Дiйшли до кiна "Пересвiт". Тут було вже скрiзь
повно народу з села. Старшi, а переважно парубки, трохи дiвчат. До початку
вiча ще доброї пiвгодини, а цiла вулиця забита народом. Володькове
товариство вмiшалося й собi мiж народ. Всi говорили про вибори. Помiж
людьми ходили молодi хлопцi й роздавали плакати, нумерки, брошурки,
часописи. Всi брали, ховали в кишенi, щоб почитати дома.
Володько хотiв знайти Олега, але це йому не вдавалося. Пiшов до нього
на квартиру, та не застав дома. Шукав його скрiзь мiж людьми, але дарма.
Занадто багато було скрiзь людей...
У двi години вiдчинили кiно й люди почали входити. За пiвгодини в залi
не лишилось нi одного вiльного мiсця. Люди тиснулись у дверi, щоб якось
дiстатись до середини, товпились, натискали на переднiх.
- Не тиснiться! Люди! Нема бiльше мiсця! - гукали спереду.
Володьковi та його товариству вдалося зайняти добре мiсце. У великому
натовпi всi, навiть Кiндрат, споважнiли. Iлько аж тепер довiдався, куди
вiн попав, i то зовсiм несподiвано. Сьогоднi хлопцi йдуть до Башковець на
весiлля, будуть, напевно, чекати i його, а вiн, як крiзь землю провалився.
I цiкаво. Матиме що оповiдати пiсля.
А людей все прибувало. Цiле подвiр'я перед кiном було заняте народом.
- Бачте, що нашого люду насунуло,- казав Володько своїм хлопцям.-
Бачте, як люди цiкавляться життям. Тiльки нашi села, як копицi гною.
Лежать собi й спокiйно гниють...
Нiхто Володьковi не перечив. Навiть Кiндрат. Дома вiн знайшов би i
слова й аргументи, але тут, серед цiєї людської маси, серед цiєї
велетенської сили, вiн не знайшов своїх слiв. Думав: а може, воно щось i
потрiбне, коли за ним стiльки народу зiйшлося, I грошей тут не дають i не
поять горiлкою, а дивись, скiльки народу зiйшлося. Мов хмари люду найшло.
А народ хвилюється, гуторить. Всi очiкують, аж вiдкриють вiче. За добру
пiвгодину до залi увiйшло кiлькох людей. їм зробили дорогу й мiж людьми
почали шептати:
- Це кандидати! Нашi! Отой невисокий, товстенький, в окулярах,-
кандидат вiд Крем'янеччини. Бачите? Той другий також. А той товстий з
великим носом - це з Дубенщини. Сьогоднi будуть всi промовляти...
- А он i полiцiя. Ого. Сам комендант. Ага! Засiв на трибунi разом з
послами. Пан який!
Задзвенiв дзвiнок. Всi вмовкли так, нiби вимерли. На сцену вийшов той
самий кандидат з Крем'янеччини в окулярах i почав говорити:
- Вельмишановнi збори! Дорогi товаришi й товаришки! Iменем виборчого
комiтету нашого повiту вiдкриваю сьогоднiшнє вiче!
Бурхливi оплески й крики "слава" перервали промовця. Кiндрат, Никон i
Iлько знiяковiли, але, отямившись, i собi почали плескати. Промовець
говорив далi.
Завданням сьогоднiшнього вiча є познайомити наших виборцiв зо всiм тим,
що розумiється пiд словом "вибори", чому-то вибирають i куди вибирають.
Також завданням нашого вiча є познайомити наших виборцiв з iншими
виборчими листами, що ведуть мiж нашим народом агiтацiю й пропаганду з
намiром перетягнути наш народ на свiй бiк...
Промовець говорив про довгий час царського режиму на наших землях,
коли-то наш народ був зовсiм вiдсунутий вiд всякої полiтики, коли нашому
народовi дозволялося тiльки пити горiлку та молитися за царя, що ту
горiлку робив. Через те ми не призвичаєнi думати полiтичне, ми не
розбираємося в партiях, ми не цiкавимося нiякими законодатними установами,
ми не знаємо, що є над нами якiсь уряди, якi беруть податки, беруть у
вiйсько, коли треба, женуть на вiйну, але що то за держава, який то уряд,
хто в ньому сидить, для кого й нащо платимо податки, за кого й пощо йдемо
на вiйну й кладемо там своє життя, це все ми напевно не всi знаємо. А все
це, шановне громадянство, треба знати. Бо iнакше ми не можемо вважати себе
громадянами держави, а скорше громадянами якогось звiриного царства, отак,
як, скажемо, десь у лiсi живуть звiрi. Ми мусимо знати, хто ми, де живемо,
на якiй землi, чи самi собою управляємо, чи нами хтось управляє. Мусимо
знати, кому ми платимо податки, мусимо знати, хто над нами панує, i мусимо
знати, якi права нам належать. Це ми мусимо знати!
- Ми,говорив промовець;- є українцi! Ми заселюємо цiлу цю землю... Всi
села, що густо розсiянi по цiлiй землi, є українськi села! I цього нiхто
не мусить забувати! Бо з цього випливає все дальше, все, що торкається
цiлого нашого життя. Ми не маємо своєї держави, але ми живемо в iншiй,
чужiй державi, якої закони й конституцiя гарантують нам певнi права, i тi
права мусимо вмiти до останнього використати. Також мусимо вмiти
домагатися вiд урядiв, щоб законом i конституцiєю гарантованi нам права
були урядами респектованi, щоб їх не ламали, щоб ними не зловживали. Ось
через те ми мусимо мати там нагорi, коло уряду когось вiд себе, якихось
своїх людей, щоб пильнували нашi iнтереси там i не допускали до порушення
їх урядами.
Далi говорив промовець про вибори, про сойм, про сенат. Пригадав,
скiльки є в державi партiй, що то за партiї, скiльки є виборчих лист.
Потiм перейшов до їх пояснення. Перебирав одну за другою, починаючи вiд
першої, казав, хто за тими листами стоїть, чого вони хочуть, за що
борються. Перебрав так усi й почав поволi пiдходити до тiєї, за яку маємо
голосувати ми.
На залi було зовсiм тихо. Люди стояли без руху, без вiддиху, без
найменшого звуку. Всi слухали, хапали слова, намагалися їх зрозумiти.
Кожне обличчя напружене, розчервонiле. У залi пiвтьма, тiльки на сценi
трохи свiтлiше, i через те ця суцiльна, збита, мовчазна маса людей
видавалась ще грiзнiшою, ще потужнiшою.
Володько слухав також уважно, але не мiг стриматися, щоб не обернутися,
щоб не подивитися в обличчя свого сусiда, своїх товаришiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353