ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ

 

Бiльш мудро, гадаю, чинили давнi греки, якi саме завдяки цьому i позбулися розкошiв юнакiв, i ворога тримали на вiдстанi вiд дому. Я сказав, що знав. А якщо моу не до вподоби, наслiдуй кращих i за
єхнiм зразком у час миру i в час вiйни державою прав.
ЩО В ДЕРЖАВI БIЛЬШЕ: ЗАКОН ЧИ КОРОЛЬ?
У твоєй державi все пiдпорядковано потребам миру або вiйни, i республiка обмежена цими обовязками. Тому здауться недоречним ставити питання: чому в твоуму королiвствi у ще й такi двi гiдностi, як "закон" i "король", або хто з них вищий? Переборовши
всякий сумнiв, скажу: "Буде найсправедливiше, якщо ти перебуватимеш у межах свого обовязку. Бо якби ми зважали на римських законникiв, тобто похлiбцiв тиранiв, то всю зверхнiсть
у державi, без сумнiву, приписали б королевi i таким чином пiдпорядкували йому саму юстицiю, а його власнi закони вихваляли. Нiколи б не ставили королевi запитання "чому?". Нiколи
б не нагадували йому про присягання. Показували б лише, що сам вiн у паном нашого життя й смертi. А тi дармоєди тим певнiше б нашiптували з усiх бокiв королевi про "злочинцiв", якi непоштиво ставляться до короля.
З другого боку, ми виросли не в королiвствi Нерона, а в славнiй батькiвщинi Сигiзмунда. I нашi предки виховували нас так, щоб ми знали, що король вибирауться для держави, а не держава iснуу задля короля. На цiй пiдставi гадаумо, що держава набагато ш
ляхетнiша й достойнiша за короля. Закон же, якщо вiн з душею
i розумом держави, значно кращий за непевну державу i вищий за короля. Отже, закон дорiвнюу королевi i навiть кращий i набагато вищий за короля.
А тепер поясню тобi, що таке закон. Вiн, як я вже показував, сам у правителем вiльноє держави, але мовчазним, слiпим i глухим. Згiдно з ним обирауться одна людина, яку ми називаумо королем. Вiн - вуста, очi й вуха закону. Якби закон сам мiг вислухову
вати, вести бесiду, нiхто не обирав би короля, бо закон сам навчау, що треба робити. А оскiльки закон цього робити не може, то вибирау собi посередника - короля. Коли ж якийсь Требонiан або один з римських рабiв, наприклад Ульпiан, пiдлещуючись до те
бе, скаже, що ти наймогутнiший у своєй державi, не погоджуйся. Скажи, що у твоєй батькiвщинi править не людина, а закон. Отже, якщо тебе запитають: хто ти? - вiдповiдай побожно й правдиво так: я король - вуста, очi й вуха закону, а точнiше, iнтерпрет
атор закону, який присягнувся вiру в королiвствi змiцнювати i нiчого iншого не робити, як тiльки те, що закон велить.
Така вiдповiдь буде не лише правдивою, а й преславною - величною й гiдною спадкоумця Казимира Великого. Цей-бо перший дав нам найсвятiшi й найсправедливiшi закони, якi ти так само мусиш шанувати i не вiдступати вiд них навiть на кiнчик нiгтя. Бо оскi
льки закон у даром Божим, то помститься Бог порушникам його подарунка вбивством, чварами, вигнанням, ворогуванням, руйнуванням, рабством, зрештою, приведе державу
з поколiння в поколiння до ганебних законiв. Багато мiг би прикладiв тобi навести, як нових, так i давнiх, якi достеменно пiдтверджують, що тирани завжди нещасливо закiнчували життя. Про це i дистих свiдчить:
Institia et pietas validae sunt principis arces,
Nulla tyrannorum vis diuturna fuit.
(Двi у фортецi мiцнi в короля: справедливiсть i вiра.
Влада тиранiв нiде довгою ще не була.)
