несеться,Сустави всі на нім дрижать. [54] До лясу! Турна розбишаки,Вам більше рясту не топтать!Вам дасть Еней міцной кабаки,Що будете за Стіксом чхать.Еней совавсь, як навіжений,Кричав, скакав, мов віл скажений,І супротивних потрошив:Махне мечем – врагів десяткиЛежать, повиставлявши п’ятки;Так в гніві сильно їх локшив! [55] В запалі налетів на Мага,Як на мале курча шулік;Пропав навік сей Маг бідняга,Порхне душа на другий бік;Видючой смерті він боявся,Енея у ногах валявся,Просив живцем в неволю взять;Но сей, коп’єм наскрізь пробившиІ до землі врага пришивши,Других пустився доганять. [56] Тут на бігу піймав за рясуПопа рутульського полку,Смертельного задавши прасу,Як пса покинув на піску.Погиб тут также храбрий Нума,Убив Сереста, його кума,Тарквіту голову одтяв;Камерта висадив з кульбаки,Ансура в ад послав по раки,А Луку пузо розплатав. І в тарадайці напирають – тут у травестії вживається слово «тарадайка», так само як раніше бендюги, замість того, щоб сказати «бойова колісниця».

Як задавав Еней затьоруВсім супостатам на заказ,Як всіх калічив без розборуІ убивав по десять враз:Лігар з Лукуллом поспішаютьІ в тарадайці напираютьЕнея кіньми потоптать.Но тут їх доля зла наспіла,І душі сих братів із тілаПішли к Плутону погулять. [58] Так наш Еней тут управлявсяІ стан свій чистив од врагів;Прогнавши супостат, зближавсяДо города свого валів.Трояне, вилазку зробивши,Латинян к чорту протуривши,З Енеєм вкупу ізійшлись.Здоровкалися, обнімались,Розпитовались, ціловались,А деякі пить прийнялись. [59] Іул як комендант ісправнийЕнеєві лепорт подав,Як війська ватажок начальнийПро все дрібненько розказав.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98