:
III.
(З "Дверей вступних до християнськоє добронравности").
Дякуймо ж, дякуймо Боговi блаженному за те, що потрiбне зробив нетяжким, а тяжке непотрiбним!
Нема нiчого солодшого для чоловiка, нема нiчого й потрiбнiйшого як щастя. I нема ж нiчого й лекшого. Дякуймо ж блаженному Богу!
Царство Боже в нас самих, щастя наше в серцi нашiм, серце
в любови, а любов - у законi Вiчного. От се й усть незаходяще сон-це, що сердечнi безоднi просвiщау. Дякуймо ж блаженному Богу!
Подумаймо - що тiльки було б, коли б щастя, се найпотрiбнiйше i найлюбимiйше для всiх, та залежало вiд мiсця або вiд часу, вiд плотi й крови? Що, наприклад, було би, як би щастя Бог поклав тiльки в Америцi або, скажiм, на Канарських островах чи в азь
ятськiм трусалимi, або в царських чертогах, або в Соломоновiм вiцi, або в богацтвах, або в пустинi, або в чинах, або в науках, або
в здоровью? Тодi б i щастя наше i ми з ним були би дуже бiднi. Бо хiба ж усi могли би жити в тих мiсцях? Або хiба можуть усi родитися в однiм часi? А як же ж помiститися усiм в однiм чинi?
Та й яке ж то взагалi щастя, побудоване на пiску плотi, на обмеженiм мiсцi й часi, на смертнiй людинi? Се ж направду тяжке. Тяжке й неможливе. Дякуймо ж Боговi блаженному, що тяжке зробив непотрiбним.
Отже коли хочеш бути щасливим - не шукай щастя за морем, не проси його у людини, не волочись по палацах, не блукай по трусалиму, не повзай по всiй кулi земнiй. Золотом можеш купити село, рiч тяжку, але обходиму, а щастя, яко рiч необхiднiша
з необхiдних, завжди i всюди дауться дурно. Повiтря й сонце завжди з тобою, всюда й дурно, а все, що тiкау вiд тебе геть - знай, що воно чуже i не вважай своєм. Не пiшло би воно вiд тебе, як би було тобi потрiбне.
Отже дякуймо блаженному Богу, що щастя нi вiд небес, нi вiд землi не залежить.
ПРО БОГА
Увесь свiт складауться з двох натур: одна видима, друга невидима. Видима називауться сотворiння, невидима - Бог.
Ся невидима натура содержуу всю видиму, вона завжди була, усть i буде. У людей древнiх Бог називався - Розум всесвiтнiй, Натура, Буття всiх рiчей, Вiчнiсть, Час, Доля, Необхiднiсть, Фортуна i т. i. А у християн найчастiшi йому iмена - Дух, Господь, Ц
арь, Отець, Розум, Iстина. I два послiднiх iмени - се найкращi iмена.
I тепер мало хто розумiу Бога; тож недивно, що i у древнiх часто помилялися i Богом вважали якусь рiч. Але в чiм усi вiки i всi народи сходилися завжди, се в тiм, що iснуу таумна якась усiм володiюча сила. Часом бувау, що чоловiк лакея вiзьме за пана
, але завжди знау, що над лакеум у пан, хоч його, може, нiколи i в вiчi не бачив.
Бог дав нам усе. Але нiчим так не обдарував нас, як давши нам вищу свою Премудрiсть. Се душа, користь i краса наша, без неє усе мертве i гнусне. Коли яка родина, мiсто, держава засновуються на премудрости - стають вони раум, небом, домом Божим. Коли
одна людина на премудрости будуу життя своу - бувау в нiй страх Божий, святиня, благочестя.
Приходимо ми на свiт усi без премудрости, але для неє. Хто до неє ближчий, той мау бiльше благородности i чуу незрозумiле блаженство. Вона - се лице Бога, яке, напечатуючися в душi нашiй, з диких звiрей робить нас людьми. А коли вже вона вселилася
в серце, то там розцвiтау непорочнiсть, як би який райський дух. Вона вiдрiжняу нас вiд звiрюки милосердям i справедливiстю,
а вiд скотини повздержанням i розумом. Маючи в собi премудрiсть, серце наше робиться чистим жерелом благодiянь, що несказано веселять душу; отодi ми буваумо iстинними людьми
й по душi, й по тiлу.
Завжди люди намiчали єє ознаками, i вона, наче принц який, мала своє портрети, герби, печатi. Єє, наприклад, знак був - змiй завiшений на колу перед жидами. Єє герб - голуб з масличною гилкою в дзьобику. Являлася вона i в образi льва та вiвцi, єє ж з
наком був царський жезл. Ховалася вона й пiд священними обрядами, як, наприклад, пiд вкушенням пасхи, пiд обрiзанням; закривалася вона й рiжними оповiданнями, як, наприклад, повiстю про Iсава та Якова, про Савула й Давида. I тiльки потiм уже, потiм я
влялася вона во образi мужеськiм - во образi Бого-чоловiка. :
IV
(З твору "Наркiс або -
пiзнай сам себе").
тсть предревня притча про парубка Наркiса, що подивився на себе у воду i закохався на смерть. Сей учинок Наркiса можна назвати словами: пiзнай самого себе. Хочеш бути задоволений iз себе - пiзнай самого себе. Хто прозрiв у водах тлiнности красоту дух
а свого, той не в що зовнiшну, не в тлiнности своує воду, а в саму суть свою закохауться. Наркiс на полотнi тлiнноє плотi своує побачив нерукотворенний образ, iже усть сiяння слави Отця.
Так ми бачимо людей, як би хто показував нам одну людську ногу чи пьяту, закривши усе тiло й голову. Ти й сам себе бачиш, а не розумiуш сам себе i не знауш. А не знати себе самого - се все одно, що втратити себе, згубити. Коли в твоєм домi десь зарит
ий скарб, а ти про нього не знауш, то тобi все одно як би того скарбу й не було. Отже пiзнати самого себе, знайти себе i знайти людину - се все одно. Але ти себе не знауш, бачиш в собi одну землю, отже нiчого не бачиш. Одно - дивитися на тiнь дуба,
а друге - на самий дуб. Отже ти тiнь свою тiльки бачиш, тобто, просто сказавши, нiчого не бачиш. Так i виходить, що ти сам себе зроду не бачив.
Тiло наше само нiчого не може, ним роспоряжауться мисль: вона розсуждау, радить, опредiляу, велить, а тiло тiльки як приборкана скотина або як хвiст волочеться за думкою. Значить головне в нас - то усть думка.
Але й земля липка дуже; нескоро можна вирватися з плотськоє думки, бо вона ж родиться в плотському нашому життю, по землi повзау, плотi бажау. Та Господь знайшов мудрого проти мудрого, змiя на змiя, сiмья проти сiмени, землю проти землi, рай на мiсце
пекла, живе замiсць мертвого, правду свою на мiсце брехнi. Вiра - от се усть iстинне око, яким, минаючи видимiсть, бачити можна iстинну людину.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380 381 382 383 384 385 386 387 388 389 390 391 392 393 394 395 396 397 398 399 400 401 402 403 404 405 406 407 408 409 410 411 412 413 414 415 416 417 418 419 420 421 422 423 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 434 435 436 437 438 439 440 441 442 443 444 445 446