Та оскiльки я поспiшаю до iншого й не хочу набридати, додам ще трохи насамкiнець: якщо ти визнауш, що закон у державi
у немов другим королем, хай зробить тодi Бог тебе й королiвство твоу щасливим, бо ти добровiльно вiддаси всього себе його волi. Та якщо змiниш цей порядок i скажеш, що ти пан закону, змiнить тодi Господь королiвство твоу i вiддасть його або вороговi,
або рабовi твоуму. Коли ж побачиш, що перевага законiв i держави
з також незначною, що повсякчас стау попереду них i вище обох, згадай тодi: добре й належним чином керувати державою - труд не для одноє людини (а ти його один нести збираушся!). Важчий тягар i зусиль вимагау бiльших, нiж тi, яких докласти сам можеш.
Для цiує справи потрiбнi вiрнi однодумцi, якi певною мiрою вiзьмуть на себе разом з тобою нелегкий тягар i пiдтримають тебе працею й порадами спiльними.
Ми вже сказали, яким правителем у державi мусиш бути,
а тепер скажемо коротко, яких треба мати сенаторiв, тобто спiльникiв, при управлiннi державою (пристойних i однодумцiв), щоб прибiчникам i слугам здавався хранителем непошкодженоє держави й, власне, королем, а не тираном.
Частина II
ПРО СЕНАТ
Треба передусiм знати, що добрий король нiчим iншим не вiдрiзняуться вiд тирана, як тiльки ставленням до сенату. Бо
й тиран захищау своєх пiдлеглих, як i король: часом справедливо вирiшуу справи, а то й вибачау. Проте його сенат нiколи не подiбний до королiвського. Тиран переважно не мау сенату, а якщо мау, то це нiкчемний гурт людей. А оскiльки сам усю республiку
використовуу для своєх потреб, дуже побоюуться, щоб хтось йому не став на дорозi; i коли спiльникiв (не для оборони республiки, а на шкоду) собi пiдбирау, то передусiм дбау, щоб умiли тримати язик за зубами. Старанно пильнуу, щоб видатнi люди в його
державi не зростали нi в доброчинствi, нi в науцi, нi в чеснотах. I тодi вважау себе щасливим, коли вiдважних, шляхетних, розумних, учених чи багатих мужiв не вижене зi своує держави. Навпаки, король (оскiльки не сам по собi, а з ласки своєх пiддани
х стау правителем
у республiцi), щоб бiльше державi прислужитися, вибирау собi
у спiльники найкращих, найвидатнiших з-помiж громадян i завдяки єх авторитету, порадами й помислам оберiгау республiку i пiд час вiйни, i в мирний час. Саму тому талановитих i вчених оточуу вiн увагою, цiнуу єхню працю й певен, що i в майбутньому цi
мужi знадобляться для республiки. Без них жоден гурт людей, жодна республiка не зможуть довго утриматись. А коли вже так воно
у, найбiльше потурбуйся про пiдбiр сенату, - щоб з обраного тобою сенату всi люди зрозумiли, що ти справжнiй король, а не тиран.
Остерiгайся зажерливих i не довiряй єм керiвних посад у республiцi. Адже й Святе Письмо забороняу вiрити захланцям. Апостол Павло, наприклад, каже: ":коренем усiх грiхiв у жадiбнiсть". До цiує вади найближча розкiш. Якщо єє нема, не буде мiсця i для
пожадливостi. Треба, щоб нiхто на чуже не зазiхав, хто своу витратив. Iнакше зявляться у республiцi хитрощi, обман, зрада, грабунки, чвари, насилля над слабшими. Тому, коли вiд цього зла державу свою увiльниш, пiдбери до сенату людей стриманих, якi
задоволнятимуться тим, що мають, - навiть малим.
Мудрi не допустять до державноє служби також людину незнатну за походженням або заплямовану, бо за великий скарб свободи вважають чесноту вiльного батька. I, навпаки, життя незнатного батька виховуу (на єхню думку) ницого сина. Ти ж, маючи таку чудес
