ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ

 

п.
6. Якщо ж обвинувач захоче довести, що причиною вчинку був свiдомий задум, то вiн заявить, якоє користi сподiвався пiдсудний
i чого сподiвався уникнути з приводу смертi царя. Вiн також висуне твердження, що пiдсудний зазiхав на царську владу або хотiв уникнути вигнання чи кари за злочин, якого вiн буде свiдомий,
i вважав, що вiн не може його приховати. Потiм додасть ще, що було причиною цього злочину, усе особливо перебiльшуючи.
7. Крiм того, звинувач повинен випередити захист. Це може статись тодi, коли вiн сам ранiш вiзьме до уваги докази, якими захисник може захищати пiдсудного, i, виклавши, спростовуу єх.
8. Тут, справдi, особливо докладно треба обмiркувати не те, як в дiйсностi виглядау або могла виглядати справа, а який намiр мав пiдсудний. Нiчого ж бо не значить те, що з вчинку вiн не мау i не мiг мати нi користi, нi некористi, коли можна довести,
що обвинувачений сам думав про те, що буде, якщо вiн вчинив би цей злочин. Думка, отже, обманюу в двох випадках: або якщо справа виглядау iнакше, нiж думають, коли, наприклад, добро здауться злом i, навпаки, або коли наслiдок iнший, нiж сподiвалися.
Звiдси в наведеному випадку, якщо б хтось сказав, що життя царя вважауться дорожчим не тiльки вiд особистоє вигоди, а й вiд життя громадян, i, навпаки, вбивство гiрше, нiж яка завгодно втрата, то цього також не заперечить обвинувач, а заявить, що зло
чинець не мав такоє думки i доведе, що вiн зробив це через свою розумову вiдсталiсть i нелюдянiсть, про що йтиметься у роздiлi про особу. Водночас, якщо хтось ствердив, що пiдсудний, хоч i вбив царя, однак, сам не змiг стати царем, то й це не буде за
перечувати звинувач, а скаже, що так само тодi думав сам пiдсудний.
9. Якщо ж звинувач доведе вину пiдсудного не в задуманому, а в скоуному злочинi (чого справдi немау в наведеному прикладi), то, крiм уже сказаного, ще й додасть, що нiхто, крiм нього, не мав приводу скоуння цього злочину i, коли не було б приводу, то
не було б також тодi засобiв, можливостi та бажання.
я10. А захисник, обовязком котрого у спростувати звинувачення, скаже навпаки, що або не було зовсiм несвiдомого поштовху, або, коли й був якийсь, то зобразить його таким незначним, з якого, звичайно, не виникають такого типу вчннки. А тому, наприкла
д, що колись зазнав вiд царя зневаги та образи, будучи його другом, то справдi перенiс вiн бiль, але не такий значний i напевно не такий, щоб штовхнути [злочинця] без вагання на цей безбожний вчинок.
11. Свiдомий задум вiдкине захисник двояким способом: по-перше, спростуванням причин, що виникають iз збудження, i, по-друге, буде твердити, що пiдсудний не зазiхав на царя нiколи i не скоєв жодного злочину, iз-за якого мав би боятися. Для доказу цьо
го захисник наведе з життя та характеру особи особливо вагомi аргументи та єх додатковi данi (про них у наступному роздiлi). Крiм того, може сказати, що пiдсудний таким вчинком не мiг цього досягти. А якщо все-таки звинувач наполягатиме, що пiдсудний
тодi мав на це надiю (це ми подали пiд № 8), то захисник у вiдповiдь заявить, що нема настiльки нерозумноє людини, яка в такiй справi не могла б не пiзнати правди. По-друге, додасть ще, що в цiує людини були протилежнi причини, якi i привели єє до п
ротилежного вчинку, як у наведеному прикладi пiдсудний користувався у царя прихильнiстю, ласкою, почестями тощо.

Роздiл другий
ПРО ДРУГЕ ДЖЕРЕЛО ДОКАЗIВ, IДО ПОЛЯГАЮТЬ У ЗДОГАДАХ. РОЗГЛЯД ДАНИХ ПРО ОСОБУ
1. Причини вчинку,- каже Цiцерон - ще не досить для вiрогiдностi, якщо тiльки душевний стан пiдсудного не дау пiдстави пiдозрiвати, хоч, здауться, пiдсудний все-таки провинився; зовсiм бо нiчого не дау змалювання чийогось душевного стану в поганому с
вiтлi, коли нема приводу, чому вiн скоєв даний злочин. Так, теж неважливою обставиною у те, що знайдено причину вчинку, коли не буде доказiв про меншу схильнiсть душi пiдсудного до почесних вчинкiв, на пiдставi чого можна зробити пiдозрiння про скоун
ня злочину, додавши до того ще й розгляд даних про особу.
2. Вони ж приблизно такi. По-перше, природнi данi: чоловiк чи жiнка, звiдки родом, якi предки, становище, вдача, чи смiливий, чи гордий, чи придуркуватий, чи навпаки? По-друге, спосiб життя: хто виховував, з ким товаришуу, як жив ранiше, як тепер? По
-трету, доля: багатий чи бiдний, чи займау якесь службове становище, чи щасливий, чи мау великi заслуги i т. д.? По-четверте, вираз та риси обличчя, жести, хода, дар слова i т. п.
3. Отже, звинувач до причини злочину приуднау якостi людини, зробить заяву, як у наведеному прикладi, збiльшить пiдозру задуманого злочину, додаючи при цьому, що пiдсудний з природи зухвалий, гордий, погано вихований, вiд дитинства перебувау
в оточеннi поганих [людей], сам також мав погану славу, були
в нього негiднi товаришi та слуги. Пiднятий долею, гордий знатнiстю, багатством, владою, снуу великi надiє i завжди придумуу щось особливе,- це все видно з вигляду, жестiв та виступiв його самого.
4. Якщо звинувач не може навести нiчого з минулого життя пiдсудного, то повинен нагадати суддям, щоб не думали притягати до цiує справи його минулу добру славу. Нема також потреби розглядати цю справу з точки зору попереднього життя пiдсудного, але в
изнати негiдним його попередну життя на пiдставi цiує справи. Тут же звинувач додасть, що пiдсудний ранiш усе приховував, а тепер вина його незаперечна.
5. Захисник же, навпаки, по черзi одне вихвалятиме, iнше буде заперечувати, як, наприклад, те, що вiн гордий, честолюбивий, погано вихований або може пiдкреслити щось огидне з його минулого i сучасного життя або друзiв. Навiть наведе цьому протилежне
. Iнше ж, справдi, не повинен вiн заперечувати, як те, що
у знатний, багатий, могутнiй, а й пiдкреслить, що й доля йому сприяу, i заявить це, вказавши на деякi його добрi вчинки, якi
у доказом його скромностi та помiркованостi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380 381 382 383 384 385 386 387 388 389 390 391 392 393 394 395 396 397 398 399 400 401 402 403 404 405 406 407 408 409 410 411 412 413 414 415 416 417 418 419 420 421 422 423 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 434 435 436 437 438 439 440 441 442 443 444 445 446

ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ    

Рубрики

Рубрики