ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ

 

Переходить, се вiрнiше. I всi,
кому близьке єє життя, хто хоче бути гiдним iменi єє громадянина, повиннi приложити всi старання, напружити всi сили на те, щоб помогти єй перейти вповнi, стати твердо на новiм грунтi i забезпечити вiд можливого повторення таких страшних проб. Занадт
о багато й одноє такоє.я:
Тепер наш нацiонально-полiтичний рахунок дiйшов особливо високих позицiй. Боротьба йде за закрiплення самостiйности
й незалежности Украєнськоє республiки, за зiбрання украєнських земель, за забезпечення основних соцiяльних реформ. Програння загрожуу такими страшенними утратами, що вiд самоє мислi про них спиняуться серце. А тим часом не можна вiдмахуватись вiд тих
мислей, не можна присипляти себе заспокоуннями, що якось то воно буде, якось зробиться само собою.
В великих болях родяться великi дiла. Всi дотеперiшнi силкування провiдних украєнських полiтикiв, щоб народини нового життя пройшли якомога безболiсно, без гострих розривiв, без кривавих конфлiктiв, були даремнi. Наша украєнська революцiя, на жаль, н
е розвивалась самостiйно, вона ввесь час мусiла марширувати з конвульсiйними рухами i киданнями революцiє росiйськоє, хаотичноє i страшноє. Росiйська революцiя потягнула нас через кров, через руєну, через огонь.
Мусимо йти, бо спинити походу не можна. Мусимо перейти через цей страшний огонь i знищення. Мусимо жертвувати всiм, щоб урятувати найдорожче в цiм моментi: самостiйнiсть i незалежнiсть нашого народу.
Мусимо згромадитись коло сеє мети всi, скiльки нас у свiдомих i вiдданих iнтересам нашоє батькiвщини. Збиратися в тiсну
й компактну фалангу, вiдложивши всi партiйнi й груповi рiзницi, всi мiркування про партiйнi вигоди й iнтереси. Все мусить бути пiдпорядковане вимогами моменту - перед ними мусить вiдступити все iнше. Вони такi великi, що кожна сила, кожна одиниця теп
ер на рахунку. Всяке ухилення вiд роботи, вiд вiдповiдальности, вiд сповнення того обовязку, який накладауться моментом,- яв-ляуться дезертирством негiдним громадянина. Всяка самочиннiсть, ухилення вiд громадськоє чи нацiональноє дисциплiни являутьс
я недопустимим злочином.
Помилки нам потомство пробачить. Становище занадто трудне, а досвiд i приготовання наше мале. Це не наша вина, коли ми чогось не зумiумо. Але вiдчути вагу моменту, потребу координацiє й органiзацiє, пiдпорядкування всiх своєх сил вимогам сеє хви-
лi - се наш обовязок, i ухилення вiд нього не пробачить нам потомство. Це та вина, яка не може бути пробачена.