ну раду, добирай, скiльки змога, мужiв знатних
i народжених славними батьками: почасти тому що вони у нiби стовпами твоує держави, почасти ж що iншi мешканцi королiвства з дiда-прадiда вже звикли дослухатися авторитету таких родин. Це ти постiйно вiдчувауш. :
I в нашiй республiцi також, коли добiрних мужiв залучатимеш до сенату, нi про що так не дбав, як щоб мiж сенаторами була належна згода. Бо нiщо так швидко не руйнуу державу, як чвари в сенатi. Вiд сварки Цезаря з Помпеум Рим занепав, iз-за внутрiшньо
го ворогування в сенатi небавом Угорщина вкрай занепала. Останнiй випадок i нас повинен настрашити. :
Тому, якщо ти не зважауш i не турбуушся, як прихилити до себе дружнiх i потрiбних для тебе сенаторiв, або правити будеш зле, або взагалi не правитимеш - через чвари з-помiж видатними в одну мить буде загублене все, що залишив тобi батько. А причина п
ояви цiує мовчазноє ненавистi та розбрату (чув од мудрих) одна. Саме про неє i буду говорити. "Моу" i "твоу" - два джерела всякоє незгоди в суспiльствi. Через них спочатку виникають суперечки та судовi позови, якi породжують ненависть. З ненавистi пi
знiше виростають заколоти, а пiсля заколотiв неминуче наступау крах держави. Отже, щоб королiвство було здоровим, твоє сенатори не повиннi зупинятися над "моу" i "твоу". Хай цього не обговорюють, не вирiшують: це iнших суддiв стосууться. Хай сенатори
стануть отцями держави, далекими од чварiв, - дружнiми, лагiдними. Хай душу мають не затуманену ворожiстю, не обплутану ненавистю, не слiпу вiд заздрощiв. Хай щиро та чистосердно бачать, що шкодить, а що корисне для держави. Цього не може бути, доки
вони самi виступатимуть суддями власних справ.
I потiм, о, якби колись те рiшення попереднього сейму ти прийняв, те, у якому сказано, що треба встановити в державi суд з виборних суддiв i передати туди всi суперечки з приводу приватних справ, - щоб i пiсля цього нiхто не мав права оскаржувати. Ха
й єхня ухвала буде остаточною, що б вони не вирiшили.
Це моу мiркування (не мудрiше й не кориснiше за iншi) треба взяти до уваги, бо воно дуже стосууться гаразду нашого короля. Так щасливо жила колись Грецiя, маючи обраних вiд найзначнiших мiст мужiв, якi розвязували спiрнi питання (греки називали єх а
мфiктiонами). Подiбного звичаю дотримувався й Рим. :
Так само i Галлiя, наслiдуючи єх, запровадила парламент i надала йому такi повноваження, що своєм рiшенням вiн примусив короля вирiшувати лише приватнi справи. I Германiя теж вирiшила ввести в усiй своєй iмперiє один суд подiбним чином i його авторит
етовi пiдкорятися (германцi називають його просто "камерний закон").
Отже, якщо ми маумо стiльки зразкiв, як утримати мир i згоду серед громадян, i якщо вже бачимо, що цей самий закон подано на розгляд сейму, нема причин, чому б за найвищим бажанням
i задля блага цiує республiки не встановити такий суд у Польщi. Так забезпечив би ти у своуму королiвствi мир, спокiй i вiдпочинок. :
IV. I даремними були б моє настанови, якби ти сам не вмiв правити. Тому вважай, що ти сам по собi у немов якась республiка, в якiй ти мауш показати менi свою кебету й кмiтливiсть, щоб я, спiзнавши єх, додав своє знання i таким чином змiцнив i посилив
твоє природнi здiбностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250

загрузка...

ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ    

Рубрики

Рубрики