Замiтки з приводу дебат
на конференцiях закордонних членiв партiєя(1920)1
I
Подiє останнiх мiсяцiв поставили питання: бути чи ще не бути украєнськiй партiє соц.-революцiонерiв.
Позицiя єє мiж трiумфальним походом росiйських кому-нiстiв, з одного боку, i тими бездорожами, на котрi позаходила рiзна нацiоналiстична публiка пiд проводом всяких головних
i не головних отаманiв, справдi не дуже вигiдна. I зрозумiло, що пiсля того, як деякi елементи партiє в <удинiм нацiональнiм фронтi> позаганялись на край безоднi, кинувши недобре свiтло на цiлу партiю, психологiчна реакцiя викликау у багатьох пiдвище
не бажання якнайрiзче вiдмежуватись вiд сього зiгзагу вправо - ско-ком улiво!
Але виправляти зiгзаг зiгзагом - се не робота! Нового зiгзагу не повинно бути. Не повинно бути i перебiжки!
В високiй мiрi не бажано, щоб поодинокi, скiльки-небудь цiннi члени, кидаючи партiю, одинцем чи невеликими компанiями перебiгали в стан торжествующих. Партiя мусить запобiгти такому дезертирству, перевiривши в свiтлi нових досвiдiв свою iдеологiю i с
воє позицiє, щоб змiнити єх вiдповiдно коли треба, i на новi позицiє перейти по можностi в повнiм складi всього цiнного, що усть у неє, не розбиваючись i не вiдриваючись вiд свого грунту.я:
Чи вмiтимуть нашi письменнi люди вхопитись за край тiує нитки, що тягнеться сама по собi в нашому мужицтвi, чи вмiтимуть привязати до неє й те, що виплела за XVII-XVIII ст. думка людей, котрих iсторiя не переривалась, i звести в темнотi й на самотi
випрядену нитку-iнодi бiльше бажання, нiж ясноє думки нашого мужицтва,-з великою сiткою наукових i громадських думок увропейських людей. Ось у чому тепер все дiло для письмен-них людей на нашiй Украєнi.
Те, що мау за собою традицiю, мау великий шанс успiху. Се розумiли всi великi новатори, включно до проводирiв росiйського комунiзму, якi при всiм дерзновеннi мислi таки люблять пiдшукати на єє пiдкрiплення цитату з Маркса або Енгельса, прецедент з па
ризькоє комуни тощо. Вважаю так само важним для нас, щоб украєнська соцiалiстична революцiя, далi спираючись на удину свою реальну основу - трудове селянство, використовувала не тiльки все те, що дау для соцiалiстичного будiвництва сучасна ситуацiя,
але вживала i все те, що дау для нього попереднiй розвiй нашого життя i нашоє мислi,- все, що може, вiдповiдно освiтлене, поглиблене й усвiдомлене, послужити пiдоймою для дальшого соцiалiстично-революцiйного будiвництва нашого життя.
IX
:Можемо собi уявити фiзiономiю будучоє украєнськоє республi-ки, як вона складауться в процесi революцiє. Се буде властиво федерацiя громад i єх рад, котра тiльки поволi, в процесi культурноє
й економiчноє творчостi вироблятиме своє внутрiшнi звязки.
Як у багатьох iнших справах, так i тут реальний розвиток революцiє вiдкидау нас вiд шаблонiв новiтньоє увропейськоє демократiє назад, до iдей i бажань нашого старого народництва, яке при всiй своєй романтичнiй закрасцi мало пiд собою, як тепер виявля
уться, досить твердий грунт реальних умов i традицiй,
в яких сформувалось життя нашого народу та його домагання.
Воюючи проти полiцейсько-бюрократичного, централiстично-деспотичного режиму царськоє iмперiє, воно глибоко перейнялось недовiрям i ненавистю до централiзму й бюрократизму й не мирилося з ним в нiякiй формi в будуччинi. Основою будучоє органiзацiє во
но клало автономну громаду, комуну, надiлену можливою повнотою властi в широкiм самоврядуваннi, свобiднiм вiд втручань адмiнiстрацiє, i свобiдне обуднування сих комун по принципах географiчних, комунiкацiйних i економiчних в шир-шi союзи, з певними
осереднiми органами, не надiленими, одначе, нiякими дискрецiйними адмiнiстрацiйними правами в тiй сферi, що належала до компетенцiй комуни. Сi принципи лягли, напр.,
в основу <Вiльноє Спiлки> Драгоманова, що вiдбивали в собi сi настроє украєнського тодiшнього народництва, в котрих було дещо вiд Прудоновоє апотеози федералiзму i дещо з анархiзму, до котрого вона схилялась.
Але коли прийшла революцiя й поставила конкретнi завдання негайного полiтичного й соцiального будiвництва, украєнське громадянство не вiдважилось розгорнути свою стару iдеологiю до кiнця.
Розмiри i можливостi революцiйного руху ще не вияснилися вповнi, украєнське громадянство забагато покладалось на прогнози чисто полiтичного характеру революцiє, якi ставились в росiйських кругах, до котрих Украєнцi звикли прислухатись. Пiд єх впливам
и украєнське громадянство теж уважало своєм завданням якнайскорше вивести свiй край з стадiє революцiє в стадiю конституцiйноє, парламентарноє еволюцiє та в єє рамцях вести соцiалiстичне будiвництво. Тому брало готовi шаблони захiдноувропейськоє демо
кратiє та старалось, нашвидку прочистивши єх вiд пережиткiв централiзованого полiцейсько-бюрократичного режиму, зробити тим способом досить мiцною посудиною для нового соцiалiстичного змiсту. Така посередня форма була пiдхожа i для буржуазноє демокра
тiє (неукраєнськоє переважно), котру украєнськi соцiалiстичнi партiє не рiшались дражнити, рахуючись з малою, як єм тодi здавалось, приготованiстю до полiтичноє акцiє украєнського селянства та малою чисельнiстю й вiдiрванiстю вiд грунту робiтництва У
краєни. Сей посереднiй характер мiж захiдними буржуазно-республiканськими взiрцями i тою соцiалiстичною радянською республiкою, котру виковуу нам життя, мала наша конституцiя
28 квiтня, прийнята Центральною Радою в останнi години свого iснування.
Та революцiя не давала себе зацитькати, зачарувати нiякими компромiсами i не хотiла спинятись серед дороги. Опинившись мiж двома непримиренно-ворожими контрастами староє царськоє Росiє й Росiє комунiстичноє, наш край не мiг iзолюватись
i зiстатись нейтральним.
Уже в повстаннi 1918 р., хоч як було воно вiдразу засмiчене нацiоналiстичними й контрреволюцiйними елементами, все-таки пробивауться, хоч несмiливо й невиразно, новий провiдний мотив: розриву з буржуазiую, з буржуазною демократiую та єє державними ша
блонами. Дальший процес революцiє поглиблював усе бiль-ше отсе вiдречення вiд староє псевдодемократiє, що в дiйсностi була наругою з принципу властi народу, держучи трудовi маси
в твердiй властi нетрудовоє меншостi: всегда нинi i присно i во вiки амiнь!
На мiсце єє все з бiльшим переконанням i зрозумiнням стала прийматись як чергова органiзацiйна форма республiка рад - ро-бiтничих i селянських, з виключенням вiд полiтичних прав
i властi елементiв нетрудових i допущенням до користання по-лiтичними правами трудовоє iнтелiгенцiє. Диктатура трудового народу в формi <радянськоє соцiалiстичноє республiки>, яка
в силу даних умов в найближчiм часi мусить бути федерацiую сiльських громадських рад з включеними мiж ними (<вкрапленнями>, я сказав би по-росiйськи) радами робiтничими, а, може, також i трудово-iнтелiгентськими1.
Безстороння оцiнка реальних умов украєнського життя приводить до переконання, що ся форма органiзацiє мусить бути прийнята. Тi, хто не вiрять, що демократичнi форми можуть бути зданi до архiву вже тепер, все-таки, рахуючись з сими обставинами, мусять
щиро i чесно прийняти радянську форму для сього переходового моменту та постаратись якнайповнiше використати єє для дiла економiчного i культурного, для будiвництва соцiалiстичного, поки ся форма переживеться. Для даного моменту, повторюю, iншоє фор
ми нема, i хто хоче служити своуму народовi, мусить використати сю форму.
Коли буржуазна демократiя не пережилась, єє прихильники можуть бути певнi, що вона пробереться, протече в сю форму.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250

загрузка...

ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ    

Рубрики

Рубрики